УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року травня 20 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

             головуючого                        Ященка В.А.

             суддів                                    Сахнюка В.Г. Сінашенка В.Г.

             з участю прокурора            Кононової Л.Ф.

             захисника                              ОСОБА_1

             засудженого                           ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 19 березня 2010 року, яким,

             ОСОБА_2,

             ІНФОРМАЦІЯ_1,

             раніше не судимий,

засуджений за ст.366 ч.1 КК України до штрафу в сумі 510 грн.

              Прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 в доход держави 3 646 грн.56 коп. судових витрат пов’язаних з експертними дослідженнями по справі.

              Як зазначено у вироку, ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що він обіймаючи посаду державного автоінспектора відділення АТІ відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Суми та автомобільно-технічної інспекції, підпорядкованого УДАІ УМВС України в Сумській області і маючи спеціальне звання капітан міліції, відповідно до наданих йому прав та повноважень, являвся службовою особою і саме як службова особа, 8 вересня 2008 року, незаконно склав та видав відносно ОСОБА_7 офіційний документ – протокол серії ВМ №128840 про адміністративне правопорушення , шляхом внесення до нього завідомо неправдивих відомостей про нібито вчинення Грабарем адміністративного правопорушення передбаченого ст.127 ч.1 КУпАП, а саме про факт переходу ним як пішоходом проїжджої частини вулиці Роменської у місті Суми у невстановленому місці поза пішохідним переходом. В цей же день, ОСОБА_2 на підставі вказаного підробленого ним протоколу виніс постанову про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ст.127 ч.1 КУпАП наклавши на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу 2 грн.

              9 вересня 2008 року, ОСОБА_2, як службова особа, незаконно склав та видав відносно ОСОБА_6 офіційний документ – протокол серії ВМ №128848 про адміністративне правопорушення, шляхом внесення в нього завідомо неправдивих відомостей, про нібито вчинення  Ніконенком адміністративного правопорушення передбаченого ст.127 ч.1 КУпАП, а саме переходу ним як пішоходом проїжджої частини вулиці Роменської у місті Суми у невстановленому місці, поза пішохідним переходом. 10 вересня 2008 року, ОСОБА_2 на підставі вказаного підробленого протоколу виніс постанову про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ст.127 ч.1 КУпАП та накладення на ОСОБА_6 адміністративного стягнення у  виді штрафу 2 грн.

             Засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію у якій вказує, що суд необґрунтовано послався на висновки почеркознавчих експертиз, які на думку автора апеляції є суперечливими. ОСОБА_2 також вважає, суд не повинен був брати до уваги свідчення ОСОБА_8 який очевидцем події не був, а обставини справи стали йому відомі від інших осіб. В той же час, ОСОБА_2 вважає, що суд не навів переконливих мотивів щодо не прийняття судом до уваги свідчень ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Окрім цього, ОСОБА_2 вважає, що мотивувальна частина вироку не відповідає вимогам ст.334 КПК України. Зважаючи на це він просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

             Вислухавши доповідь судді, думку засудженого та його захисника, які просили задовольнити апеляцію та скасувати вирок суду, прокурора, про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.

              Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину при обставинах викладених у вироку підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які детально проаналізовані судом та наведені у вироку.

              Так, на думку колегії суддів, суд першої інстанції незважаючи на те , що ОСОБА_2 винним себе у вчиненні злочину не визнав, прийшов до обґрунтованого висновку, про вчинення ОСОБА_2 злочину передбаченого ст.366 ч.1 КК України. При цьому, суд цілком вірно послався, як на докази, що підтверджують доведеність вини ОСОБА_2 у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а саме на матеріали перевірки проведені працівниками Сумської обласної прокуратури, матеріали службових перевірок, висновки експертиз, які прямо вказують на те, що ОСОБА_2 підробив протоколи про адміністративні правопорушення та постанови про накладення адміністративних стягнень на ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Судом вірно кваліфіковані дії ОСОБА_2 за ст.366 ч.1 КК України.

              Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляції засудженого стосовно того, що висновки почеркознавчих експертиз, які покладені у основу вироку є суперечливими, адже як вбачається з матеріалів кримінальної справи при її розслідування було проведено дві почеркознавчі експертизи, які фактично не мають суперечностей між собою, але перша експертиза є далеко неповною з огляду на те, що в розпорядженні експерта було значно менше матеріалів, які підлягали дослідженню. В той же час, при проведенні повторної експертизи на вирішення експертів були надані додаткові матеріали, які і були предметом дослідження. Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що у першому так і  другому висновку експерти прийшли до однозначного висновку, що протоколи та постанови відносно ОСОБА_7 і ОСОБА_6 є підробленими.

             Безпідставними є доводи апеляції і стосовно того, що суд не повинен був посилатись на свідчення ОСОБА_1. Колегія суддів вважає, що у зв’язку з тим, що вказана особа була допитана судом з дотриманням вимог закону і даний свідок підтвердив дані які були ним отримані при проведенні перевірки протизаконної діяльності ОСОБА_2, то суд відповідно до закону послався на вказані свідчення, як на докази.

             Необґрунтованими є посилання автора апеляції і на те, що мотивувальна частина вироку не відповідає вимогам закону, адже суд формулюючи у вироку обвинувачення відносно ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.334 КПК України виклав всі передбачені цією нормою права обставини і підстав вважати, що суд у даному випадку порушив вимоги закону, немає.

             Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що по справі зібрано достатньо доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст.366 ч.1 КК України і суд вірно кваліфікував його дії за вказаним законом.

              Ухвалюючи рішення по дані справі суд навів у вироку належні мотиви, чому не приймаються до уваги ряд свідчень які виправдовують ОСОБА_2 і ці доводи суду, колегія суддів вважає правильними.

              З урахуванням викладеного, передбачених законом підстав для задоволення апеляції засудженого та скасування вироку суду, немає.

              На підставі наведеного і керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, колегія суддів, -

                                                           УХВАЛИЛА:

              Вирок Ковпаківського районного суду міста Сум від 19 березня 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а його апеляцію – без задоволення.

                                                              СУДДІ:

             Ященко В.А.                              Сахнюк В.Г.                  Сінашенко В.Г.