УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року березня 23 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

              головуючого                        Ященка В.А.

             суддів                                    Гончарова М.В. Борсай В.М.

             з участю прокурора           Кононової Л.Ф.

             засудженого                         ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Роменського міськрайонного суду від 9 грудня 2009 року, яким,

              ОСОБА_1,

              ІНФОРМАЦІЯ_1,

              раніше не судимого,

засудженого за ст.121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі.

             Як зазначено у вироку, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 1 серпня 2009 року близько 23 години 50 хвилин, перебуваючи у квартирі ОСОБА_8 який мешкає у АДРЕСА_1 де він, його співмешканка ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розпивали спиртні напої. У зв’язку з тим, що ОСОБА_10 почав приставати до ОСОБА_11 ОСОБА_1 умисно наніс удари руками та ногами в область грудей та черевної порожнини ОСОБА_12 і лише після того, як ОСОБА_10 почав голосно кричати від болю, ОСОБА_1 залишив його і ліг спати. В результаті побиття ОСОБА_12 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження від яких він ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні.

             Засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляції зазначає, що суд призначив йому занадто суворе покарання, не врахував його явки з повинною, каяття у вчиненому злочині та те, що він раніше не судимий. Окрім цього, він вказує, що суд не допитав всіх свідків по даній справі. Зважаючи на це, ОСОБА_1 просить переглянути вирок суду, та пом’якшити йому покарання, призначивши його  з  застосуванням ст.69 КК України.

             Вислухавши доповідь судді, думку засудженого, який просив задовольнити його апеляцію та пом’якшити йому покарання, прокурора, про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

             Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, які були детально проаналізовані судом і наведені у вироку.

             ОСОБА_2, як у під час досудового так і судового слідства визнаючи себе винним у умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12, давав детальні пояснення, стосовно того, як він побив потерпілого. Все це, ОСОБА_2 підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події.

             Ці ж обставини підтверджуються і дослідженими у судовому засіданні свідченнями Волошиної.

             Свідок ОСОБА_3 під час допиту її у суді засвідчила, що 2 серпня 2009 року близько 2 години ночі до неї додому прийшов ОСОБА_10, який був у крові і повідомив їй, що його побили цигани. ОСОБА_12 викликали автомобіль швидкої допомоги.

             За висновком судово-медичної експертизи, в результаті побиття, ОСОБА_12 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження від яких і настала його смерть.

             Вказані обставини свідчать про те, що суд прийшов до правильного висновку, стосовно того, що ОСОБА_2 умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_12 від яких той помер і суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст.121 ч.2 КК України.

             Доводи апеляції засудженого стосовно того, що суд не допитав всіх свідків по справі є необґрунтованими, адже, як видно з матеріалів кримінальної справи всі особи, яким було щось відомо про вчинений ОСОБА_2 злочин були допитані, а пояснення свідка ОСОБА_4, який разом з ОСОБА_2, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в той вечір розпивав спиртні напої, але очевидцем побиття ОСОБА_2 Романчука не був, були досліджені під час судового розгляду справи.

             Що стосується призначеного покарання засудженому, то на думку колегії суддів, вирішуючи це питання, суд першої інстанції в повному обсязі врахував всі наявні пом’якшуючі покарання засудженого обставини на які він посилається у своїй апеляції і саме наявність вказаних обставин послужили підставою для призначення засудженому мінімального покарання, яке передбачено санкцією ст.121 ч.2 КК України.

             Зважаючи на це, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду відносно ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим, а покарання, яке йому призначене судом є справедливим і передбачених законом підстав для задоволення апеляції та зміни вироку суду і пом’якшення ОСОБА_2 покарання, немає.

             На підставі наведеного і керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, колегія суддів, -

                                                           УХВАЛИЛА:

              Вирок Роменського міськрайонного суду від 9 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію – без задоволення.

                                                             СУДДІ:

             Ященко В.А.                           Гончаров М.В.                        Борсай В.М.