У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року серпня «17» дня. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого –  судді Лугового М.Г.,

суддів  - Гончарова М.В., Забари І.К.,

з участю прокурора  – Кононової Л.Ф.,

адвоката – ОСОБА_1,

потерпілої – ОСОБА_2,

зак. предст. засудженого  – ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_1 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 червня 2010 року, яким,-

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,    
мешканець пр-т. АДРЕСА_1    
непрацюючий, не судимий,

засуджений за ст. 186 ч.1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, за ст. 128 КК України до 120 годин громадських робіт, за
ст. 186 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю цих злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно йому визначено до відбування три роки шість місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 1372 грн. та на користь НДЕКЦ при УМВС України Сумської області за проведення товарознавчих експертиз
187 грн. 80 коп., а при відсутності в нього майна чи заробітку провести стягнення вказаної суми з ОСОБА_3

ВСТАНОВИЛА:

У відповідності з вироком суду, ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за те, що 22.03.2009 року в період часу з 20:00 до 21:00, перебуваючи неподалік від ЗОШ № 10 по вул. Новоместіновська в м. Суми помітив раніше незнайому потерпілу ОСОБА_2, яка йшла по
вул. Горького. З метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на відкрите заволодіння майном потерпілої, засуджений наздогнав потерпілу та вирвав з її рук сумку, заволодівши майном на суму 220 грн..

Крім того, під час відкритого заволодіння майном, потерпіла
ОСОБА_2 впала на землю і отримала закритий крайовий перелом великого бугра лівого плеча без зміщення, тобто ОСОБА_4 заподіяв потерпілій з необережності середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Не зупинившись на скоєному, ОСОБА_4 30.03.2009 року, перебуваючи в районі машинобудівного коледжу по пр-т. Шевченко в
м. Суми побачив раніше незнайому йому потерпілу ОСОБА_5, яка тримаючи в руках рюкзак йшла у бік вул. Новоместенської, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння майном потерпілої, засуджений наздогнав потерпілу, яка бігла, втікаючи від нього, та вирвав з її рук рюкзак, заволодівши її майном на суму 1512 грн.

В поданих апеляціях:

-   засуджений ОСОБА_4 зазначає, що щиро розкаюється у вчинених злочинах, просить його вибачити та пом’якшити покарання;

-   адвокат ОСОБА_6 вказує на те, що засуджений повністю визнав свою вину, дав правдиві покази про обставини злочинів, чим сприяв слідству у встановленні істини по справі, є неповнолітнім, раніше не судимий та просить скасувати вирок суду в частині обраної міри покарання та призначити покарання із застосуванням
ст. 75 КК України.

Вислухавши доповідь судді про обставини справи і зміст апеляцій, адвоката ОСОБА_6, потерпілу ОСОБА_2, законного представника засудженого ОСОБА_3, які просили пом’якшити засудженому покарання, думку прокурора, про залишення вироку без зміни, а апеляції - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що задоволенню вони не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 128, 186 ч.1, 186 ч.2 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають матеріалам кримінальної справи, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах і в апеляціях засудженого та адвоката не оспорюються.

Кваліфікація дій засуджених за ст.ст. 128, 186 ч.1, 186 ч.2 КК України є вірною і сумніву у колегії суддів не викликає.

Що стосується доводів апеляцій про те, що призначене ОСОБА_4 покарання є несправедливим внаслідок суворості, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що при призначення покарання засудженому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, один із яких відноситься до категорії тяжких, дані про його особу та обставини, що пом’якшують покарання.

Зокрема, суд врахував те, що він визнав свою провину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочини вчинив в неповнолітньому віці.

З урахуванням наведеного суд призначив ОСОБА_4 покарання за ст. 186 ч. 2 КК України нижче від найнижчої межі.

Підстав для обрання засудженому ще більш м’якого покарання та задоволення апеляцій, колегія суддів не вбачає.

Оскільки римінальний закон до засудженого ОСОБА_4 застосовано правильно, а призначене йому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, то немає також підстав для застосування ст. 75 КК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 червня 2010 року стосовно ОСОБА_4  залишити без зміни, а його апеляцію та апеляцію адвоката ОСОБА_1 – без задоволення.

Судді:

Луговий М.Г.             М.В. Гончаров                 Забара І.К.