Справа №11-466/2010 року
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року вересня «09» дня. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – Лугового М.Г.,
суддів – Гончарова М.В., Борсая В.М.,
з участю прокурора – Кононенко К.М.,
адвоката – ОСОБА_1,
засуджених – ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 липня 2010 року, яким:
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Суми,
АДРЕСА_1,
непрацюючий, раніше судимий:
- 26.06.2003р. за ст.ст. 296 ч. 2,
185 ч. 3, 185 ч. 2 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки;
- 13.12.2007р. за ст.ст. 186 ч. 2, 69
КК України до 1 року позбавлення волі;
засуджений за ст. 296 ч. 3 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, за ст. 121 ч. 1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 70 КК України остаточно йому визначено до відбування 4 роки позбавлення волі.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_2
непрацюючий, раніше не судимий
засуджений за ст. 296 ч. 2 КК України до обмеження волі на строк 3 роки, -
ВСТАНОВИЛА:
У відповідності з вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за вчинення хуліганських дій щодо потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та нанесення ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння потерпілому ОСОБА_5
Ці злочини вчинені ними за наступних обставин.
07.03.2009 року близько 17 години ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства став образливо чіплятись до раніше незнайомих йому
ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які проходили мимо і ОСОБА_2, використовуючи незначний привід для вчинення хуліганських дій, наніс удар в обличчя ОСОБА_5
Побачивши дані хуліганські дії ОСОБА_7, вступившись за
ОСОБА_5, попрохав останнього піти до будинку за вищевказаною адресою. Після чого, ОСОБА_2, продовживши словесно ображати ОСОБА_6, відвів його від під’їзду будинку і, потім ОСОБА_2, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 має перевагу у фізичному стані, відійшов у бік і зателефонував своєму знайомому ОСОБА_3, якого попрохав підійти для надання допомоги.
Після того, як до місця знаходження ОСОБА_10, прибіг ОСОБА_3 разом з невстановленими в ході досудового слідства особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, ОСОБА_2, діючи в групі з ОСОБА_3 та невстановленими особами, знаходячись на подвір’ї будинку АДРЕСА_3 тобто в громадському місці, з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, голосно виражаючись нецензурною лайкою, прагнучи до самовиразу в насильстві над іншими та проявляючи особливу зухвалість, безпідставно, звалили ОСОБА_6 на землю та стали наносити удари руками та ногами в різні частини тіла.
В цей час з будинку вийшов ОСОБА_5. Після чого ОСОБА_2 діючи в групі з ОСОБА_3 та невстановленими особами, облишивши ОСОБА_6 лежачим на землі, підбігли до ОСОБА_5 та збивши його з ніг стали наносити останньому удари руками та ногами в різні частини тіла.
Під час побиття ОСОБА_5, ОСОБА_2, діючи умисно, наніс з силою удар ногою в ліву частину грудної клітини ОСОБА_5 і останній, від завданого удару, відлетів в бік і перевернувся на правий бік. ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які в цей час спільно з невстановленими особами продовжували побиття ОСОБА_5, з метою надання допомоги останньому, проте вони його знову збили з ніг та продовжуючи довготривале і грубе порушення громадського порядку, вчинили побиття ногами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в різні частини тіла.
Після того, як потерпілі перестали чинити опір і робити спроби піднятися ОСОБА_2 в групі з ОСОБА_3 та невстановленими особами припинили їх побиття та залишили місце скоєння злочину.
У поданих апеляціях та доповненнях до них:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не оскаржуючи обставин вчиненого злочину, доведеності вини
ОСОБА_2 та кваліфікації його дій зазначає, що ОСОБА_10 скоїв тяжкий злочин, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і суд призначив йому м’яке покарання, тому просить скасувати вирок за м’якістю призначеного покарання ОСОБА_2 та постановити новий вирок, призначивши йому покарання за
ст. 121 ч. 1 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за
ст. 296 ч. 3 КК України у виді 3 років позбавлення волі і на підставі
ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі;
- адвокат ОСОБА_4 зазначає, про те, що винність ОСОБА_10, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України не доведена, а тому просить вирок в частині засудження ОСОБА_2 за цим законом скасувати, провадження в цій частині закрити, а по
ст. 296 ч. 3 призначити більш м’яке покарання з застосуванням
ст. 69 КК України;
- засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що він не бив ногою потерпілого ОСОБА_5, а тому вважає, що його за ст. 121 ч. 1
КК України засуджено необґрунтовано, тому просить вирок скасувати, а справу закрити;
- засуджений ОСОБА_3 посилається на незаконність вироку, вказує на те, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а це в свою чергу потягло неправильне застосування кримінального закону, тому просить вирок суду скасувати.
Заслухавши доповідь судді про обставини справи і зміст апеляцій, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1, які просили задовольнити подані ними апеляції, а апеляцію прокурора залишити без задоволення, думку прокурора, про те, що необхідно задовольнити подану апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, а апеляції засуджених та адвоката залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст. 64 КПК України під час провадження досудового слідства, дізнання і розгляду кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину, час, місце, спосіб і наслідки вчинення злочину.
Матеріалами справи встановлено, що ці вимоги судом належно не виконані.
Так, органи досудового слідства в постановах про притягнення
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як обвинувачених і в обвинувальному висновку послалися на те, що вони вчинили хуліганські дії щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і заподіяли кожному потерпілому легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_2 також спричинив ОСОБА_5 умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
Разом з тим, у мотивувальній частині вироку, яка містить визнане доведеним формулювання обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, суд не вказав наслідки цих злочинів, тобто не зазначив які ж буди заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Тобто, суд не встановив і не зазначив у мотивувальній частині вироку наслідки вчинення засудженими злочинів, чим допустив порушення вимог ст. 64, 334 КПК України, що свідчить про неконкретність формулювання обвинувачення та неповноту судового слідства і на основі такого формулювання не можна дійти однозначного висновку про те, в якому обвинуваченні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені.
Таким чином, частково погоджуючись з доводами, викладеними в апеляціях колегія суддів вважає, що вирок суду не відповідає вимогам, передбаченим кримінально-процесуальним законом, а тому він, як незаконний, підлягає скасуванню стосовно обох засуджених у частині їх визнання винними у вчиненні злочинів, які вони вчинили як спільно, так і окремими діями.
Що стосується покарання, яке суд призначив засудженому
ОСОБА_2, із застосуванням ст. 69 КК України, то, на думку колегії суддів, це покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу ОСОБА_2.
Якщо при новому розгляді справи буде встановлено винність
ОСОБА_2С, у вчиненні злочинів за які він засуджений даним вироком, то призначене йому покарання слід визнати м’яким.
Що стосується наведених у відповідних скаргах доводів щодо необґрунтованості засудження ОСОБА_2 за заподіяння ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, то ці доводи можуть бути перевірені під час нового судового розгляду справи.
Окремо слід зазначити, що суд помилково вказав у вироку про те, що цивільний позов по справі не заявлений. Як убачається з матеріалів справи (т. 1, а.с. 73-74,75), прокурором Ковпаківського району м. Суми заявлені 2 позови до засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення коштів, які були витрачені на стаціонарне лікування потерпілих, але суд не розглянув ці позови і ніякого рішення не прийняв
За таких обставин, постановлений вирок щодо ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 не можна визнати законним та обґрунтованим і він підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд і за цими обставинами колегія суддів не може постановити новий вирок щодо
ОСОБА_2.
При новому судовому розгляді необхідно врахувати та усунути допущені порушення закону, всебічно, повно і об’єктивно дослідити обставини справи та ретельно перевірити твердження ОСОБА_2 про непричетність його до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362, 365-367, 377
КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 липня 2010 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд іншим суддею.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити утримання під вартою, а ОСОБА_3 – підписку про невиїзд.
Судді:
М.Г.Луговий М.В. Гончаров В.М. Борсай