А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 11 – 1090 / 2010 рік. Категорія: кримінальна.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Дєдов С.М.
Доповідач: Суржок А.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Слободяна К.Б.
суддів: Суржок А.В., Зайцева В.А.
за участю прокурора Кузьміна С.В.
адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці 24 листопада 2010 року справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2010 року, якою задоволено подання кримінально-виконавчої інспекції Гайсинського району і постановлено скасувати звільнення від відбування покарання з іспитовим строком відносно, –
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, –
засудженого Ленінським районним судом м. Вінниці 08 вересня 2009 року за ч. 3 ст. 185 КК України до п’яти років позбавлення волі, в зв’язку з тим, що він не виконував покладених на нього судом обов’язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, характеризується негативно, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Направлено засудженого ОСОБА_3 для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років і взято під варту із залу суду.
08.09.2010 року начальник кримінально-виконавчої інспекції Гайсинського району звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області з поданням про скасування відносно засудженого ОСОБА_3 звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного за вироком суду покарання.
Подання мотивовано тим, що ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 вересня 2009 року за ст. 185 ч. 3 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України 3 роки, із покладенням на нього обов’язків передбачених ст. 76 ч. 1 п. п. 2, 3, 4 КК України.
01.10.2009 року засуджений ОСОБА_3 поставлений на облік в КВІ Ленінського району м. Вінниці. В зв’язку із зміною місця проживання особова справа відносно ОСОБА_3 була передана в КВІ Гайсинського району, де 05.01.2010 року засудженому були роз’яснення його права і покладені на нього обов'язки.
За час іспитового строку ОСОБА_3 на шлях виправлення не став, на профілактичні бесіди інспектора не відреагував. За період іспитового строку з’явився лише двічі на призначену реєстрацію, а саме 11.01.2010 року та 08.02.2010 року. В подальшому на реєстрацію не з’являвся, на виклики направлені за місцем проживання 15, 19, 23.04.2010 року не відреагував. 30.04.2010 року було винесено подання про привід ОСОБА_3 через органи внутрішніх справ і встановлено, що він за місцем проживання відсутній та виїхав у невідомому напрямку. 04.06.2010 року привід ОСОБА_3 через ОВС також не був виконаний у зв’язку з його тривалою відсутністю за місцем проживання. ОСОБА_3 притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 175 ч. 1 КУпАП.
Суд, розглянувши матеріали подання за участю прокурора і засудженого ОСОБА_3 прийшов до висновку про обґрунтованість доводів подання, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 за час іспитового строку не виконував покладених на нього судом обов’язків, передбачених ст. 76 ч. 1 п. п. 2, 3, 4 КК України, негативно характеризується за місцем проживання, під час іспитового строку притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 175 ч. 1 КУпАП, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Засуджений ОСОБА_3 з постановою суду, про направлення його для відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років не погодився, вважає її незаконною і в поданій ним апеляції просить скасувати постанову Гайсинського районного суду від 04.10.2010 року і звільнити його з-під варти.
В апеляції ОСОБА_3 посилається на те, що суд обґрунтовує свій висновок виключно доказами наданими органами виконання покарання, проігнорувавши повністю його заперечення про поважність причин неявки в КВІ для реєстрації, що свідчить про однобічність і необ’єктивність судового слідства. Під час судового розгляду подання порушено його конституційне право – право на захист, передбачене ст. ст. 44 – 48 КПК України. Апелянт посилається на приєднану до апеляції позитивну характеристику, довідки про його сімейний і матеріальний стан, нових злочинів він не скоював, а тому вважає, що виконав основні вимоги відбування покарання з випробуванням і твердо став на шлях виправлення.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_2, яка повністю підтримала доводи викладені в апеляції її підзахисного і просила постанову суду скасувати як незаконну, а ОСОБА_3 з-під варти звільнити, міркування прокурора, про залишення постанови суду без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_3 без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_3 підлягає повному задоволенню.
Висновок суду, про необхідність задоволення подання КВІ Гайсинського району, так як поведінка засудженого ОСОБА_3 свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, ґрунтується на неповно перевірених обставинах справи, судовий розгляд подання проведений з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, та роз’яснень даних Пленумом Верховного Суду України по цьому питанню.
Відповідно до вимог ст. 78 ч. 2 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Статтею 166 КВК України визначений порядок відповідальності осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч. 1 даної статті, у разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, від виконання обов’язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, кримінально-виконавча інспекція застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Дана норма закону до ОСОБА_3 не застосовувалася і застереження у виді письмового попередження у засудженого не відбиралося.
Частиною 2 статті 166 КВК України встановлено, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
В даній статті 166 частини 3, 4, 5 КВК України дають визначення термінів, що застосовуються в Законі:
- невиконання обов’язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов’язків, які було покладено на нього судом;
- систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності;
- поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнається: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
Суд, при розгляді подання, належно не перевірив доводи викладені органом виконання покарання, а заперечення ОСОБА_3, про поважність причин його неявки в КВІ для реєстрації, не заслухав і не перевірив, залишивши їх поза увагою і оцінкою. В постанові суду жодного судження про це викладено.
В поданні КВІ і в постанові суду, як на підставу направлення ОСОБА_3 для відбування покарання, робиться посилання на притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 175 ч. 1 КУпАП, однак в матеріалах подання такі докази відсутні, сам засуджений заперечував вчинення ним адміністративного правопорушення.
Також посилання суду і органу виконання покарання на негативну характеристику ОСОБА_3 за місцем проживання є непереконливим доказом. Дана довідка-характеристика складена дільничним інспектором Гайсинської міліції, а не сільським головою. Посилання в довідці, що ОСОБА_3 допускав порушення громадського порядку і на нього до сільської ради надходили скарги від сусідів, носить загальний характер, не конкретизоване і матеріалами справи не підтверджене.
Як убачається з протоколу судового засідання, при розгляді подання учасниками слухання були лише прокурор і засуджений ОСОБА_3, чим порушені вимоги ст. 408-2 КПК України, яка регламентує порядок скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Відповідно до вимог даного Закону, при розгляді передбачених у ст. 408-2 КПК України питань у судовому засіданні беруть участь представники органів, які відають відбуванням покарання і на які згідно з ч. 2 ст. 76 КК України покладено контроль за поведінкою таких засуджених.
Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних із виконанням вироку роз’яснено в діючій постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 11.
В пунктах 14, 15, 16 вказаної постанови Пленуму звернуто увагу судів на те, що порядок вирішення питань, пов’язаних із виконанням вироку, регулюється, крім ст. 411 КПК також статтями 408-2 та інш. КПК.
Такі справи розглядаються за участю прокурора. Про день розгляду справи суд повинен повідомити засудженого, захисника (за клопотанням засудженого), представника органу за поданням якого розглядається справа.
Роз’яснено судам, що в судовому засіданні при розгляді питань, пов’язаних із виконанням вироку, засуджений користується процесуальними правами, передбаченими ст. 263 КПК України.
Однак, як свідчать матеріали даної справи, суд засудженому ОСОБА_3, не роз’ясняв права передбачені ст. 263 КПК України, питання участі захисника не з’ясував.
Відповідно до п. 16 вказаної постанови Пленуму, у судовому засіданні суд зобов’язаний дослідити докази, що підтверджують наявність обставин, які мають значення для правильного вирішення питань, що виникли у процесі виконання вироку.
Суд в ухвалі (суддя в постанові) повинен навести мотиви прийнятого рішення й точно сформулювати свої висновки.
Зазначені вище вимоги Закону при розгляді подання кримінально-виконавчої інспекції відносно ОСОБА_3 судом були грубо порушені, а тому постанова Гайсинського районного суду від 04.10.2010 року відносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню з направленням матеріалів подання на новий судовий розгляд, а засуджений ОСОБА_3 звільненню з-під варти.
При новому розгляді суду необхідно розглянути дану справу у точній відповідності до вимог Закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_3 – скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
ОСОБА_3 з-під варти негайно звільнити
Судді: