ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
14.07.06 Справа№ 5/1163-13/151
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ЛКП “Львівелектротранс”, м.Львів
до відповідача: ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №11412/10/23-0/4 від 25.05.06р.
За участю представників сторін:
Від позивача: Швець І.Ч. –юрист, Наконечна С.М. –гол.бухг.
Від відповідача: Кохан А.В. –нач.юр.відділу
Відкрито провадження у справі за позовом ЛКП “Львівелектротранс”, м.Львів до ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №11412/10/23-0/4 від 25.05.06р.
В судовому засіданні 11.07.06р. оголошувалась перерва до 14.07.06р.
З”ясовано:
позивач вважає, що податковим органом невірно визначено безпідставне завищення позивачем амортизаційних відрахувань на загальну суму 822600,00грн., оскільки трамвайне депо №1 не понесло витрат на придбання майна, що перебуває на його балансі.
Даний висновок позивачем обгрунтовується п.п.8.1.1, 8.1.4 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п.8.2, п.п.8.3.1 п.8.3 ст. 8 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, за якими розкрито поняття “амортизація основних фондів і нематеріальних активів”. Під терміном амортизація слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Визначено, що основні фонди –це матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв”язку з фізичним або моральним зносом. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов”язкових платежів), що в п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 цього Закону міститься вичерпний перелік витрат, які не підлягають амортизації.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з підстав, викладених у відзиві, зокрема вказується, що відповідно до п.п. 8.1.1 п, 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. П.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів. Таким чином, законодавець наголошує на тому, що підставою для проведення амортизації є понесення витрат на придбання фондів.
Ще одним підтвердженням правомірності висновків податкового органу відповідач вважає вимоги п. 8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” якою регламентується порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань. Зокрема, в законі зазначено, що суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Балансова вартість групи основних фондів визначається із врахуванням суми витрат, понесених на придбання основних фондів. Тобто, умовою визначення амортизаційних відрахувань є сума витрат, понесених на придбання основних фондів.
Таким чином, як вважається відповідачем, безпідставними є твердження позивача, що умовою нарахування амортизації є знаходження на балансі підприємства основних фондів, відповідно безпідставними є й твердження про неналежне відображення факту порушення у акті перевірки.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд відзначає наступне:
суд не може погодитись з позивачем, оскільки дійсно, згідно п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” амортизація основних фондів і нематеріальних активів –це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.
Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону визначено витрати, які підлягають амортизації.
Одночасно, підпунктом 5.2.10 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку відносяться суми витрат, пов”язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону.
Отже, відповідно до норм Закону, в податковому обліку амортизації підлягають не основні фонди, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення. Також Законом передбачена можливість амортизації витрат на поліпшення основних фондів та включення частини таких витрат до складу основних фондів платника податку.
Підпунктом 4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону встановлено, що до складу валового доходу платника податку не включається вартість основних фондів, безоплатно отриманих таким платником з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством. Зокрема, у разі отримання основних фондів відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень.
Як роз”яснено у листі ДПА України від 15.06.06р. №11332/7/15-0317 “Про нарахування бухгалтерської та податкової амортизації по безоплатно отриманих основних фондах”, що оскільки, згідно підпункту 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону, амортизації підлягають не безпосередньо основні фонди, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення, які складають балансову вартість таких основних фондів, при цьому платник податку –одержувач не несе зазначених витрат при безоплатному отриманні основних фондів, то відповідно, такий платник має право нараховувати амортизаційні відрахування щодо основних фондів, отриманих відповідно до підпункту 4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону у бухгалтерському обліку та немає такого права в податковому обліку.
В бухгалтерському обліку, відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509, під амортизацією розуміється систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Не може суд прийняти обгрунтування позивача правомірності обчислення амортизаційних відрахувань в податковму обліку на підставі п.22.8 Закону, оскільки в цій нормі Закону йдеться про визначення балансової вартості основних фондів на рівні їх залишкової вартості з подальшою амортизацією в бухгалтерському обліку, а не податковому.
Отже, перевіркою правомірно встановлено, що позивачем завищено амортизаційні відрахування за період з 01.10.03р. по 01.04.05р. в розмірі 822600,00грн., оскільки основні фонди отримано безкоштовно без понесених витрат, які є основною складовою аортизаційних відрахувань.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -
постановив:
1.В адміністративному позові відмовити повністю.
2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя Станько Л.Л.