ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" червня 2006 р. | 18:00 | Справа № 7/92/06 |
м. Миколаїв
За позовом: Комунального підприємства “Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації”. /54030 м. Миколаїв, вул.Шевченка,40/ До відповідача: Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області. /54009 м. Миколаїв, вул.Адміральська,41/ про: скасування рішення |
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Соловйова К.М.
Представники:
Від позивача: Архипов Д.О. довіреність від 05.02.2006р.
Від відповідача: Одноор В.М., довіреність від 08.11.2006.
Суть спору: скасування рішення від 15 березня 2005 року № 40 (а.с.14-15).
В судовому засіданні 30.05.2006 року об’явлена перерва до 05.06.2006 року, а потім до 14.06.2006 року. Судове засідання продовжено 14.06.2006 року.
Відповідач позов не визнає з тих підстав, що оспорюване рішення прийняте в межах повноважень і відповідає чинному законодавству (а.с.24-25). Позивачем порушено порядок встановлення цін на послуги, що надаються фізичним і юридичним особам, а саме змінено ціну на послуги без переднього порядку декларування зміни ціни, встановленого розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 08 червня 2004 року № 258-р. (а.с.51,63).
Дослідивши надані докази , заслухавши доводи сторін у судовому засіданні, господарський суд –
встановив:
в період з 8 лютого 2005 року по 28 лютого 2005 року відповідач здійснив перевірку відповідача з питання дотримання ним державної дисципліни цін. За результатами перевірки відповідач прийняв рішення від 15 березня 2005 року № 40 про вилучення в доход бюджету необґрунтовано отриманої виручки у сумі 748 грн. і застосування до позивача штрафної санкції у сумі 1496 грн., яке позивач просить скасувати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що приймаючи оспорюване рішення, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» відповідач має права, виконує обов’язки і несе відповідальність, передбачену Законом України «Про державну податкову службу в Україні» , крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного закону, тобто у відповідності з пунктом 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»має право застосовувати лише фінансові санкції, що стосуються бюджетів та державних цільових фондів. Застосована відповідачем санкція є адміністративно-господарською санкцією, жоден із законів не надає відповідачу право для її застосування.
Приймаючи оспорюване рішення, відповідач користувався лише підзаконними актами, які фактично делегували йому функції суду, що заборонено статтею 124 Конституції України.
Крім того, відповідачем порушені вимоги пункту 3.1. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій(штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами: в акті перевірки відсутнє посилання на документи первинного бухгалтерського обліку.
Доводи позивача судом відхиляються, позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
стаття 19 Конституції України зобов’язує державні органи і їх посадових осіб діяти в межах їх компетенції та у відповідності з діючим законодавством.
Відповідач є державним органом, що здійснює контроль за цінами. Стаття 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначає, що відповідач має права, виконує обов’язки і несе відповідальність, передбачену Законом України «Про державну податкову службу в Україні» , крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного закону.
Однак, відповідач не є податковим органом, а є державним органом з контролю за цінами, тому відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» повноваження органів держаного управління по контролю за цінами(тарифами) встановлюється Кабінетом міністрів України.
На виконання зазначеної норми закону Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819 затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами.
Згідно пунктів 1, 3 вказаного Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.
Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установамита організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Для виконання вказаних завдань Положенням Держінспекції надано право у межах своєї компетенції здійснювати перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обгрунтування;
За результатами перевірки цьому державному контролюючому органу надано право приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необгрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліницін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Зазначене вище свідчить, що здійснюючи перевірку відповідача, приймаючи оспорюване рішення, відповідач діяв у межах повноважень і у відповідності з законом.
Що стосується правомірності застосування єкономічної санкції в сумі 748 грн. і фінансової санкції в сумі 1496 грн., то в цій частині оспорюваний акт також відповідає чинному законодавству з огляду на наступне:
частина 4 статті 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення»надає право Кабінету Міністрів України визначати повноваження органів держаного управління в сфері ціноутворення.
У відповідності з цією нормою Кабінетом Міністрів України прийняті Постанови від 22.02.1995 року №135 Про положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень і від 25 грудня 1996 року№1548 Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін(тарифів), якими надано право обласним державним адміністраціям регулювати тарифи на інвентаризацію нерухомого майна, на оформлення прав власності на об’єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав шляхом декларування зміни цін.
На виконання вказаних вище постанов Кабінету Міністрів України Миколаївською обласною державною адміністрацією прийняті розпорядження:
від 16 травня 2002 року №279-р «Про державне регулювання цін(тарифів) на продукцію, товари, роботи, послуги монопольних утворень на 2002-2—3 роки», яким встановлено, в тому числі і для позивача, державне регулювання цін на товари, роботи, послуги, що ним надаються, шляхом декларування зміни ціни,
від 8 червня 2004 року № 258-р «Про регулювання тарифів на інвентаризацію нерухомого майна, на оформлення прав власності на об’єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав», пунктом 1 якого встановлено, що тарифи на інвентаризацію нерухомого майна, на оформлення прав власності на об’єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав регулюються шляхом декларування зміни цін.
Наказом від 25.06.2002 року № 60/ОС (а.с.61-62) позивач встановив ціни на роботи з державної реєстрації прав власності та технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна.
У відповідності з вказаними вище нормативними актами позивач здійснив декларування зміни цін в Миколаївській обласній державній адміністрації, про свідчить відмітка від 27 червня 2002 року за № 59/1169 (а.с.61).
15.12.2004 року позивач видав наказ № 122/ОС «Про встановлення зимового коефіцієнта», яким встановив зимовий коефіцієнт з 15.12.2004 року –К-1.15., при цьому в порушення діючого законодавства не здійснив декларування зміни ціни в Миколаївській обласній державній адміністрації.
Як свідчить акт перевірки від 28.02.2005 року (а.с.7-12), введення зимового коефіцієнта К-1.15 призвело до збільшення ціни за виконані позивачем роботи за перевіряємий період на 748 грн. (розрахунок до акту перевірки (а.с.29-31).
Доводи позивача, що відповідачем невірно визначена сума необґрунтовано отриманого доходу, оскільки перевіряючими не використовувались документи первинного бухгалтерського обліку, судом не приймаються. Присутня в судовому засіданні 05.06.2006 року представник відповідача Воробйова Л.М., яка приймала участь у здійсненні перевірки позивача, складанні акту перевірки і розрахунку необґрунтовано отриманої виручки, пояснила, що перевірка здійснювалась на підставі саме первинних бухгалтерських документів і справ по замовленням, які знаходились в архіві підприємства. Доводи представника відповідача підтверджуються розрахунком (а.с.29-31), в якому зазначено № справи, № замовлення, адреса замовника, вартість робіт, яка визначена позивачем, тощо.
Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Позивач не надав доказів невірного визначення необґрунтовано отриманої виручки відповідачем ні по одному із замовлень.
За таких обставин, приймаючи до уваги порушення позивачем порядку декларування зміни цін, відповідач правомірно у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»прийняв рішення щодо застосування до позивача штрафної санкції в сумі 1496 грн. і вилучення в доход бюджету 748 грн., в зв’язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову відмовити.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | Л.I.Васильєва |