Справа № 2-4219/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

18 листопада 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -     Бірси О.В.

при секретарі -     Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного  товариства «Універсал Банк», третя особа  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу  Кравченко Ірина Сергіївна про  визнання кредитного договору та договору  застави недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Враховуючи те, що для написання повного тексту рішення необхідно певний час, суд вважає за можливе, відповідно до ч.3 ст. 209, ч.1 ст. 218 ЦПК України, оголосити вступну та резолютивну частини рішення. З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, можуть ознайомитись через три дні після проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 525, 526, 533, 611, 612, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  користь Відкритого акціонерного товариства «Універсал банк» суму заборгованості в розмірі 320582 гривні 03 копійки, 1700 гривень судового збору та 250 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 322532 (триста двадцять дві тисячі п’ятсот тридцять дві) гривні 03 копійки.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного  товариства «Універсал Банк», третя особа  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу  Кравченко Ірина Сергіївна про  визнання кредитного договору та договору  застави недійсними – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду в судовому засіданні, а особами. які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:  

Справа № 2-4219/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -     Бірси О.В.

при секретарі -     Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного  товариства «Універсал Банк», третя особа  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу  Кравченко Ірина Сергіївна про  визнання кредитного договору та договору  застави недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 28 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в іноземній валюті в сумі 40776 доларів США для придбання автомобіля з кінцевим терміном погашення кредиту 25 грудня 2015 року. Погашення кредиту та сплата відсотків повинні відбуватись в порядку та строки, які визначені кредитним договором. Оскільки відповідач ОСОБА_1 з грудня 2008 року порушує умови договору, не погашає основну суму кредиту та не сплачує відсотки за користування кредитом, позивач пропонував відповідачеві погасити заборгованість, але на даний час всі претензії залишені поза увагою. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань відповідачеві були нараховані підвищені відсотки, відповідно до умов договору. Станом на 01 червня 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору становить за кредитом 10973 гривні 81 копійка, по процентах 25294 гривні 65 копійок, по сумі дострокового стягнення кредиту 283116 гривень 76 копійок, по підвищених відсотках 1196 гривень 81 копійка, а всього 320582 гривні 03 копійки. Тому позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 320582 гривні 03 копійки, сплачений судовий збір в сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 гривень.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в  повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1, представник відповідача  ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували, пред’явили зустрічний позов про  визнання кредитного договору та договору застави недійсними посилаючись на те, що при укладенні  цих договорів  позивачем було порушено норми чинного законодавства щодо  надання  кредиту в іноземній валюті та принцип справедливості відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», тобто допущено такі істотні порушення, що є підставою для  визнання кредитного договору та договору застави, укладеного в забезпечення  основного кредитного договору недійсними.

Представник позивача зустрічні позовні вимоги не визнала, просила в зустрічному позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1  28 грудня 2007 року був укладений кредитний договір № СL11798 (а.с.6-16). За даним договором відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 40776 доларів США терміном з 28 грудня 2007 року по 28 грудня 2015 року. Надану суму кредиту відповідач ОСОБА_1 повинен був погашати щомісячно, згідно з графіком погашення та здійснити остаточне погашення кредиту не пізніше 28 грудня 2015 року, а також сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом щомісячно.

В забезпечення належного виконання  боргових зобов’язань відповідача ОСОБА_1 за  кредитним договором,  28 грудня 2007 року між позивачем  та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу № СL 9470, предметом якого є автомобіль марки «Мітсубісі Пажеро», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.154-157).

Відповідач ОСОБА_1  звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання зазначених договорів недійсним  у зв’язку порушенням  позивачем істотних умов договору, а  саме укладення кредитного договору про надання кредиту  в іноземній валюті, що суперечить вимогам чинного законодавства та  безпідставне підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 203 ЦК України під час підписання правочину 28 грудня 2007 року позивач виявив власне волевиявлення та вільну внутрішню волю, про що свідчать підписи позивача на кожній сторінці договору.

З пунктів 12.4, 12.7 кредитного договору вбачається, що укладаючи цей договір, позичальник усвідомлює  свої дії,  може керувати ними та не перебуває  під впливом помилки,  обману, примусу чи загрози. Він підтверджує, що  розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, та йому повідомлена методика визначення курсів і комісій, пов’язаних з конвертацією валюти.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони  в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Тобто про зміну курсу долара США по відношенню до гривні банки України дізнаються після того як це питання вирішується на рівні НБУ. Позивач, вирішуючи питання про одержання кредиту в іноземній валюті, діяв на власний ризик і достовірно знав про можливу нестабільність національної валюти гривні по відношенню до долара США.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими умови договору можуть бути визнані в разі, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

        Однією з підстав   визнання умов договору   несправедливими є надання продавцю (виконавцю,    виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених в договорі, як це передбачено п. 11 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, як вбачається з пунктів 1, 2 абзацу 4 частини 4 ст. 18 вказаного Закону положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої статті 18 не застосовуються до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем, а також договорів про купівлю-продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

У ст. 2 вищезазначеного закону дається визначення поняття кошти, згідно якого кошти - це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналіз приведених норм свідчить про безумовне зобов’язання позивача повернути відповідачу позику - грошові кошти саме в іноземній валюті (доларах США) в розмірі 40776 доларів США з врахуванням відсотків, в строки та на умовах, визначених сторонами в кредитному договорі.

Крім того, частиною 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за відповідним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Під час укладання сторонами у справі кредитного договору інший порядок визначення грошового еквіваленту іноземної валюти встановлений не був.

Таким чином, зазначені вище положення вимог діючого законодавства спростовують твердження позивача щодо незаконності визначення у кредитному договорі зобов’язань по валютному кредитному договору лише в іноземній валюті.

Що стосується доводів  позивача щодо безпідставного збільшення процентної ставки за кредитним договором та невідповідності  таких дій вимогам ст. 1056-1 ЦК України, слід зазначити, що право позивача збільшити проценту ставку та порядок  запровадження нової процентної ставки передбачено п. 2.3 Кредитного договору, який  підписано відповідачем, і в судовому засіданні не заперечувалось факту отримання повідомлення про збільшення  ставки за кредитом, що свідчить про виконання позивачем зазначених умов кредитного договору.

Норма  статті 1056-1 ЦК України внесена до чинного Цивільного кодексу України  12 грудня 2008 року, в той час як відсоткова ставка за  спірним кредитним договором була збільшена з 15 серпня 2008 року, тобто до  внесення змін до чинного законодавства.

 Крім того, в судовому засіданні встановлено, і не спростовано  відповідачем ОСОБА_1, що після  збільшення  розміру відсоткової ставки  він продовжував виконувати умови кредитного договору та сплачувати  щомісячно суми з урахуванням збільшеної  процентної ставки, що свідчить про його згоду з запропонованими умовами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

За нормою  частини 2 статті 1050 ЦК України  якщо договором  встановлений обов’язок  позичальника повернути  позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення  частини позики, що залишилася,  та сплати  процентів, належних йому відповідно до статті 1048  цього Кодексу.

Відповідно до розрахунку заборгованості, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка складається з заборгованість по простроченому кредиту, відсотків нарахованих за користування кредитом та підвищених відсотків в розмірі 320582 гривні 03 копійки.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, сума заборгованості, яка  підлягає стягненню  становить 320582 гривні 03 копійки.

Таким чином, аналізуючи  надані суду докази у їх сукупності, доводи і заперечення представників сторін, суд приходить до висновку, про  обґрунтованість  заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та відсутність підстав для  визнання  кредитного договору та договору застави недійсними.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тобто, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1700 гривень судового збору та 250 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 525, 526, 533, 611, 612, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  користь Відкритого акціонерного товариства «Універсал банк» суму заборгованості в розмірі 320582 гривні 03 копійки, 1700 гривень судового збору та 250 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 322532 (триста двадцять дві тисячі п’ятсот тридцять дві) гривні 03 копійки.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного  товариства «Універсал Банк», третя особа  приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу  Кравченко Ірина Сергіївна про  визнання кредитного договору та договору  застави недійсними – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду в судовому засіданні, а особами. які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: