У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року березня «30» дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – судді Лугового М.Г.
суддів - Гончарова М.В., Крамаренка В.І.,
з участю прокурора – Михайлевич В.А.,
адвоката – ОСОБА_1,
потерпілого – ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на постанову Зарічного районного суду Сумської області від 10 березня 2010 року, якою залишено без задоволення скаргу потерпілого ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого відділу СУ УМВС України в Сумській області від 21.12.2009 року про перекваліфікацію дій ОСОБА_3 зі ст. 118 КК України на ст. 36 ч. 5 КК України та закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за фактом необхідної оборони в ході якої був вбитий ОСОБА_4,
ВСТАНОВИЛА:
За результатами досудового слідства, проведеного по кримінальній справі, порушеній щодо ОСОБА_3 за фактом вбивства ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 118 КК України, постановою старшого слідчого відділу СУ УМВС України в Сумській області Хроленка Р.І. від 21 грудня 2009 року перекваліфіковано дії ОСОБА_3 зі ст. 118 КК України на ст. 36. ч. 5 КК України і закрито кримінальну справу щодо ОСОБА_3 по факту необхідної оборони, в ході якої був вбитий ОСОБА_4
До Зарічного районного суду міста Суми звернувся потерпілий
ОСОБА_2 зі скаргою на вищезазначену постанову, у якій зазначав про те, що досудове слідство проведено неповно і однобічно. Зокрема, не надано правової оцінки діям ОСОБА_3 після нанесення ножових поранень ОСОБА_4, не наведено мотивів нанесення ОСОБА_4 чисельних ножових поранень. Також вказував на те, що слідчим невірно застосована ч. 5 ст. 36 КК України, оскільки на час нанесення ударів ножем ОСОБА_6 останній був вже роззброєний, тому просив постанову слідчого скасувати.
За результатами розгляду зазначеної скарги, постановою Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2010 року скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення.
В апеляції ОСОБА_2 посилається на те, що постанова Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2010 року не відповідає вимогам закону, протирічить діючому законодавству. Вважає, що суд необґрунтовано визнав правомірність постанови слідчого про те, що ОСОБА_3 знаходився в стані необхідної оборони, вважає, що в показах ОСОБА_3 і ОСОБА_7 є протиріччя, а суд на це не звернув увагу, тому просить скасувати постанову суду і направити справу на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідь судді про обставини справи та зміст апеляції, потерпілого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляцію і просили скасувати постанову суду, думку прокурора про законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що задоволенню вона не підлягає.
Згідно з ч. 2 ст. 36 КК України кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Як встановлено по справі, ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, та знаходячись у власній квартирі за адресою АДРЕСА_1, на грунті вживання спиртних напоїв розпочав сварку з присутнім в цій квартирі ОСОБА_7, яка переросла в бійку. Побачивши це, інший присутній в квартирі ОСОБА_3 втрутився, розтягнув ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в різні боки та намагався їх заспокоїти. Після цього
ОСОБА_4 вийшов з кімнати та пішов до кухні. ОСОБА_3 запропонував
ОСОБА_7 залишити квартиру та йти додому.
В цей час ОСОБА_4 повернувся з кухні до кімнати з ножем у руці і небажаючи припиняти бійку, накинувся на ОСОБА_7 і завдав йому численні удари ножем спочатку в живіт та в грудну клітину, а потім, коли ОСОБА_7, внаслідок отриманих ножових поранень, почав сідати на підлогу, завдав йому ще 4 удари ножем в спину, заподіявши ОСОБА_7 таким чином тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя та здоров’я в момент заподіяння.
Ставши свідком вищевказаних протиправних дій ОСОБА_4, внаслідок яких ОСОБА_7 були завдані чисельні ножові поранення, ОСОБА_3 спочатку став кричати та вимагати щоб ОСОБА_4 припинив свої дії, однак останній не тільки не припинив вказані злочинні дії, а навпаки продовжив їх та з ножем накинувся на ОСОБА_3.
Як наслідок, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виникла бійка, під час якої ОСОБА_3 спочатку вибив ніж з рук ОСОБА_4, а потім вибіг до коридору, ухиляючись таким чином від продовження бійки та намагаючись врятувати власне життя, і в коридорі намагався відкрити замок на вхідних дверях.
В цей час ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії, підняв з підлоги ніж і наніс ним ОСОБА_3 удар в ліву частину спини.
Повернувшись, ОСОБА_3 побачив як ОСОБА_12 замахнувся рукою з ножем для нанесення наступного удару. Навіть у цей час, ОСОБА_3 намагався своїми вмовляннями припинити дії ОСОБА_4, на що той відповів, що він одного зарізав, заріже й другого, після чого знову з ножем накинувся на ОСОБА_3 і намагався ножем заподіяти йому удари.
Під час цієї бійки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 впали на підлогу і ОСОБА_3 вирвав ніж з рук ОСОБА_4, наніс декілька ударів в грудну клітину ОСОБА_4 щоб захиститися від ОСОБА_4 який намагався схопити ОСОБА_3 за горло.
Лише після цього, ОСОБА_3 зміг піднятися з підлоги, відкрити вхідні двері і вийти з приміщення.
Зазначені обставини підтверджує ОСОБА_3, а також ці обставини підтверджуються і іншими доказами.
Зокрема свідок ОСОБА_7 показав, що після опівночі 20.01.2009 року він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 купили пляшку горілки, пляшку пива та пляшку мінеральної води і прийшли до квартири ОСОБА_4. В квартирі між ним та ОСОБА_4 виникла сварка, а потім бійка. ОСОБА_13 намагався припинити ці їх дії. Потім ОСОБА_4 пішов на кухню, а коли вони стали йти додому, то з кухні вийшов ОСОБА_4 і наніс йому удари ножем в живіт, в грудну клітину, а коли він присів, то ОСОБА_4 наніс йому ще декілька ударів ножем в спину. Він чув, як ОСОБА_3 кричав на ОСОБА_4 та просив його припинити ці дії, а потім він втратив свідомість.
Згідно з висновками судово-криміналістичних експертиз встановлено, що ніж, який було виявлено на подвір’ї буд. 12/2 по вул. Ремісничій в м. Суми є тим самим ножем, яким були заподіяні ножові поранення як ОСОБА_4, так і
ОСОБА_7. На цьому ножі була виявлена кров ОСОБА_4, а поранення на його тілі, а також порізи на куртках ОСОБА_7 та ОСОБА_3 були заподіяні вказаним ножем.
Відповідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 в області його спини виявлено ножове поранення і такі ж поранення виявлені на його руках. Строк заподіяння цих тілесних ушкоджень відповідає даті 20 січня 2009 року.
З метою перевірки показів ОСОБА_3 слідчим було проведено відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_3 під час якого він продемонстрував механізм нанесення ножових поранень ОСОБА_4. За висновком додаткової судово-медичної експертизи цей механізм відповідає тілесним ушкодження які виявлені у ОСОБА_4. Положення трупа, сліди і накладення крові на одязі і підлозі, локалізація і характер тілесних ушкоджень, місце злочину відповідає обставинам про які в свої свідченнях та при відтворенні повідомив ОСОБА_3.
Отже, ОСОБА_3 дійсно заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_4, від яких той помер. Але його дії правильно кваліфіковані не як перевищення меж необхідної оборони, а як необхідна оборона, оскільки встановлено що
ОСОБА_3В, бачив як ОСОБА_4 наніс ножем декілька ударів
ОСОБА_7, який впав на підлогу без свідомості. Потім ОСОБА_4 з ножем кинувся на ОСОБА_3 і між ними виникла бійка, в ході якої
ОСОБА_3 вибив з рук ОСОБА_4 ніж і намагався залишити квартиру, але ОСОБА_4 підняв ніж і знову напав на ОСОБА_3 і цього разу наніс удар йому в спину.
Вказаний факт беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_3 намагався уникнути нападу і втекти від ОСОБА_4, але це йому не вдалося, внаслідок чого він змушений був вступити в боротьбу з ОСОБА_4 та заподіяв останньому смертельне поранення тим самим ножем, яким ОСОБА_4 заподіяв ножові поранення ОСОБА_7 та ОСОБА_3
Таким чином вищевказані події відбувалися без розриву в часі, і тому ОСОБА_14 не мав змоги уникнути суспільно небезпечного посягання чи звернутися за допомогою до інших осіб, і тим більше, не мав змоги обирати спосіб та знаряддя оборони.
Відповідно до ч. 5 ст. 36 КК України не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
Отже, наведені в апеляції доводи про те, що ОСОБА_3 не знаходився в стані необхідної оборони, є безпідставними.
Колегія суддів вважає, що деякі суперечності в показах ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не вплинули на правильність встановлення фактичних обставин справи і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Постанову Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2009 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого відділу СУ ГУВС України в Сумській області Хроленка В.І.
від 21.12.2009 року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Судді:
Луговий М.Г. М.В. Гончаров Крамаренко В.І.