У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року квітня «01» дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого –  судді Безверхого О.М.,

суддів  - Гончарова М.В., Лантушенка Ю.Ф.,

з участю прокурора  – Кононової Л.Ф.,

захисників – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засуджених – ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 листопада 2009 року, яким,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,    
згідно ст. 89 КК України несудимий

засуджений за ст.ст. 189 ч.2, КК України на 3 роки 9 місяців позбавлення волі, за ст. 162ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю цих злочинів остаточно йому визначено до відбування 3 (три) роки 9 (дев’ять) місяців позбавлення волі;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2,    
згідно ст. 89 КК України несудимий

засуджений за ст.ст. 189 ч.2, КК України на 3 роки позбавлення волі, за
ст. 162 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю цих злочинів остаточно йому визначено до відбування 3 (три) роки позбавлення волі;

ВСТАНОВИЛА:

У відповідності з вироком суду ОСОБА_10 і ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за вчинення вимагання грошей та незаконне проникнення в житло.

Ці злочини вони вчинили за слідуючих обставин.

14 вересня 2008 року близько 19 год. ОСОБА_3 і ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою групою осіб, прийшли в будинок ОСОБА_8, розташований на Танковій площі, 71 у
м. Ромни, де знаходився ОСОБА_9 і з погрозою застосування фізичного насильства та застосувавши до ОСОБА_9 фізичне насильство стали вимагати від нього 200 грн. Повідомивши про те, що він піде та візьме гроші, ОСОБА_9 втік з господарства ОСОБА_8

15 вересня 2008 року близько 18 год. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно прийшов в будинок ОСОБА_8 і виявивши в цьому будинку ОСОБА_9 із застосуванням погроз та фізичного насильства до нього став вимагати 400 грн. Дізнавшись про те, що у ОСОБА_9М, немає грошей, а є у його батьків, вони разом на автомобілі поїхали до с. Ненадівка Роменського району, де проживають батьки.

ОСОБА_3 застосовуючи погрози вбивством до ОСОБА_9 змусив його батьків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 передати йому 450 грн.

05 жовтня 2008 року близько 20 год. ОСОБА_3, ОСОБА_4 і особа, матеріали відносно якої закриті, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, приїхали до буд. № 72 на Танковій площі у м. Ромни і ОСОБА_4, застосувавши фізичне насильство до ОСОБА_5, незаконно проник до зазначеного будинку та впустив ОСОБА_3, який теж незаконно проник до цього житла, де вони повторно, за попередньою змовою між собою, з погрозою застосування фізичного насильства стали вимагати у ОСОБА_9 800 грн., а потім почали бити його. Маючи намір заволодіти грошима вони разом з ОСОБА_9 поїхали до його батьків в с. Ненадівка Роменського району, де продовжили вимагання грошей і ОСОБА_11, під приводом позичити грошей залишила господарство і зателефонувала до райвідділу міліції, а сам
ОСОБА_9 втік з будинку. Зрозумівши, що грошей вони не отримають, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишили будинок.

У поданих апеляціях:

-   захисник ОСОБА_1 вважає, що така кваліфікуюча ознака, як погроза вбивством не знайшла підтвердження в діях ОСОБА_12 також зазначає і про те, що суд неправомірно врахував повторність, як обставину, яка обтяжує покарання, оскільки повторність є кваліфікуючою ознакою ст. 189 ч. 2 КК України і суд при призначенні ОСОБА_3 покарання не врахував те, що на його утриманні перебувають семеро неповнолітніх дітей, відшкодував шкоду, тому просить вирок ОСОБА_3 змінити і пом’якшити покарання, застосувавши ст. 75 КК України;

-   захисник ОСОБА_2 посилається на те, що засудженому
ОСОБА_4 призначено суворе покарання, просить врахувати позитивну характеристику ОСОБА_4, сприяння органам досудового слідства у встановленні істини у справі і пом’якшити покарання обравши його із застосуванням ст. 75 КК України. Також просить виключити з вироку щодо ОСОБА_4 посилання на повторність як на обставину, яка обтяжує покарання, оскільки повторність є в ст. 189 ч. 2 КК України як кваліфікуюча ознака;

-   засуджений ОСОБА_3 вказує на те, що він має на утриманні 7 неповнолітніх дітей, шкоду відшкодував, тому просить пом’якшити покарання;

-   засуджений ОСОБА_4 зазначає те, що призначене йому покарання є надто суворим, просить пом’якшити його, застосувавши
ст. 75 КК України врахувавши визнання вини, позитивні характеристики та примирення з потерпілим ОСОБА_5;

-   потерпілий ОСОБА_5 просить вирок щодо ОСОБА_4 змінити, пом’якшити йому покарання, застосувавши ст. 75 КК України врахувавши те, що він ніяких претензій до нього не має, відшкодував шкоду, позитивну характеристику;

-   потерпілі ОСОБА_13, і ОСОБА_7 зазначають про те, що засудженому ОСОБА_4 призначено суворе покарання, прохають врахувати позитивну характеристику, відшкодування шкоди і пом’якшити покарання застосувавши до ОСОБА_4 ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді про обставини справи й зміст апеляцій, засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_10, захисників ОСОБА_1 та
ОСОБА_2, які підтримали апеляції і прохали пом’якшити покарання засудженим, думку прокурора про задоволення апеляцій захисників частково та виключення з вироку посилання суду на обставину, яка обтяжує покарання – повторність, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що апеляції захисників підлягають частковому задоволенню, а апеляції засуджених та потерпілих задоволенню не підлягають.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засуджених у вчиненні вказаних у вироку злочинів за обставин, викладених у вироку, відповідають матеріалам кримінальної справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3 за ст.ст. 189 ч.2,
162 ч. 1 КК України   і засудженого ОСОБА_4за ст. ст. 189 ч. 2,
162 ч. 2 КК України   також є вірною, сумніву у колегії суддів не викликає, і в апеляціях не оспорюється.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_1 про те, що з боку засуджених не було погрози вбивством є безпідставними і спростовуються як показами самих засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4, так і показами потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Необґрунтованими також є доводи апеляції захисника ОСОБА_1 про те, що в діях засуджених немає попередньої змови. Ці доводи перевірялись судом і не знайшли свого підтвердження. Узгодженість дій ОСОБА_3 і
ОСОБА_4 по кожному епізоду вимагання свідчить про те, що в діях засуджених є така кваліфікуюча ознака, як попередня змова групою осіб.

Посилання в апеляції захисника ОСОБА_1 на те, що за одним із епізодів вимагання не встановлено точно сума грошей, яку вимагали засуджені є безпідставними. Допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_7 і ОСОБА_6 підтвердили той факт, що за епізодом від 05.10.2008 року ОСОБА_3А, і ОСОБА_4 вимагали 800 грн. Сумніватися в цих показаннях потерпілих підстав немає.

Питання про міру покарання судом вирішено відповідно до вимог ст. 65
КК України, оскільки кожному з засуджених визначено покарання, яке є достатнім і необхідним для їх перевиховання та попередження нових злочинів.

При вирішенні цього питання судом взято до уваги всі обставини справи, дані про особу засуджених, ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів та виконувану при цьому засудженими роль.

Призначення засудженим покарання у виді позбавлення волі у вироку належно мотивовано, тому не можна погодитися з доводами апеляцій захисників, засуджених та потерпілих про те, що призначене ОСОБА_3 і ОСОБА_4 покарання є суворим, а апеляції в цій частині не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, переглядаючи справу, колегія суддів встановила, що суд у мотивувальній частині вироку, мотивуючи призначення покарання засудженим необґрунтовано врахував повторність в якості обставини, що обтяжує покарання. Колегія суддів вважає, що вона підлягає виключенню з вироку, та як хоч і передбачена статтею 67 КК України, але в той же час вона є кваліфікуючою ознакою ст. 189 ч. 2 КК України за якою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і не може ще раз враховуватися при призначенні покарання.

У зв’язку з чим вирок в цій частині підлягає зміні, а апеляції захисників частковому задоволенню.

Виключаючи з вироку цю вказівку суду, колегія суддів не знаходить підстав для пом’якшення призначеного засудженим покарання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області
від 19 листопада 2009 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити, виключити з нього посилання суду на повторність, як на обставину, що обтяжує покарання засуджених.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни, а апеляції потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 – без задоволення.

Судді:

Безверхий О.М.             М.В. Гончаров             Лантушенко Ю.Ф.