КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                        Справа № 2-119/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 листопада 2010 року                                                                    селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

    головуючої                   судді Варакіної Н.Б.

    при секретарі                Степановій Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Компаніївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування вимог зазначає, що до 3 лютого 1994 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу продовжували жити у фактичних шлюбних відносинах та придбали будинок по          АДРЕСА_1. Просить визнати зазначене домоволодіння спільною сумісною власністю та виділити їй 1\2 частку, посилаючись на норми Сімейного кодексу України. З рухомого майна просила визнати спільною сумісною власністю стінку меблеву, музичний центр, телевізор кольоровий, набір меблів для вітальні, виділивши їй грошову компенсацію у розмірі 3 700 грн.

В судовому засіданні сторони уклали мирову угоду, щодо поділу рухомого майна, яка визнана судом. Ухвалою суду від 22 червня 2010 року  провадження в справі, в частині поділу рухомого майна подружжя, закрито (а.с. 72).

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 вимоги підтримали, суду пояснили, що 3 лютого 1994 року розірвала шлюб з відповідачем, але продовжувала перебувати з ним у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, утримували дітей. В 1996 році вирішили переїхати на постійне місце проживання в АДРЕСА_1. Разом із відповідачем підшукували житло та вирішили придбати будинок розташований на АДРЕСА_1. Відповідач придбав будинок. Кошти на придбання будинку були спільною власністю подружжя, оскільки вона працювала, крім того, продала будинок і однокімнатну квартиру в АДРЕСА_1. Також посилалась на позивач посилалась на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 1999 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5           14 червня 1996 року недійсним та визнання права власності на зазначений будинок (а..с 54). Зокрема, зазначала, що при розгляді зазначеної цивільної справи було встановлено, що вона з ОСОБА_2 на час придбання спірного домоволодіння проживала однією сім’єю, домоволодіння придбали за спільні кошти і воно є спільної власністю їх подружжя.

Відповідач та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги не визнали. Суду ОСОБА_2 пояснив, що після розірвання шлюбу проживав з позивачем однією сім’єю до кінця 1995 року. На почату 1996 року відносини погіршилися, брат запропонував йому переїхати в Кіровоградську область на постійне місце проживання, на що він погодився. Деякий час проживав в домоволодінні брата та його дружини в с. Вільне Кіровоградського району Кіровоградської області. В червні 1996 року брат та сестра ОСОБА_7 дали йому 6 000 доларів США (кожний по 3 000 доларів) на придбання домоволодіння по АДРЕСА_1. 14 червня 1996 року уклав договір купівлі-продажу зазначеного будинку. Після чого, у вересні 1996 року, позивач запропонувала поновити шлюбні стосунки, на що він погодився. Зазначив, що позивач не давала грошей на покупку спірного домоволодіння, а будинок у                          АДРЕСА_1 продала після 1996 року.  

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що є донькою сторін, знаходиться з ними обома в нормальних стосунках. На початку 1996 року брат батька запропонував йому переїхати на постійне місце проживання в Кіровоградську область, оскільки шлюб з матір’ю розпався, що батько і зробив. В червні 1996 року ОСОБА_9 придбав для батька домоволодіння по АДРЕСА_1. Батько забрав її та сестру проживати в зазначене домоволодіння, оскільки вони на той час перебували у бабусі в м. Вінниця, а мати продовжувала проживати в АДРЕСА_1 приїхала мати і запропонувала батькові відновити шлюбні відносини, на що він погодився.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що є сестрою відповідача. Вона разом із братом ОСОБА_4 у квітні-травні 1996 році дали кошти відповідачу в розмірі 3 000 доларів США кожний, для придбання будинку по АДРЕСА_1, оскільки його шлюб з позивачем розпався і він переїхав на постійне місце проживання у Кіровоградську область. Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 забрав дітей з м Вінниці. Пізніше ОСОБА_1 запропонувала відповідачу відновити шлюбні відносини на що той погодився.  

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що є сином позивача, з відповідачем знаходиться в дуже неприязних стосунках. Суду показав, що в 1996 році мати та відповідач проживали в шлюбі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мати працювала і відкладала кошти на придбання будинку в с. Мар’ївка Компаніївського району  Кіровоградської області. Крім того, мати продала будинок в АДРЕСА_1. За чиї кошти було придбане спірне домоволодіння йому не відомо. Після купівлі домоволодіння по АДРЕСА_1 всією родиною (він позивач, відповідач та двоє сестер  переїхали туди).

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав .

Судом встановлено, що шлюб між сторонами розірваний 3 лютого 1994 року (а.с. 7).

В судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу сторони перебували в фактичних шлюбних відносинах до початку 1996 року, що підтверджується поясненнями відповідача, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 14 червня 1996 року. Продаж вчинено за 150 000 000 карбованців  (а.с. 35).

Відповідно до ст. 22 КпШС України (в ред. 1963 року) спільною сумісною власністю подружжя є лише майно, нажите ними під час шлюбу.

З цього виходить, що спірне домоволодіння придбане відповідачем після розірвання шлюбу з позивачем, а тому не є спільною сумісною власністю подружжя.

Позивач зазначає, що на час придбання відповідачем домоволодіння вони перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Такі пояснення спростовуються поясненнями відповідача та свідків               ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які узгоджуються між собою, і з яких вбачається, що шлюбні відносини між сторонами були припинені на початку 1996 року та розпочаті знову восени 1996 року. На момент придбання будинку сторони у фактичних шлюбних відносинах не перебували.  

Також позивач пояснила, що гроші, отримані від продажу домоволодіння в               АДРЕСА_1, віддала відповідачу для придбання будинку в                  АДРЕСА_1.

Зазначене спростовується письмовими матеріалами справи, а саме договором купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, який укладений 23.05.2001 року             (а.с. 90).

Покази свідка ОСОБА_10 спростовуються зазначеними вище доказами, крім того він зазначив, що знаходиться з ОСОБА_2 в дуже неприязних відносинах.

Крім того, позивач посилалась на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 1999 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5           14 червня 1996 року недійсним та визнання права власності на зазначений будинок (а..с 54). Зокрема, зазначала, що при розгляді зазначеної цивільної справи було встановлено, що вона з ОСОБА_2 на час придбання спірного домоволодіння проживала однією сім’єю і домоволодіння придбали за спільні кошти.

З рішення суду не вбачається, що в судовому засіданні досліджувався чи встановлювався факт проживання сторін однією сім’єю станом на 14 червня 1996 року (час придбання домоволодіння) та придбання домоволодіння за спільні кошти.  

Також, в судовому засіданні позивач зазначила, що за час спільного проживання з відповідачем (до 2009 року), домоволодіння в АДРЕСА_1 значно збільшило свою вартість, внаслідок її трудових та грошових затрат.  

Як на підставу звернення до суду ОСОБА_1 на зазначені обставини не посилалась. Після початку розгляду справи по суті позивач не може змінити підстави та предмет позову.  Тому ці твердження судом не приймаються.  

На той час відносини щодо поділу спільного набутого майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі регулювалися нормами  ЦК України (в ред. 1963 року) про спільну сумісну власність та п. 1 ст. 17 Закону України  "Про власність", яка передбачає, що майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.  

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Позивачем не надано доказів того, що на момент придбання ОСОБА_2 домоволодіння по АДРЕСА_1, 14 червня 1996 року вона проживала з ним однією сім’єю, без реєстрації шлюбу.

За таких обставин вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

    На підставі ст. 22 КпШС України, ЦК України (1963 року), ЗУ «Про власність», керуючись ст. ст. 213-215, 224-226 ЦПК України суд, -  

В И Р І Ш И В:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Компаніївського

районного суду

Кіровоградської області                             підпис              Н.Б. Варакіна    

Рішення не набрало законної сили.

Копія вірна:

Суддя Компаніївського

районного суду

Кіровоградської області                                             Р.І.Брегей