ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

          

06.06.06                                                                                           Справа№ 5/170-2/12

За позовом: ТзОВ “Соняшник-1”, м.Львів

до відповідача-1: ДПІ у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

до відповідача-2: відділення державного казначейства України у Сихівському районі м.Львова, м.Львів

про  стягнення з Державного бюджету України коштів бюджетної заборгованості з ПДВ та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості

Представники сторін:

Від позивача: не з”явився

Від відповідача-1: не з”явився

Від відповідача-2: Горбаль Г.М. –гол.казн.відділу бухг.обліку

    Суть спору: на розгляд господарського суду Львівської області надійшов позов ТзОВ “Соняшник-1” (м.Львів) до ДПІ у Галицькому районі м.Львова та відділення державного казначейства України у Сихівському районі м.Львова про стягнення з Державного бюджету України коштів бюджетної заборгованості з ПДВ та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості.

У зв”язку із закінченням терміну повноважень судді Зварич О.В., розпорядженням голови господарського суду від 11.04.06р. справу передано для розгляду судді Станько Л.Л. і     ухвалою від 13.04.06р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.06.06р.

Позивачем і відповідачем-1 явки представників в судовому засіданні не забезпечено.

З”ясовано: як викладено в позовній заяві, що: в листопаді та грудні 2004р. позивачем здійснювався експорт товарів, що є операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою. В зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у це й же період і сплатою ПДВ постачальникам, у позивача виникло право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від  3 квітня 1997 року №168/97-ВР (в редакції, що діяла на час виникнення у позивача права на відшкодування) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню  з  бюджету,  визначаються  як різниця  між  загальною  сумою  податкових зобов”язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає   відшкодуванню   платнику  податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. При цьому підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період (пп. 7.7.3 Закону).

Відповідно  до   п.    2.4.    „Порядку   відшкодування   податку   на   додану   вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.97р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, казначейства України від 21 травня 2001р. №200/86) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за №489/5680 (надалі Порядок) відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в декларації.

Як зазначається позивачем, декларації були подані без порушення строків,  відповідно до ст. 4 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державиними цільовими фондами"   від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП  (зі   змінами   і доповненнями) та п.   2.6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за №250/2054 (зі змінами і доповненнями).

В податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2004 р., поданій позивачем (відмітка № 2098643 від 06.12.04 р. ДПІ у місті Львові), в рядку 25 визначено залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних податкових періодів (грудень 2004 р., січень та лютий 2005 р.) рівна 75980 грн.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення № 0007952320/023-2/32569440 від 09.12.04 р. у позивача було не погашене податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 3369,0 грн. (2246,00грн. основного платежу та 1123,0 грн. штрафних санкцій).

Отже, на дану суму зменшується розмір бюджетної заборгованості перед позивачем.

Протягом грудня 2004р., січня та лютого 2005р. у позивача інших податкових зобов"язань не виникало, що підтверджується відповідними деклараціями.

Таким чином, як вказується позивачем, залишок непогашеної суми бюджетної заборгованості становить 72611,0 грн. і, відповідно до п. 3.4. Порядку, підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від”ємного значення податку. В даному випадку третім звітним періодом є лютий 2005 р. Отже, податкова декларація за лютий 2005 р. подана 10.03.05 р., то відповідно протягом квітня 2005 р. (місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період) сума 72611,0грн. повинна була бути відшкодована позивачу з державного бюджету.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону, яка встановлює особливості оподаткування операцій з (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України, платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі території  України   (експорт)   і   подає  розрахунок  експортного   відшкодування   за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

В п. 3 вказаного вище Порядку додатково зазначено, що розрахунок експортного   бюджетного   відшкодування   подається   разом   з деклараціією за відповідний звітний період.

Відповідна декларація та розрахунок за грудень були подані позивачем ( відмітка ДПІ № 2154893 від 10.01.05р.). Відповідно до декларації (рядок 23) та розрахунку (рядок 6) сума експортного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику через 30 календарних днів з дати подання цього розрахунку становила 44865 грн. Отже, як вважається позивачем, через 30 календарних днів від 10.01.05р.,. тобто 09.02.05 р. сума 44865 грн. повинна була бути відшкодована позивачу з державного бюджету.

Залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних звітних періодів (відповідно рядок 25 декларації та рядок 7 розрахунку) становив 305 грн. Відповідно до п. 3.4. Порядку, ця сума підлягає відшкодуванню з державного бюджету України протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку. В даному випадку третім звітним періодом є березень 2005 р. Отже, оскільки податкова декларація за березень 2005 р. подана 06.04.05 р. (відмітка ДПІ №2229152 від 06.04.05 р.), то відповідно протягом травня 2005 р. (місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період), сума 305 грн. повинна була бути відшкодована позивачу з державного бюджету.

Таким чином, як зазначається позивачем, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість перед позивачем за листопад 2004 р. складає - 75980 грн. та 45170 грн. (44865 грн. + 305 грн.) за грудень 2004 р., всього 121150 грн. - 3360,0 = 117790,0 грн.

Відповідно до абзацу 5 п. 7.7.3 Закону України „Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (в редакції, що діяла на час виникнення у позивача права на відшкодування) суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті    строку,    вважаються   бюджетною   заборгованістю.    На   суму   бюджетної заборгованості   нараховуються   проценти   на   рівні    120   відсотків   від   облікової   ставки НБ України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, день погашення.

Таким чином, на день подання позовної заяви, сума процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості складає 10703,77 грн.

ДПІ у Галицькому районі м.Львова у відзиві позовні вимоги заперечуються з підстав, викладених у ньому, зокрема, інформовано суд про те, що: ДПІ у Галицькому районі м.Львова, по наслідках позапланової документальної перевірки по питанню достовірності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад, грудень 2004 р. ТзОВ "'Соняшник - 1" встановлено, що підприємством заявлено про бажаний порядок здійснення відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника за листопад, грудень 2004 року ПДВ в сумі 75980/45170 грн.

Станом на 16.02.2006 року по особовій картці платника рахується переплата з податку на додану вартість в сумі 115990,61 грн. (в т. ч. за листопад 70820,61 гри., за грудень 45170 грн.).3а результатами перевірки порушень не встановлено, про що складено акт від 02 лютого 2005 року № 22/23-410/32569440/229.

В ході перевірки встановлено, що ТзОВ Соняшник придбано та експортовано шрот соняшниковий. На виконання Наказу ДПА України від 22.04.200 №196/ДСК було направлено запит по товару - шрот соняшниковий по основному постачальнику ПП Денис Євген Іванович ДПІ у Пустомитівському р-ні (1-ша ланка).

Згідно інформації, наданої ДПІ у Пустомитівському р-ні Львівської області СПД Денисом укладено угоду з ЗАТ «Пологівський олійноекстракційний завод" на переробку насіння соняшника на давальницьких умовах.

Пологівська МДПІ підтверджує, що ЗАТ «Пологівський олійноекстракційний завод" являється виробником шроту соняшникового на давальницьких умовах.

З   метою   дослідження   ланцюга   направлялись   запити   на   встановлення виробника сировини: насіння соняшника.

Причиною виникнення протермінованої заборгованості з ПДВ є : відсутність всіх відповідей по ланцюгу продажу до виробника на суму ПДВ 15000грн., виявлення підприємств з «ознаками фіктивності»на суму ПДВ   207 315 грн. (направлено листи про вжиття заходів по ланцюгу), знято з реєстрації згідно заяви про зняття з обліку на суму ПДВ 666 025,22грн.

Оскільки, не встановлено джерела відшкодування з бюджету України, суми податку на додану вартість по придбаному платником товару, які включені до податкового   кредиту  за   відповідні   звітні   податкові   періоди,   залишаються   не підтвердженими. Крім цього, встановлено виробників насіння соняшника по ІІ-ІУ-му ланцюгу на суму ПДВ 222 492,78 грн.; запити   по   ланцюгу   не   надсилались   у   зв'язку  з   незначними   обсягами придбання (8 підприємств) на суму ПДВ 34 833,38 грн., проте, відсутній механізм переводу кількісних показників насіння соняшника в шрот соняшниковий. Оскільки, ТзОВ “Соняшник” придбано та експортовано шрот, а зустрічні перевірки проводяться по сировині насіння соняшника, неможливо частково визначити суму ПДВ, що підлягає включенню в реєстр до відшкодування.

З метою отримання роз'яснення щодо механізму переведення насіння соняшника в шрот соняшниковий направлено запит в ДПА у Львівській області № 615/23-311  від 17.01.2006 р. (повторно № 1448/23-311 від 27.01.2006 р.)

У відзиві №14-22/197 від 10.04.06р. на позов відділенням державного казначейства у Сихівському районі вказується, що при виконанні Державного бюджету за доходами (ст. 50 Бюджетного Кодексу) Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Що стосується проведення відшкодування податкових платежів з бюджету, то органи Держказначейства, керуючись п.4.6 Порядку виконання Державного бюджету за доходоми, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 року № 131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.01.2001 року № 67/5258, відшкодовують податок на додану вартість відповідно до Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.1997р. за № 263/2067.

Таким чином, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Суд не може не погодитись з відповідачем, що у відповідності до ст. 7 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР та Наказу ДПА України від 24.04.2003 року №196/ДКС "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам", обов'язковим є проведення документальних перевірок декларацій з податку на додану вартість поданих платниками ПДВ. При цьому, в першу чергу документальній перевірці підлягають суми, заявлені до відшкодування на рахунок платника податку чи в рахунок погашення інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються в Державний бюджет України, потім - в рахунок майбутніх платежів.

Згідно п. 8.1 Наказу ДПА України від 24.04.2003 року №196/ДКС "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам", обов'язковим є проведення документальних перевірок декларацій з податку на додану вартість поданих платниками ПДВ. При цьому, в першу чергу документальній перевірці підлягають суми, заявлені до відшкодування на рахунок платника податку чи в рахунок погашення інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які зараховуються в Державний бюджет України, потім - в рахунок майбутніх платежів.

Пункт 8.3 Наказу встановив обов'язок ОДПС забезпечити в ході документальної перевірки заявленого до відшкодування ПДВ проведення зустрічних перевірок основних постачальників (до виробника чи імпортера товарів. робіт, послуг), при цьому обов'язковим перевіркам підлягають СПД, в яких платником податку, який перевіряються за місяць придбані товари (роботи, послуги), де суми ПДВ складають: 10 тис. грн.. і більше при заявленій до відшкодування сумі ПДВ до 200 тис. грн..; 20 тис. грн.. і більше при заявленій до відшкодування сумі ПДВ до 400 тис. грн..; 30 тис. грн.. і більше при заявленій до відшкодування сумі ПДВ до 1000 тис. грн..; 50 тис. грн.. і більше при заявленій до відшкодування сумі ПДВ до 1000 тис. грн.

Згідно з п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97р. №166 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.01р. №170) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов”язання, яку зазначає у декларації. Дані, наведені у декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку.

Відповідно до ст.11 ЗУ “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби здійснюють, зокрема, перевірку бухгалтерськиї книг, звітів, кошторисів, декларацій.

Вищезазначені акти чітко передбачають те, що дані податкової декларації повинні бути перевірені щодо достовірності зазначених в них відомостей про суму податкового кредиту та суму податкового зобов'язання декларанта за відповідний податковий період.

Саме на підставі даних таких перевірок робляться висновки про те, чи має право підприємство на відшкодування сум ПДВ, який згідно з відповідною податковою декларацією платника податку підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

В свою чергу, Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, зокрема п. п.7.4.5. п.7.7 ст.7, встановлює, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг). Частина друга вказаної норми передбачає правило, згідно з яким, у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який підтверджує сплату платником податку певної суми ПДВ. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Саме податкова накладна є тим документом, який свідчить про наявність однієї з подій, яка згідно п. п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, є підставою виникнення податкового кредиту: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Оскільки сума ПДВ продавцям при придбанні товару позивачем не сплачена, як і вартість товарів, отже не було факту надмірної сплати податку, а тому не існувало бюджетної заборгованості перед позивачем.

Право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов”язання зі сплати ПДВ у ціні товару, який платником не сплачений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -                                     

                                                          

                                                   п о с т а н о в и в :

1.В адміністративному позові відмовити повністю

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

                                                                          

Суддя                                                                                                       Станько Л.Л.