УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня 11 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Ященка В.А.
суддів Крамаренка В.І. Забари І.К.
з участю прокурора Кононової Л.Ф.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Лебединського районного суду від 3 березня 2010 року, яким,
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимий 10.07.2009 року
за ст.190 ч.1 ККУ на 240 годин
громадських робіт,
засуджений за ст.389 ч.2 КК України на 3 місяці арешту.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком у виді 10 днів арешту і остаточно за сукупністю вироків призначено 3 місяці 10 днів арешту.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що будучи засудженим 10 липня 2009 року Лебединським районним судом за ст.190 ч.1 КК України на 240 годин громадських робіт, незважаючи на неодноразові попередження про необхідність відбування покарання, починаючи з 1 вересня 2009 року умисно ухилявся від відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт.
На вирок суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію у якій вказує, що злочин він вчинив внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, адже він вимушений був переїхати для проживання у іншу місцевість, а суд призначаючи йому покарання не врахував цього, а тому на його думку, покарання яке йому призначив суд є занадто суворим. З огляду на це, засуджений просить змінити вирок суду та пом’якшити йому покарання.
Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що вирок суду необхідно залишити без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації його дій за ст.389 ч.2 КК України, у поданій апеляції під сумнів не ставляться.
Що стосується покарання, призначеного судом засудженому, то на думку колегії суддів, при вирішенні цього питання, суд дотримався вимог ст.65 КК України, при цьому судом у повному обсязі були враховані всі ті обставини на які засуджений посилається у своїй апеляції. З огляду на це, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для задоволення апеляції, зміни вироку суду і пом’якшення засудженому покарання, немає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Лебединського районного суду від 3 березня 2010 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію – без задоволення.
СУДДІ:
Ященко В.А. Крамаренко В.І. Забара І.К.