Справа № 2А-642/2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого – судді Савіна О.І.
при секретарі – Жила Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлюк Сергія Васильовича про визнання дій інспектора ДПС протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлюк Сергія Васильовича про визнання дій інспектора ДПС протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відносно нього 12.10.2010 р. інспектором ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлюк С.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 188799 та винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 291488, згідно яких він 12.10.2010 р. о 12-17 год., керуючи автомобілем «Деу Нубіра» державний номер НОМЕР_1 на 174 км. автодороги «Р-06 Ульянівка-Миколаїв», перевищив швидкість в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год.» і рухався із швидкістю 74 км/год. при наявності дорожніх робіт.
З вказаною постановою він не згоден, оскільки правил дорожнього руху не порушував, рухався із швидкістю не більше 50 км/год.; інспектором не доведено, що показник швидкості, зафіксованої вимірювальним приладом належить саме його автомобілю, так як по автодорозі рухалися інші транспортні засоби; свідки залучені та допитані не були. Крім того, йому не було надано інспектором ДПС документів про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та повірку даного примірника засобів вимірювальної техніки.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю та просить визнати дії інспектора ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлюк С.В. стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП протиправними та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 291488 від 12.10.2010 р..
Інспектор ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлюк С.В. в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав. Про час і місце розгляду справи був сповіщений належним чином, що дає можливість на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розглянути справу за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення позивача та дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Частиною четвертою даної статті Закону передбачено, що суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи і матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.
Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 188799 від 12.10.2010 р., складеному інспектором ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлюк С.В., ОСОБА_1 12 жовтня 2010 року о 12-17 год., керуючи автомобілем «Деу Нубіра» державний номер НОМЕР_1 на 174 км. автодороги «Р-06 Ульянівка-Миколаїв», перевищив швидкість в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год.» і рухався із швидкістю 74 км/год. при наявності дорожніх робіт, чим порушив п. 12.10 ПДР України. Швидкість вимірювалася приладом «Іскра» № 7277.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не визнав факт вчинення ним правопорушення і у своїх поясненнях в протоколі зазначив про це (а. с. № 6).
За результатами розгляду даного протоколу цим же інспектором ДПС Коблевської роти ДПС винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 291488 від 12.10.2010 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
В судовому засіданні позивач стверджував, що він 12.10.2010 року о 12-17 год., керуючи автомобілем «Деу Нубіра» державний номер НОМЕР_1 на 174 км. автодороги «Р-06 Ульянівка-Миколаїв», рухався із швидкістю не більше 50 км/год..
Відповідач, на якого, як на суб’єкта владних повноважень, покладається обов’язок по доказуванню правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, в судове засідання ніяких доказів, які б спростовували твердження позивача, не надав.
Аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містять суперечливі дані щодо вчиненого ним правопорушення, а також самого факту вчинення правопорушення, при цьому відповідачем в судове засідання не надано будь-яких інших належних доказів, які б спростували твердження позивача.
На думку суду, відповідач не надав належних доказів правомірності своїх дій при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 291488 від 12.10.2010 р.. За таких обставин суд приходить до висновку, що у суб’єкта владних повноважень відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Суд вважає, що позивача необґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв’язку з чим дії інспектора ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлюк С.В. стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП є протиправними, а постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 291488 від 12.10.2010 р. підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір в сумі 3,40 гривень, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовною заявою, підлягає поверненню останньому з Державного бюджету України (а. с. № 2).
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158-163, 167,171-2, 247, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлюк Сергія Васильовича про визнання дій інспектора ДПС протиправними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – задовольнити повністю.
Визнати дії суб’єкта владних повноважень – інспектора ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлюк Сергія Васильовича стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП протиправними.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ № 291488 від 12.10.2010 р., винесену інспектором ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Павлюк Сергієм Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень, скасувати.
Зобов’язати Управління Державного казначейства у м. Южноукраїнськ Миколаївської області повернути ОСОБА_1 державне мито в розмірі - 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок, сплачене ним при зверненні до суду з позовом за квитанцією № 2 від 20.10.2010 р.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення.
Суддя: О.І. Савін