АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «17» листопада 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Семенюка К.М.
суддів Дембіцької О.О., Марчак В.Я.
за участю прокурора Сулятицького І.С.
при секретарі Чевці А.Г.
та адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Шевченківського району м. Чернівців Мельничука О.І. та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 травня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 румун, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючий директором ТзОВ «Байраки-Агро», депутат Герцаївської районної ради 5-го скликання Чернівецької області, раніше не судимий,
засуджений:
-за ст. 190 ч.4 КК України- строком на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
-за ст. 356 КК України - виправних робіт строком на один рік по місцю роботи з утриманням в дохід держави 15% його заробітку;
-за ст. 358 ч. 3 КК України - обмеження волі строком на один рік.
На підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_4 остаточно призначено покарання – 5 років позбавлення волі.
Справа №11-377/2010 р. Головуючий у І інстанції: Герасименко Н.І.
Категорія ст.190 ч.4 КК України Доповідач: Семенюк К.М.
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально- виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
По статті 209 ч. 1 КК України, ОСОБА_4 виправдано.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області судові витрати по справі в сумі 6121 грн. 89 коп.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_4 засуджений за те, що він, будучи засновником ТзОВ «Агроремтехсервіс», маючи умисел на заволодіння кредитними коштами даного підприємства, шляхом шахрайства заволодів ними при наступних обставинах.
Так, 19.02.2004 року відбулися загальні збори ТзОВ «Агроремтехсервіс», де ОСОБА_3, будучи директором даного товариства, запропонував співзасновникам взяти кредит у ЧОД АППБ «Аваль» для придбання приміщення цеху з обладнанням по переробці молока в КВФ «Овідіо», які розташовані на вул. Головній, 6 в с. Байраки, Герцаївського району, Чернівецької області. В результаті, після надання ОСОБА_3 повноваження для здійснення цієї операції, 03.03.2004 року між останнім та керівником вищезазначеного банку був укладений кредитний договір на загальну суму 380000 грн.
ОСОБА_4, будучи одночасно і співзасновником КВФ «Овідіо», з метою приховати факт придбання товариством «Агроремтехсервіс» вищезазначеного приміщення з обладнанням у КВФ «Овідіо» від в.о. директора цієї фірми ОСОБА_5, з яким він перебував у неприязних стосунках, запевнив ОСОБА_3 у необхідності залучення до операції придбання цього майна, посередника – п/п ОСОБА_6, на що ОСОБА_3, будучи запевненим про таку необхідність, погодився і 28.05.2004 року та 10.06.2004 року перерахував на особистий рахунок п/п ОСОБА_6 кредитні кошти в сумі відповідно 215000 та 145000 грн. в якості попередньої оплати за приміщення цеху з обладнанням.
Після цього, поетапно, а саме 28.05 та 15.06.2004 року ОСОБА_6 уклав дві угоди купівлі-продажу з в.о. директора КВФ «Овідіо» ОСОБА_5, згідно яких перерахував вказаній фірмі відповідно 215000 та 131157, 09 грн., та став тимчасовим власником цеху з обладнанням.
Потім, в період з 15.06 по 28.08.2004 року, ОСОБА_4 вмовив ОСОБА_6 підписати документи про продаж частини придбаного ним за кредитні кошти обладнання ОСОБА_4, через його родича ОСОБА_7, а 28.08.2004 року вони з ОСОБА_6 створили товариство «Байраки-молоко», сформувавши статутний капітал, в який згідно статуту зазначеного товариства, ОСОБА_6 передав вищезазначений цех, що становить 39% статутного капіталу, а ОСОБА_4 в свою чергу, передав обладнання для переробки молока, яке, нібито, він придбав через ОСОБА_7 у ОСОБА_6, що становить 61% статутного капіталу товариства, тобто, сформувавши, таким чином статутний капітал за рахунок майна, яке фактично придбане було за кредитні кошти ТзОВ «Агроремтехсервіс».
Внаслідок вчинення вказаних шахрайських дій, ОСОБА_4, ставши керівником ТзОВ «Байраки-молоко» з контрольною кількістю часток у статутному капіталі, став фактичним власником чужого майна - приміщення цеху з обладнанням по переробці молока, придбаного за кредитні кошти ТзОВ «Агроремтехсервіс».
Крім цього, ОСОБА_4 в період з квітня по травень 2005 року, будучи співзасновником ТзОВ «Агроремтехсервіс», знаючи про рішення зборів засновників цього товариства від 09.03.2005 року, а саме, що директору ОСОБА_3 доручено реалізувати транспортні засоби в кількості 9 одиниць, що належать товариству, самовільно, всупереч установленому законом порядку, шляхом використання підроблених документів, реалізував їх , а гроші від реалізації цих транспортних засобів, які були внесені в касу ТзОВ «Агроремтехсервіс», були взяті в рахунок позичених ним 30000 грн. ОСОБА_3
Крім цього, 13.05.2005 року, ОСОБА_4, використовуючи підроблений договір від 13.05.2005 року, укладений між товариством «Агроремтехсервіс» в особі ОСОБА_3 та НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області на проведення комплексного експертного огляду транспортних засобів, достовірно знаючи, що зазначений договір підроблений, подав його до вказаної установи, на підставі якого спеціалістом цієї установи був проведений огляд транспортних засобів та виготовлені відповідні висновки спеціаліста, які надали можливість ОСОБА_4 в подальшому зняти їх з реєстраційного обліку для відчуження.
Крім цього, 13.05.2005 року, ОСОБА_4, використовуючи підроблені документи, та достовірно знаючи, що вказані документи підроблені, він здійснив ряд операцій, в результаті чого транспортні засоби були зняті з реєстраційних обліків, а ОСОБА_4 отримав свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів з відмітками про зняття їх з обліку.
Крім цього, 14 травня 2005 року, ОСОБА_4, знаходячись в приміщенні пункту реєстрації №2604 «Української товарної біржі», що знаходиться на вул. 10-річчя Незалежності України, 9 в смт. Глибока, Чернівецької області, використовуючи підроблені документи, достовірно знаючи, що ці документи підроблені, подав їх особисто керівнику пункту реєстрації ОСОБА_8, внаслідок чого останній уклав п’ять біржових угод купівлі-продажу з покупцями транспортних засобів вказаного товариства.
На вказаний вирок подано апеляцію з доповненням до неї потерпілим ОСОБА_3, в якій він просить вирок суду скасувати, як незаконний, та постановити свій вирок, застосувавши до нього більш суворе покарання. Просить скасувати необґрунтований виправдувальний вирок районного суду в частині виправдання ОСОБА_4 за ст. 209 ч. 1 КК України, просить задовольнити заявлені ним під час досудового та судового слідства цивільні позови та вирішити долю речових доказів по справі.
Помічник прокурора Шевченківського району м. Чернівців Мельничук О.І. в своїй апеляції просить вирок районного суду скасувати та постановити свій вирок через неправильне застосування кримінального закону, а саме, через незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню. Також просить призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі
Захисник засудженого ОСОБА_4 ОСОБА_1 подала свої заперечення на апеляцію прокурора та на апеляцію та доповнення до апеляції потерпілого ОСОБА_3, де просить відмовити в задоволенні їх апеляційних вимог.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав свою апеляцію, потерпілого ОСОБА_3, котрий просив задовольнити його апеляційні вимоги, захисника ОСОБА_1, котра просила відмовити в задоволенні апеляцій, засудженого ОСОБА_4, котрий заперечував проти задоволення апеляційних вимог прокурора та потерпілого, провівши по справі часткове судове слідство, перевіривши ма теріали справи в межах поданих апеляцій, обговоривши доводи апеляцій , колегія суддів вважає, що апеляції засуджених задоволенню не підлягають.
Вина засудженого ОСОБА_4 у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою у особливо великих розмірах (шахрайство – ст. 190 ч. 4 КК України), у самовільному, всупереч установленому порядку, вчиненні дій, які заподіяли значну шкоду інтересам підприємства ( самоправство - ст. 356 КК України), у використанні завідомо підробленого документу ( підроблення документів – ст. 358 ч. 3 КК України), при обставинах та з врахуванням доводів, наведених у вироку, в повному обсязі доведена сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів і їм дана правильна юридична оцінка. Вирок суду, постановлений за результатами розгляду справи, є законним та обґрунтованим
При вивченні матеріалів справи встановлено, що при проведенні досудового слідства та при розгляді справи в суді першої інстанції, досліджено всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття обґрунтованого і законного рішення, а зібрані докази на підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинах, у судовому засіданні перевірялися повно і їм дана у вироку об’єктивна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України, у тому числі з точки зору достовірності і достатності, а тому доводи в апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_9 про неповноту проведення досудового і судового слідства, є необґрунтованими. З цих же причин є необґрунтованими доводи потерпілого ОСОБА_9 та прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону при розгляді справи.
Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинах доведена зібраними в ході розслідування доказами, які узгоджуються між собою та в своїй сукупності, на думку колегії суддів, правильно судом поставлені в основу вироку.
Зокрема, послідовні показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_7, а також зібрані в ході розслідування справи докази достовірно підтверджують факт вчинення підсудним шахрайства в відношенні кредитних коштів, видані ТзОВ «Агроремтехсервіс».
Послідовні покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_17, а також матеріали кримінальної справи, зокрема висновки експертиз, достовірно підтверджують факт використання засудженим завідомо підробленого документа.
Апеляційні вимоги потерпілого ОСОБА_9 про збільшення обсягу обвинувачення, а саме засудження ОСОБА_4 за ст. 358 ч. 1, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, зокрема, з протоколу судового засідання, від обвинувачення в цій частині прокурор відмовився, а сам потерпілий у дебатах не підтримував дане обвинувачення (т. 6 а.с. 131).
Колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги потерпілого ОСОБА_9 про збільшення обсягу обвинувачення, а саме засудження ОСОБА_4 за ст. 358 ч. 2, також безпідставні, оскільки, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, зокрема, з протоколу судового засідання, після вручення 13.05.2010 року підсудному постанови про зміну обвинувачення, ОСОБА_3 хоч і заявив про незгоду з даним рішенням (т.6 а.с. 125), однак в дебатах він не заявив про підтримання обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі (т. 6 а.с. 131), а його представник заявив, що він повністю підтримує позицію прокурора (т. 6 а.с. 132).
Що стосується пред’явленого досудовим слідством ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 209 ч. 1 КК України, суд першої інстанції дав належну оцінку доказам, котрих є достатньо матеріалах справи, та прийшов до правильного висновку про відсутність складу злочину в діях засудженого . У вироку наведено підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення за даною статтею.
Стосовно посилання апелянтів на те, що призначене судом першої інстанції покарання засудженому потрібно скасувати внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості скоєних злочинів та особі засудженого та необхідності призначення останньому більш суворої міри покарання, то на думку колегії суддів, покарання засудженому призначене у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, всіх обставин справи та особи винного. Згідно ст. 75 КК України, суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи вищезазначені обставини, може звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням в тому числі за тяжкий злочин.
Суд, виходячи із сукупності всіх обставин справи, а також врахувавши, що підсудний раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, мав реальні підстави вважати, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
ОСОБА_4 притягнуто до кримінальної відповідальності, призначено покарання, а призначення судом іспитового строку є надання йому можливості виправлення, у разі невиконання обов’язків, скоєння злочину під час іспитового строку щодо останнього буде скасовано звільнення від відбування покарання, а це вказує на правильність і законність призначеного судом покарання.
Що стосується цивільного позову та речових доказів по справі, то підстав для перегляду справи в цій частині у колегії суддів немає, оскільки дані питання вирішені судом відповідно до вимог діючого законодавства.
Зокрема, суд вірно зазначив позовні вимоги ОСОБА_3 безпідставними, оскільки матеріалами справи встановлено, що дії ОСОБА_4 вчинені зі згоди ОСОБА_3, який отримавши кредит, та без відповідного договору купівлі-продажу, перерахував дані кошти ОСОБА_6, що ОСОБА_4, як і ОСОБА_3 також є співзасновником ТзОВ «Агроремтехсервіс» та згідно статуту даного ТзОВ та Установчого договору володіє в Статутному Фонді – 19%, так як голова правління Глибоцького РТП – 40%, ОСОБА_3 – 20%. Також розрахунок, який представлений позивачем по додатковій позовній вимозі, не є стягненим. Крім того, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28 лютого 2008 року банк «Райффайзен банк Аваль» вже стягнув з ТзОВ «Агроремтехсервіс» заборгованість, яка складається з основного боргу за кредитним договором, з нарахованих та несплачених відсотків і т.д., і це рішення набрало законної сили. Позовні вимоги ОСОБА_3 щодо недоотримання «Агроремтехсервіс» орендної плати з боку «Райффайзен банк Аваль» суд вірно визнав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження цього факту. Суд, розглядаючи позовну заяву, згідно чинного законодавства, не міг виходити за межі позовних вимог і відмовив в задоволенні цивільного позову.
Що стосується відшкодування моральної шкоди суд вірно відмовив позивачу в задоволенні даних вимог, так як збитки спричинені ТзОВ «Агроремтехсервіс» , а позивач просив стягнути шкоду на його користь, хоча він як і ОСОБА_4, є співзасновником ТзОВ «Агроремтехсервіс».
Суд також вірно, у відповідності до вимог ст. 81 КПК України, визначив долю речових доказів, залишивши їх власникам, оскільки матеріалами справи встановлено, що банк «Райффайзен банк Аваль» стягнув з ТзОВ «Агроремтехсервіс» заборгованість по кредитному договорі, в т.ч. і по наданому кредиту з ТзОВ «Агроремтехсервіс», договори купівлі-продажу приміщення та обладнання не визнані недійсними, створення товариства «Байраки-Молоко» не оскаржене. В даного товариства є вже новий власник.
Обставин, які б ставили під сумнів правильність висновків суду, колегією суддів не встановлено.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування вироку суду за обставин, викладених в апеляції, та керуючись ст. 365, 366, КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги помічника прокурора Шевченківського району м. Чернівців Мельничука О.І. та потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення. Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 травня 2010 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.
Головуючий Семенюк К.М.
Судді Дембіцька О.О.
Марчак В.Я.