УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня 18 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Ященка В.А.
суддів Крамаренка В.І. Матуса В.В.
з участю прокурора Пирлик Н.О.
захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Конотопського міськрайонного суду від 23 лютого 2010 року, яким,
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше не судимий,
засуджений за ст.191 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, за ст.364 ч.3 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки та з конфіскацією Ѕ частини всього належного йому майна, крім житла.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено 5 років 1 місяць позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки та з конфіскацією Ѕ частини всього належного йому майна, крім житла.
За ст.357 ч.3 КК України ОСОБА_3 виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.
ОСОБА_3 відповідно до ст.54 КК України позбавлений спеціального звання – капітан міліції.
Судом прийнято рішення про стягнення з Управління Міністерства Внутрішніх Справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_4 109 596 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди, та на користь ОСОБА_5 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів при наступних обставинах:
ОСОБА_3 обіймаючи посаду начальника сектору карного розшуку лінійного відділу на станції ОСОБА_6, лінійного управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті, відповідно до наданих йому прав та виконуваних ним обов’язків, являвся службовою особою та представником влади.
17 грудня 2008 року близько 22 години з вагону №8 потягу №141 сполученням «Москва – Чернівці» працівниками ППС лінійного відділу міліції на станції ОСОБА_6 був знятий ОСОБА_4 та затриманий в адміністративному порядку на підставі ст.178 ч.1 КУпАП. В процесі особистого огляду Захарка у нього було виявлено і вилучено: 13 700 доларів США, що становить за офіційним курсом 107 747 грн.76 коп., паспорт громадянина України, закордонний паспорт, посвідчення водія, технічний талон на ім’я ОСОБА_4, а також паспорт громадянки України, посвідчення водія, технічний талон на ім’я ОСОБА_5.
18 грудня 2008 року о 7-й годині 30 хвилин, начальник лінійного відділу міліції на станції ОСОБА_6 ОСОБА_7 доручив начальнику сектору карного розшуку лінійного відділу міліції на станції ОСОБА_6 шевському провести перевірку за заявою Бубена і ОСОБА_3 отримав від оперативного чергового Подуремя матеріали перевірки та вилучені у Захарка 13 700 доларів США. При цьому, Подуремя повернув Захарку вилучені у нього документи, речі та гроші, гривнями та рублями РФ. Після цього, Захарко у протоколі про адмінзатримання засвідчив своїм підписом, що він отримав вилучені у нього речі в тому числі і 13 700 доларів США, в той час як вказані долари США знаходились у ОСОБА_3. ОСОБА_3, маючи на меті заволодіння 13 700 доларами США, які належали Захарку, дав вказівку своєму підлеглому ОСОБА_8 разом з Кириченком, повести особистий обшук Захарка, що і було зроблено. ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_3 у протоколі обшуку вказав, що у Захарка мається 13 700 доларів США, в той час як вказана сума грошей знаходилась у ОСОБА_3. Складений протокол, ОСОБА_8 відразу ж передав ОСОБА_3. На даний час місцезнаходження цього протоколу не відомо. Про те, що Захарко незаконно утримується у лінійному відділі міліції стало відомо працівникам Конотопської транспортної прокуратури і коли до відділу міліції для перевірки з’явився помічник прокурора Шморгун, Баришевський дав вказівку ОСОБА_8 закритись у кабінеті з Захарком і не допустити зустрічі Захарко з працівником прокуратури, що ОСОБА_8 і зробив. В цей же день, ОСОБА_3 діючи умисно, для прикриття своїх незаконних дій по заволодінню 13 700 доларами США, які належать Захарку, наказав ОСОБА_8 відібрати у Захарка розписку про отримання вилучених відповідно до протоколу речей та 13 700 доларів США та про відсутність у Захарко претензій до працівників міліції. ОСОБА_5 вважаючи, що йому все буде повернуто написав цю розписку. Після цього, ОСОБА_8, за вказівкою ОСОБА_3 відвів Захарко до сервісного центру та домовився про його поселення без документів. Вранці,19 грудня 2008 року, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_8 та наказав передати йому вилучені у Захарка документи і на цю вимогу ОСОБА_8 передав ОСОБА_3: паспорт громадянина України, закордонний паспорт, посвідчення водія та технічний талон на ім’я ОСОБА_4, а також паспорт громадянки України, посвідчення водія та технічний талон на ім’я ОСОБА_5. Отримавши ці документи, ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, до справи їх не приєднав і не повернув їх володільцям, а розпорядився на власний розсуд.
На вирок суду, захисник ОСОБА_1 подав апеляцію у якій вказує, що ОСОБА_3 засуджений незаконно. При цьому він вказує, що виправдовуючи ОСОБА_3 за ст.357 ч.3 КК України, суд у порушення вимог закону не навів ніяких мотивів з приводу ухвалення такого рішення. Окрім цього, захисник вважає, що при постановленні вироку, суд навів не всі докази які були досліджені у судовому засіданні, при цьому захисник зазначає. що ОСОБА_3 не наказував ховати Захарко у кабінеті, що свідок ОСОБА_7 давав вказівку про необхідність відібрання розписки від Захарко про повернення йому грошей, що свідок ОСОБА_9 бачив як ОСОБА_3 щось передавав Захарку загорнуте у аркуш паперу, а згодом говорив йому що то він повернув гроші. На думку захисника, свідчення вказаних осіб вказують на те, що ОСОБА_3 грошей належних Захарку не привласнював, а вирок суду побудований на припущеннях, а тому і є незаконним. Захисник вважає, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину передбачений ст.191 ч.4 КК України, ще і тому що гроші не перебували у віданні ОСОБА_3. На переконання захисника в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину і передбачений ст.364 ч.3 КК України, як вважає захисник, ОСОБА_3 як службова особа повинен нести за свої дії дисциплінарну відповідальність. Окрім цього, захисник вказує, що призначаючи засудженому покарання, суд першої інстанції мав всі підстави для призначення ОСОБА_3 покарання з застосуванням ст.75 КК України. З урахуванням викладеного, захисник просить вирок суду скасувати, а ОСОБА_3 на підставі ст.213 ч.2 КПК України виправдати та звільнити засудженого з під варти.
Засуджений ОСОБА_3 у своїй апеляції вказує на ті ж обставини, що і його захисник, а також на те, що суд розглянув справу з обвинувальним ухилом, не звернув увагу на неповноту досудового слідства, неправильно витлумачив пояснення свідків ОСОБА_8 та інших в результаті чого незаконно постановив обвинувальний вирок. Зважаючи на це, засуджений просить вирок суду скасувати та виправдати його.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції у апеляції зазначає, що суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_3 за ст.357 ч.3 КК України до того ж належним чином не умотивував своє рішення, а тому прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила задовольнити апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та відмовити у задоволенні інших апеляцій, засудженого та його захисників, які просили задовольнити апеляції та скасувати вирок суду і виправдати засудженого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляціях, колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляції підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.334 КПК України, мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Суд першої інстанції формулюючи обвинувачення відносно ОСОБА_3, не виконав вимог вказаного закону, у зв’язку чим у вироку суду не зазначено в чому ж полягає зловживання своїм службовим становищем з боку ОСОБА_3, наявність умислу на вчинення таких дій, а також не зазначена форма вини та мотив вчинення злочину передбаченого ст.191 ч.4 КК України.
Не виконуючи вимог вказаного закону, суд при формулюванні обвинувачення обмежився лише описом перебігу подій по затриманню Захарко та діях ряду осіб, що були до цього причетні, а також передачу документів від однієї особи до іншої. Таке формулювання обвинувачення вказує на те, що судом допущена не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
За таких обставин, колегія вважає, що вирок суду неможливо визнати законним і його належить скасувати, задовольнивши таким чином всі подані по справі апеляції, доводи яких мають бути перевірені при новому судовому розгляді.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.362,365,366,367 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції захисника ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.
Вирок Конотопського міськрайонного суду від 23 лютого 2010 року відносно ОСОБА_3 скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 залишити у виді взяття під варту.
СУДДІ:
Ященко В.А. Крамаренко В.І. Матус В.В.