Справа № 2-11255/10

2010 рік

  РІ Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

        16 листопада 2010 року                                                                                                     місто Маріуполь  

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мироненко І.П.,

при секретарі Прихненко Г.Д.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2  про розірвання шлюбу. В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що вони з відповідачем 16 травня 2006 року зареєстрували шлюб у Жовтневому  відділі  РАГС Маріупольського МУЮ Донецької області, актовий запис № 308. Від шлюбу дітей не мають. Шлюб повторний. Розлад сімейного життя стався через розбіжність характерів та відсутність взаєморозуміння, що призводило до частих сварок. Протягом останніх семи місяців вони не проживають однією родиною, не ведуть спільне господарство. Вважає, що їх шлюб розпався остаточно, на примирення вона не згодна. На даний момент вони проживають окремо. Просила суд розірвати шлюб.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Пояснила, що шлюбні відносини між ними припинені в листопаді минулого року. Причиною розпаду сім’ї стало те, що відповідач зловживає спиртними напоями, скандалить, придирливо до неї ставиться навіть у тверезому стані. Відносини між ними зіпсувались після того, як вона прописала відповідача в своїй квартирі в липні 2007 року. За час знаходження справи про розірвання шлюбу в суді, судом вже надавався строк для примирення, але відповідач жодного разу не намагався вжити заходів до примирення. Вважає, що їх шлюб розпався остаточно. Просила задовольнити позов та розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 після розірвання шлюбу присвоїти їй дошлюбне прізвище.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги про розірвання шлюбу не визнав повністю, та пояснив, що в них з дружиною були добрі стосунки до одруження її сина, після чого позивачка віддалилась від нього та всю увагу приділяла лише сину та його дружині. Шлюбні відносини між ними припинені в березні 2010 року, але вони продовжували проживати в одній квартирі до 30 травня 2010 року, після чого його вигнали. Він не зловживав спиртними напоями, не дебоширив, дружині завжди робив подарунки, допомагав по господарству, надавав матеріальну допомогу її сину. За час шлюбу вони придбали спільне майно, він робив ремонт у квартирі. Вважає, що збереження шлюбу можливе. Він намагається знайти компроміс, але дружина не йде на контакт. Просив суд не розривати шлюб, та надати їм строк для примирення протягом трьох місяців.

Представник відповідача ОСОБА_3, діюча на підставі договору про надання юридичних послуг, також просила надати подружжю строк для примирення, оскільки сторони перебувають у шлюбі з 2005 року та немає значних причин для розірвання шлюбу.  

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 травня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим Жовтневим відділом РАЦС Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 308.

Шлюб повторний.

У відповідності до ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України, один із подружжя має право на звернення до суду з позовом  про розірвання шлюбу. При цьому, для поваги до права дружини чи чоловіка на пред’явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Заперечуючи проти розірвання шлюбу, відповідач просив повторно надати їм строк для примирення, але не зазначив які саме заходи він буде вживати щодо примирення. Таким чином, суд вважає, що  ультимативні заяви з його боку можуть лише відтермінувати розірвання шлюбу, але не в змозі виправити ситуацію, яка склалася.

За таких обставин, виходячи з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, порушене позивачкою питання про розірвання шлюбу відповідає її дійсному волевиявленню, суд приходить до висновку, що спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам позивачки, тому він підлягає розірванню.  

Відповідно до ч.8 ст. 235 ЦПК України, після розірвання шлюбу, прізвище чоловіка залишити без змін, дружині повернути прізвище – ОСОБА_1.

       На підставі ст. ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 60, 213-215, 235 ЦПК України, суд -      

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 16 травня 2006 року у Жовтневому відділі РАЦС Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 308, - розірвати. Прізвище чоловіку залишити без змін, дружині присвоїти прізвище – ОСОБА_1.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з  дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

 Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому зсіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ________________