ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19.11.2007 р. № 12/56
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого –судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Казнадзей Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокурора м. Києва Блажівського Євгена Миколайовича, начальника відділу захисту майнових та інших прав і свобод громадян Прокуратури м. Києва Мармиша В’ячеслава Івановича про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва із позовом до прокурора м. Києва Блажівського Євгена Миколайовича, начальника відділу захисту майнових та інших прав і свобод громадян Прокуратури м. Києва Мармиша В’ячеслава Івановича про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов’язання вчинити певні дії.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов і, враховуючи уточнені позовні вимоги, просили: - визнати протиправними бездіяльність прокурора міста Києва Блажівського Є.М. при здійсненні нагляду за додержанням вимог ч.1 ст.99-1 КПК України при розгляді заяв позивачки від 13.08.2007 року та дії начальника відділу захисту майнових та інших прав і свобод громадян Прокуратури м. Києва Мармиша В.І. щодо ненаправлення копії постанови про відмову у порушенні кримінальної справи; - зобов’язати начальника відділу захисту майнових та інших прав і свобод громадян Прокуратури м.Києва Мармиша В.І. направити позивачці копію постанови, винесену за результатами розгляду її заяв від 13.08.2007 року; - зобов’язати прокурора міста Києва Блажівського Є.М. вжити заходів до подальшого усунення порушень вимог ст.ст.97, 99 КПК України, поновити порушені права позивачки і притягнути до відповідальності начальника відділу захисту майнових та інших прав і свобод громадян Прокуратури м. Києва Мармиша В.І.; - постановити окремі ухвали щодо порушень вимог закону прокурором міста Києва Блажівським Є.М. та начальником відділу захисту майнових та інших прав і свобод громадян Прокуратури м. Києва Мармиша В.І.
Представник відповідачів позов не визнав у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, оскільки позивачці за її заявами від 13.08.2007 року була надана відповідь у порядку Закону України «Про звернення громадян».
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.
13.08.2007 року ОСОБА_1 звернулася до прокурора міста Києва із заявами про порушення кримінальної справи.
Дані заяви були передані для вирішення начальнику відділу захисту майнових та інших прав і свобод громадян Прокуратури м.Києва Мармишу В.І.
У своїх заявах позивачка просила порушити кримінальну справу стосовно певних осіб за ознаками злочинів, передбачених статтями 366, 382 КК України, за результатами їх розгляду прийняти рішення згідно із ст.97 КПК України і сповістити її, а також вжити заходів, якими унеможливити подальше порушення її прав.
Однак прокурором на ці заяви надано відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян», що підтверджується листом від 22.08.2007 року №07/1-256-07.
У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.4 КПК України суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.
В силу ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Згідно із ст.94 даного Кодексу приводами до порушення кримінальної справи є: 1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; 2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; 3) явка з повинною; 4) повідомлення, опубліковані в пресі; 5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
В силу ч.2 ст.97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Зі змісту заяв позивачки вбачається, що вони подані у порядку кримінально-процесуального закону.
Так, у цих заявах є чіткі посилання на наявність ознак злочину, конкретних осіб, статті кримінально-процесуального та кримінального законів.
Таким чином, є підстави вважати, що заяви позивачки від 13.08.2007 року є заявами (повідомленнями) про злочин.
КПК України не обмежує зміст даних офіційних повідомлень процесуальними рамками, оскільки зробити це неможливо і недоцільно. Однак важливо, щоб у них містились достовірні відомості, що вказують на об’єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.
З огляду на встановлене в суді, посилання на те, що прокурор при прийнятті, перевірці та вирішенні заяв позивачки від 13.08.2007 року не був зобов’язаний діяти згідно із вимогами КПК України є необґрунтованими.
За таких обставин, у даному випадку має місце протиправна бездіяльність зі сторони начальника відділу захисту майнових та інших прав і свобод громадян Прокуратури м. Києва Мармиша В.І.
Своєю бездіяльністю прокурор Мармиш В.І. позбавив можливості заявницю оскаржити його дії чи рішення до вищестоящого прокурора чи суду в порядку кримінального судочинства.
Отже, бездіяльність даного суб’єкта владних повноважень не відповідає вимогам чинного законодавства України і критеріям, які визначені у ч.3 ст.2 КАС України. При цьому, як видно, бездіяльністю відповідача порушені права позивача.
Разом з тим, в суді не знайшов підтвердження факт щодо допущення протиправної бездіяльності прокурором міста Києва.
В силу ст.1 Закону України «Про прокуратуру»прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Відповідно до ч.1 ст.3 даного Закону повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Згідно із ч.1 ст.13 даного Закону систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.
У ст.56 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що під поняттям "прокурор" слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Питання щодо організації розгляду звернень та інших документів у Прокуратурі міста Києва, разом з іншими актами, вирішується згідно із регламентом Прокуратури міста Києва, що затверджений наказом прокурором м. Києва від 30.01.2006 року №6.
Як було встановлено, заяви позивачки не були зареєстровані і оформлені як заяви чи повідомлення про злочин. Вони вирішувалися в порядку Закону України «Про звернення громадян». При цьому прокурор Мармиш В.І. розглядав і вирішував їх самостійно згідно із наданими йому повноваженнями.
Тож у даному випадку прокурор міста Києва не здійснював нагляд відповідно до норм КПК України.
Крім того, як передбачено регламентом Прокуратури міста Києва, прокурором міста Києва розглядаються та вирішуються звернення Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни, скарги на дії заступників прокурора м. Києва.
В силу ст.12 Закону України «Про прокуратуру»прийняте прокурором рішення за розглядом заяв і скарг про порушення прав громадян та юридичних осіб може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.
Як встановлено, позивач не оскаржував дії, бездіяльність чи рішення прокурора Мармиша В.І. вищестоящому прокурору.
Таким чином, підстави для визнання порушень вимог закону прокурором міста Києва Блажівського Є.М. відсутні.
Позовні вимоги щодо зобов’язання прокурора міста Києва вжити заходів до виконання його підлеглими вимог КПК України, притягнення їх до відповідальності, постановлення окремих ухвал судом, суд вважає безпідставними з таких підстав.
Виконання вимог закону є обов’язком будь-якого оперативного працівника органів прокуратури. А здійснювати керівництво Прокуратурою міста Києва належить до функціональних повноважень прокурора Блажівського Є.М.
Питання ж щодо вжиття заходів про притягнення до юридичної відповідальності прокурорів регулюється низкою законодавчих актів, зокрема, Законом України «Про прокуратуру» та Дисциплінарним статутом прокуратури України, що затверджений Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 року. Дані питання не можуть бути предметом позову, вони вирішуються за наслідками відповідних перевірок. При цьому висновки за такими перевірками та прийняті по них рішення не мають доводитись до відома громадськості.
Норма статті 166 КАС України стосовно постановлення і направлення окремої ухвали суду є диспозитивною.
Згідно із п.4 ст.7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, є офіційне з’ясування всіх обставин справи.
В силу ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Отже, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, а саме в частині визнання бездіяльності прокурора Мармиша В.І. протиправною та зобов’язання його вчинити певні дії .
Судові витрати підлягають до розподілу згідно із ст.94 КАС України.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність начальника відділу захисту майнових та інших прав і свобод громадян Прокуратури м. Києва Мармиша В’ячеслава Івановича протиправною.
Зобов’язати начальника відділу захисту майнових та інших прав і свобод громадян Прокуратури м. Києва Мармиша В’ячеслава Івановича за заявами ОСОБА_1 від 13.08.2007 року вжити заходів, встановлених Кримінально-процесуальним кодексом України.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути із Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір (державне мито) у розмірі 3 грн. 40 коп.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Цвіркун Ю.І