УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року липня 20 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

              головуючого                          Лугового М.Г.

             суддів                                      Ященка В.А.  Сахнюка В.Г.

             з участю прокурора              Марченко Н.В.

             захисника                               ОСОБА_1

             засудженої                              ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією цивільного позивача ОСОБА_3 на вирок Зарічного районного суду міста Сум від 29 квітня 2010 року, яким,

              ОСОБА_2,

             ІНФОРМАЦІЯ_1,

             раніше не судима,

засуджена за ст. 191 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з фінансовими ресурсами та матеріальними цінностями строком на 2 роки, за ст.358 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст.358 ч.3 КК України на 6 місяців арешту, за ст.361 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі.

             На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів призначено 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з фінансовими ресурсами та матеріальними цінностями строком на 2 роки.

             Відповідно до вимог ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнена від відбування основного покарання з випробуванням. Іспитовий строк встановлено 3 роки.

             Відповідно до ст.76 КК України суд зобов’язав ОСОБА_2 не виїжджати на постійне проживання за межі України без дозволу кримінально-виконавчої системи, періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти їх про зміну місця проживання та, роботи або навчання.

             Суд посилаючись на ст.77 КК України також зазначив, що додаткове покарання призначене вироком суду підлягає реальному виконанню з моменту набрання чинності вироку суду.

             Судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь повного товариства «Ломбард «Золота підкова» 75 000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, а також 11 933 грн.86 коп. судових витрат на користь держави.

             Як зазначено у вироку, ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за те, що працюючи на посаді адміністратора у повному товаристві «Ломбард  «Золота підкова», яке знаходиться у місті Суми по вулиці Засумська, 1, відповідно до своїх обов’язків оформляла договори про видачу фінансових кредитів, приймала майно під заставу, здійснювала готівкові розрахунки через реєстратор розрахункових операцій (РРО), складала та подавала звітність про рух товарно – матеріальних цінностей і коштів, що знаходились у неї у підзвіті. З ОСОБА_2 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Всі операції в ломбарді велись в електронному вигляді за встановленою комп’ютерною програмою «Ломбард».

             ОСОБА_2 маючи безпосередній доступ до автоматизованої системи обліку фінансових операцій, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок коштів ПТ «Ломбард «Золота підкова», умисно вносила до автоматизованої системи обліку фінансових операцій фіктивні дані про надані кредити вигаданим особам і вказані дані друкувала та передавала для обліку головному бухгалтеру, серед яких були і неправдиві відомості. Діючи таким чином, ОСОБА_2 за період з лютого по вересень 2007 року привласнила з каси ломбарду грошей на загальну суму 22 798 грн.28 коп.

             Окрім цього, ОСОБА_2 маючи доступ до автоматизованої системи обліку фінансових операцій і переслідуючи мету передачі коштів, які належать ломбарду, третій особі, вносила в офіційні документи дані, щодо видачі кредитів під неіснуючі предмети застави, як в електронному так і паперовому вигляді, які і передавала головному бухгалтеру. Діючи таким чином, ОСОБА_2 за період з січня по липень 2007 року допустила розтрату з каси ломбарду коштів на загальну суму 37 986 грн.90 коп.

             ОСОБА_2 з метою приховування привласнення та розтрати коштів ломбарду, наприкінці липня 2007 року, умисно внесла зміни до структурного файлу бази обліку фінансових операцій, розблокувала функцію видалення запису з журналу залогових операцій, що дало можливість спотворити інформацію обліку бази даних і зокрема знищити з бази даних фіктивні залогові операції за період з січня по липень 2007 року.

            Цивільний позивач на вирок суду подав апеляцію у якій зазначає, що суд не вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст.191 ч.3 КК України, на думку автора апеляції дії ОСОБА_2 належить кваліфікувати за ст.191 ч.4 КК України, адже вона заволоділа грошовими коштами на загальну суму 87 031 грн. 46 коп. Окрім цього, цивільний позивач вважає, що суд в недостатній мірі врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_2 злочину і призначив їй занадто м’яке покарання. Зважаючи на це, він просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування для пред’явлення  ОСОБА_2 обвинувачення за ст.ст.191 ч.4, 358 ч.2 та 3, а також 361 ч.2 КК України.

             Вислухавши доповідь судді, думку засудженої її захисника та прокурора, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

             Відповідно до вимог ст.348 ч.1 п.10 КПК України цивільний позивач або його представник мають право подати апеляцію у частині, що стосується вирішення цивільного позову.

             Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, рішенням суду від 3 липня 2008 року (т.7 а.с.22) ОСОБА_3 визнаний по даній справі цивільним позивачем. З огляду на це, ОСОБА_3 має право подати апеляцію тільки в частині рішення, що стосується цивільного позову по справі. Відповідно до вироку суду, цивільний позов ОСОБА_3 задоволений і на користь ПТ «Ломбард «Золота підкова» з засудженої стягнуто 75 000 грн. В поданій апеляції цивільний позивач питання що стосуються вирішення цивільного позову не оспорює. Інших апеляцій по даній справі, немає. Зважаючи на це, колегія суддів відповідно до вимог ст.365 КПК України, перевіряючи вирок суду в межах поданої апеляції, не знаходить законних підстав для зміни чи то скасування вироку суду, а подана по справі апеляція не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що автор апеляції при її подачі вийшов за межі наданих йому діючим законодавством прав та повноважень.

             Беручи до уваги, що від інших учасників процесу апеляції стосовно доведеності вини ОСОБА_2, кваліфікації її дій за ст.ст.191 ч.3,358 ч.2,358 ч.3 та 361 ч.1 КК України, та призначеної засудженій міри покарання, не надійшли і керуючись ст.ст.348,362,365,366,377 КПК України, колегія суддів, -

                                                       УХВАЛИЛА:

             Вирок Зарічного районного суду міста Сум від 29 квітня 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію цивільного позивача ОСОБА_3 – без задоволення.

                                                          СУДДІ:

             Луговий М.Г.                           Ященко В.А.                          Сахнюк В.Г.