донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.11.2010 р. справа №11/184
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівДіброви Г.І., Чернота Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 дов. № 01/25-02-10 від 25.01.2010 року
від відповідача:не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м. Київ
на рішення господарського суду Луганської області
від31.08.2010р.
у справі№ 11/184 (суддя Москаленко М.О.)
за позовомФізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м. Київ
доФізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м. Луганськ
простягнення 13 500грн. 00коп.
В С Т А Н О В И В :
Фізична особа –підприємець ОСОБА_5 м. Київ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м. Луганськ заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у сумі 13 500грн. 00коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів б/н від 09.12.2009р. в частині оплати наданих послуг, та надав копії експедиційно-транспортної заявки № 9/12 від 09.12.2009 року, рахунку № 33 від 25.12.2009 року, претензії № 15 від 15.04.2010 року, товарно-транспортної накладної CMR № 0182403 від 11.12.2009 року.
Господарський суд Луганської області рішенням від 31.08.2010р. у справі № 11/184 у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі, з підстав не доведення позивачем факту настання у відповідача обов’язку сплатити надані автотранспортні послуги.
Фізична особа –підприємець ОСОБА_5 м. Київ, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 31.08.2010р. у справі № 11/184 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник скарги вважає, що господарський суд при винесенні рішення, в порушення приписів ст.43 ГПК України, не дослідив в повному обсязі надані позивачем докази, що призвело до неправильного вирішення спору.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між ОСОБА_6 (Експедитор) та ОСОБА_5 (Перевізник) 09.12.2009року укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів, предметом якого сторони визначили порядок взаємовідносин, які виникли між сторонами під час планування, здійснення та розрахунків за перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору, на підставі підписаної сторонами 09.12.2009 року експедиційно –транспортної заявки № 9/12, позивач за накладною CMR № 0182403 від 11.12.2009 року здійснив перевезення обумовленого договором –заявкою вантажу за маршрутом: м. Ржищев (Київська область) - м. Красноперекопск - м. Москва. Сторонами узгоджена вартість послуг в сумі 13 500грн.00коп.
У пункті 7.2 договору сторони визначили, що позивач пред’являє відповідачеві для оплати послуг рахунок –фактуру, оригінали СМR з відміткою одержувача вантажу, податкову накладну та акт виконаних робіт.
Позивач, в обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що на адресу відповідача ним надіслано передбачені умовами пункту 7.2 договору документи та надав поштове повідомлення № 1157310 від 25.12.2009 про вручення поштового відправлення СПД ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19).
Враховуючи те, що відповідач не оплатив надані за умовами договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів послуги, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача 13 500грн. у примусовому порядку.
Відомостями міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 0182403 від 11.12.2009 року підтверджено виконання перевезення за заявкою позивача № 9/12 від 09.12.2009 року.
У відповідності до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У відповідності до розділу 1 договору від 09.12.2009 року на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів в порядку та на умовах, визначених даним договором, ФОП ОСОБА_5 взяв на себе зобов’язання доставити ввірений йому ФОП ОСОБА_6 вантаж, якій вказаний в накладній до місця призначення і видати вантажоодержувачу, а ФОП ОСОБА_6 зобов’язувався оплатити за послугу перевезення.
Розділом 2 договору сторони встановили, що конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в разовому замовленні, яку експедитор висилає перевізнику після згоди з ним, заявка є невід’ємною частиною договору.
В експедиційно–транспортній заявці № 9/12 від 09.12.2009 року сторони визначили умови перевезення, обов’язки та відповідальність в разі їх невиконання або неналежного виконання.
Тобто, експедиційно–транспортна заявка № 9/12 від 09.12.2009 року, погоджена сторонами, в цій заявці визначені істотні умови перевезення, які визначені ст.ст. 10-13 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Відповідно до ст.ст. 42, 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Відповідно до експедиційно –транспортної заявці № 9/12 від 09.12.2009 сторони визначили умови перевезення, а саме: маршрут м.Ржищев (Київська область) –м.Красноперекопськ –м.Москва; дата завантаження 09.12.2009 року; адреса завантаження: м.Ржищев (Київська область); адреса вивантаження: м.Москва, вул. Дмирівське шосек, 1А; сума фрахта 13500грн., автомобіль: DAF № НОМЕР_1, водій ОСОБА_7
Вантаж прийнято до перевезення та видано вантажоодержувачу, про що є відмітка у графі 24 накладної CMR № 0182403.
Накладна № 387/3 від 09.12.2009 року, копія якої надана заявником до апеляційної скарги, підтверджує прийняття водієм ОСОБА_7 вантажу до перевезення автомобілем DAF № НОМЕР_1.
Таким чином, наданими позивачем документами доведений факт надання транспортно-експедиційних послуг за договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 09.12.2009 року та накладною CMR № 0182403 від 11.12.2009 року.
Відповідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
За приписами статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Сторони обумовили вартість послуг у сумі 13 500грн., однак в умовах договору не визначено строк оплати.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 7.3 договору оплата відбувається у гривнях по безготівковому розрахунку протягом строку, узгодженого в разовій заявці після надання документів, передбачених п.7.2 договору.
З матеріалів справи вбачається, що, оскільки відповідачем вартість наданих послуг за заявкою сплачена не була, позивач звернувся до нього з претензією № 15 від 15.04.2010 року, в якій просив сплатити борг в сумі 13500грн.00коп., із даних повідомлення № 01834089 вбачається, що ОСОБА_6 отримав 24.04.2010 року вищезазначену претензію.
Відповідач, у місячний строк, відповідно до п.11.2 договору, не відповів на претензію, не повідомив позивача про відсутність необхідних для оплати послуг документів.
Приймаючи до уваги ті обставини, що в п.7.2 договору сторони не визначили порядок направлення зазначених документів та не визначили документ, яким можливо підтвердити направлення документів, колегія суддів приймає до уваги те, що відповідач отримав необхідні для здійснення оплати перевезення документи, безпідставно уклонився від оплати наданих автотранспортних послуг, колегія суддів визнає позовні вимоги про стягнення оплати наданих послуг по перевезенню вантажів у сумі 13500грн.00коп. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 31.08.2010р. у справі № 11/184 про відмову у задоволенні позовних вимог не ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, що є порушенням приписів ст.43 ГПК України, а фактичні обставини, встановлені апеляційним судом, є підставою для скасування рішення та прийняття нового.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши наявні у справі матеріали, приймає нове рішення, яким визнає позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м. Київ про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м. Луганськ 13500грн.00коп. –боргу за надані послуги за договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 09.12.2009 року такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м. Київ задовольнити.
Рішення господарського суду Луганської області від 31.08.2010р. у справі № 11/184 скасувати.
Позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м. Київ про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м. Луганськ 13500грн.00коп. –боргу за надані послуги за договором на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 09.12.2009 року задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 м. Луганськ на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 м.Київ 13500грн.00коп. суму боргу, 135грн.00коп. - державне мито, сплачене при зверненні з позовною заявою, 236грн.00коп. - інформаційно-технічні витрати по забезпеченню судового процесу, 67грн.50коп. - державне мито, сплачене при зверненні з апеляційною скаргою.
Господарському суду Луганської області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді Г.І. Діброва
Л.Ф. Чернота
Повний текст постанови оформлений та підписаний 19.11.2010 року
Надруковано 5 прим: 1,2 - сторонам,
3 –до справи, 4 –г.с.Луг.обл., 5 –ДАГС.