Справа № 2 – а –1304
2010 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 жовтня 2010 року смт. Краснокутськ
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Каліберда В.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" за 2009-2010 роки, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до Краснокутського районного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Краснокутському районі Харківської області, в якому просила суд визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – протиправною, зобов'язати відповідача здійснити їй нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати на її користь за період часу з 1 січня 2009 року по 28 вересня 2010 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалася на те, що вона належить до соціальної категорії "Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Позивачка у судове засідання не з”явилася, однак надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та прохала суд розглядати справу без її участі.
Представник відповідача у судове засідання також не з”явилася, але надала письмове заперечення проти позову, в якому прохала відмовити в задоволенні позову, застосувати строки позовної давності відповідно до ст. 99, 100 КАС України, визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Краснокутському районі правомірними в межах повноважень, а справу просила розглядати без її участі. Відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому зазначила про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, встановлено наступне.
Позивачка має статус "Дитини війни", що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням.
Враховуючи зазначений статус позивачки, вона відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень УПФУ в Краснокутському районі Харківської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачці зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суддя приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Положеннями Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік” дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не було зупинено, а тому у відповідача не було підстав не нараховувати та не виплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену зазначеною нормою.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачці доплати до пенсії за 2010 рік (по 28 вересня 2010 року), суддя вважає, що вони задоволенню підлягають повністю з тих підстав, що на протязі 2010 року ніяких змін до ст. 6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» не вносилось і законами про державний бюджет на цей рік дія цієї статті не зупинялась. Виходячи з цього позивачка має право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% за вищезазначений період.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суддя зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суддя вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також, суддя відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Краснокутському районі Харківської області, тобто за місцем проживання позивачки.
Крім того, суддя вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:
- щодо призначення пенсії;
- підготовки документів для її виплати;
- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суддя вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суддя вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Судові витрати, сплачені позивачкою при подачі адміністративного позову до суду, підлягають стягненню з Державного бюджету України на її користь, як того вимагає ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” – задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області щодо невиконання приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік – з 1 січня по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік – з 1 січня по 28 вересня включно.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Краснокутський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний термін з дня отримання копії постанови.
суддя – підпис
з оригіналом вірно
Суддя В.А. Каліберда
Начальнику управління ПФУ
в Краснокутському районі
Краснокутський районний суд Харківської області направляє вам для відома постанову суду від 8 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни".
Додаток: копія постанови на 3 арк.
СУДДЯ В.А. КАЛІБЕРДА
Начальнику управління ПФУ
в Краснокутському районі
Краснокутський районний суд Харківської області направляє вам для відома постанову суду від 8 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Краснокутському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни".
Додаток: копія постанови на 3 арк.
СУДДЯ В.А. КАЛІБЕРДА