УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Фединяка В.Д.
суддів: Вакарук В.М., Девляшевського В.А.
секретаря Довжинської Н.Б.
з участю представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 29 вересня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 проживали у будинку АДРЕСА_1 Долинського району Івано -Франківської області. Після смерті батьків у будинку залишились проживати позивачка та її рідний брат ОСОБА_9 з дружиною та дітьми. Спадщину після батьків вони прийняли фактично, разом вели спільне господарство і перебудовували будинок. У 1968 році ОСОБА_1 та ОСОБА_9 закінчили перебудову будинку. Документи на будинок відсутні, оскільки у 1950 роках у с. Витвиця Долинського району Івано - Франківської області відбулася пожежа, унаслідок якої згоріли всі документи. На спірний будинок виготовлено технічний паспорт на ім'я ОСОБА_3, сина ОСОБА_9, який помер 22 червня 1995 року. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги та визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 Долинського району Івано - Франківської області як спадкове майно за законом після смерті батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_8
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Справа №22–ц-5482/2010 Головуючий у 1 інст. Монташевич С.М. Категорія 37 Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
Рішенням Долинського районного суду Івано - Франківської області від 29 вересня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення і задовольнити її позовні вимоги, вказуючи на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим нею доказам, тому ухвалив помилкове рішення.
У судовому засіданні представник позивачки підтримав, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнали доводи апеляційної скарги, просять цю скаргу задовольнити.
ОСОБА_7 заперечує щодо задоволення апеляційної скарги і вважає рішення суду законним і обґрунтованим.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будинок АДРЕСА_1 Долинського району не входить до складу спадкового майна батьків позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_8, тому нею не міг бути успадкований за законом після їх смерті. Зазначений будинок перебудований рідним братом позивачки ОСОБА_9 з частковим використанням матеріалів, які залишились із старого будинку. У перебудові спірного будинку приймала участь також позивачка ОСОБА_1 Після закінчення перебудови цього будинку у 1968 році позивачка разом з сім’єю брата стала проживати у цьому будинку.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
З матеріалів справи вбачається, що 16 жовтня 1956 року померла ОСОБА_11 - матір позивачки ОСОБА_1 Дата смерті ОСОБА_6, батька позивачки, відсутня.
Після їх смерті залишився будинок № 2 у с. Вигодівка Витвицької сільської ради Долинського району Івано - Франківської області.
Відповідно до статті 416 ЦК Української РСР (затверджений постановою Центрального Виконавчого Комітету Української РСР від 16 грудня 1922 року з подальшими змінами і доповненнями, який діяв на час смерті батьків позивачки) допускається спадкоємство за законом і за заповітом.
При одержуванні спадщини за законом спадкове майно ділиться на рівні частки між особами, закликаними до одержання спадщини в порядку черговості (стаття 420 ЦК Української РСР, затвердженого постановою Центрального Виконавчого Комітету Української РСР від 16 грудня 1922 року з подальшими змінами і доповненнями).
Для одержання спадщини за законом або за заповітом необхідно встановити спадкове майно.
Судом установлено, що ОСОБА_1 у підтвердження позову не подала документи, які б підтверджували право померлих батьків на спірний будинок та прийняття його як спадщину за законом.
Також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та її рідний брат ОСОБА_9 перебудували будинок батьків і закінчили таку перебудову у 1968 році.
Відповідно до частини першої статті 105 ЦК УРСР (затверджений Законом УРСР № 1540 - IV від 18 липня 1963 року) громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).
У матеріалах цієї справи немає доказів про те, що місцевою радою надавався дозвіл для будівництва спірного будинку, надання земельної ділянки для такого будівництва чи надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.
З урахуванням наведеного, сама по собі наявність у ОСОБА_3 лише технічного паспорта на спірний будинок не свідчить про виникнення у нього права власності на об'єкт нерухомості.
За змістом ч.ч.1,2 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Доводи цієї скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 218,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Долинського районного суду від 29 вересня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.
Головуючий-суддя В.Д. Фединяк
Судді: В.М. Вакарук
В.А. Девляшевський
Згідно з оригіналом
Суддя В.Д. Фединяк