УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року травня 27 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

             головуючого                     Безверхого О.М.

             суддів                                 Ященка В.А. Лантушенка Ю.Ф.

             з участю прокурора        Кравцової Л.М.

             захисника                          ОСОБА_1

             засудженого                      ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Конотопського міськрайонного суду від 10 березня 2010 року, яким,

              ОСОБА_2,

             ІНФОРМАЦІЯ_1,

             раніше не судимий,

засуджений за ст.121 ч.1 КК України на 6 років позбавлення волі.

             Судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2 980 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 375 грн.60 коп. на користь експертної установи за проведені по справі експертні дослідження.

             Як зазначено у вироку, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 2 серпня 2009 року близько 9 години на ринку «Колгоспний», який знаходиться на площі Конотопських дивізій у місті Конотопі, на грунті особистих неприязних взаємовідносин, умисно вдарив заготовкою ножа ОСОБА_3 в спину, заподіявши тому тяжкі тілесні ушкодження.

              На вирок суду подали апеляції:

              Захисник ОСОБА_1, яка просить врахувати, що засуджений проживає з мамою похилого віку, яка страждає на ряд захворювань, що обставин обтяжуючих покарання засудженого, немає, що відшкодувати матеріальну та моральну шкоду засуджений зможе, якщо строк покарання буде менший. До того ж, захисник вважає, що сума на відшкодування моральної шкоди судом визначена занадто великою, а тому захисник просить вирок суду змінити, пом’якшити засудженому покарання та зменшити суми, що підлягають стягненню на користь потерпілого.

              Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляції просить переглянути вирок суду та вказує, що ОСОБА_3 до цього його побив та відібрав у нього гроші, а о 9-й годині теж напав на нього і він захищаючись з необережності вдарив ОСОБА_3 ножем, який ще раніше відібрав у цього ж ОСОБА_3. Просить врахувати, що свідки на пояснення яких посилається суд говорили неправду. Просить також врахувати, що має на утримання маму похилого віку. Вважає, що суд необґрунтовано стягнув занадто велику суму на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В доповненні до апеляції, засуджений просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

              Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає, що суд прийшов до неправильного висновку, перекваліфікувавши дії ОСОБА_2 з ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України на ст.121 ч.1 КК України. Прокурор вважає, що умисел ОСОБА_2 був направлений на позбавлення життя ОСОБА_3 і рішення суду про відсутність цього умислу є помилковим,  а тому прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

              Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила задовольнити апеляцію та скасувати вирок суду на підставі доводів викладених у апеляції прокурора, засудженого та його захисника, які також просили вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування для з’ясування всіх обставин справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені у апеляціях, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

              Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які були детально проаналізовані судом та наведені у вироку.

              Незважаючи на те, що ОСОБА_2 винним себе в умисному нанесенні удару ножем потерпілому ОСОБА_3 не визнав, його вина підтверджується цілим рядом доказів.

              Так, сам ОСОБА_2 не заперечує того факту, що саме він а не інша особа нанесла удар ножем в спину потерпілому ОСОБА_3.

               Потерпілий ОСОБА_3, як під час досудового так і судового слідства пояснював, що коли він сидів то до нього зі спини підійшов ОСОБА_2 і вдарив його в спину ножем.

               Про те, що ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_3 ножем в спину, коли той сидів, і відразу після удару відскочив у сторону, в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Опара та Примак, які були очевидцями події.

               Висновками судово-медичних експертиз підтверджено, що в результаті ножового поранення ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, при цьому зазначено, що при тому механізмі, який був продемонстрований ОСОБА_2 під час відтворення обстановки та обставин події, не відповідає тим тілесним ушкодженням, які були виявлені на тілі потерпілого. В той же час у висновку судово-медичної експертизи зазначено, що механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, який був продемонстрований свідком ОСОБА_4 під час відтворення обстановки та обставин події, відповідає тим тілесним ушкодженням які були виявлені у потерпілого відразу після його госпіталізації.

              Вказані обставини повністю спростовують доводи ОСОБА_2 стосовно того, що він тяжкі тілесні ушкодження заподіяв потерпілому з необережності у процесі захисту від нападу на нього ОСОБА_3, а тому доводи його апеляції в цій частині є необґрунтованими.

              Колегія суддів не може погодитись і з доводами засудженого та його захисника відносно того, що під час досудового слідства була допущена неповнота по з’ясуванню обставин справи. Аналіз зібраних по справі доказів вказує на те, що органами досудового слідства та судом в повному обсязі були досліджені всі докази по справі, що дало можливість об’єктивно з’ясувати події при яких було вчинено злочин ОСОБА_2, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого та захисника і скасування вироку та направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, немає.

              Необґрунтованими є доводи апеляції прокурора стосовно того, що суд допустив помилку перекваліфікувавши дії ОСОБА_2 з ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 КК України на 121 ч.1 КК України.

              Визнаючи необґрунтованою апеляцію прокурора, колегія суддів виходить з того, що замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом. В той же час, зібрані по справі докази вказують на те, що такий умисел в діях ОСОБА_2 відсутній.  На це вказують його дії та пояснення свідків, які були допитані по справі. З вказаних свідчень випливає, що ОСОБА_2 наніс потерпілому лише один удар і відразу ж відскочив в сторону. Ніяких дій направлених, які вказували б на те, що ОСОБА_2 мав намір довести свій злочинний умисел направлений на умисне позбавлення життя потерпілого він не вчиняв. Більше того, всі допитані по справі свідки підтвердили, що після нанесення удару ножем, потерпілий піднявся та почав рухатись в сторону виходу з ринку і лише на виході втратив свідомість, але ОСОБА_2 ніяких дій направлених на доведення свого умислу на умисне вбивство ОСОБА_3 не вчиняв. За таких обставин рішення суду про кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ст.121 ч.1 КК України є правильним і підстав для задоволення апеляції прокурора та скасування вироку суду, немає.

             Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст.65 КК України і передбачених законом підстав для зміни вироку суду та пом’якшення засудженому покарання, також немає.

             На підставі наведеного і керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, колегія суддів, -

                                                        УХВАЛИЛА:

             Вирок Конотопського міськрайонного суду від 10 березня 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – без задоволення.

                                                              СУДДІ:

             Безверхий О.М.                       Ященко В.А.                   Лантушенко Ю.Ф.