Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-4426/2010р. Головуючий у першій
інстанції Балюкова К.Г.
Категорія 41 Доповідач у апеляційній
інстанції Сундуков В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів: Сундукова В.М., Колбіної Т.П.,
при секретарі: Одажиу Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 21 травня 2010 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства „Житлосервіс № 15" до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням у гуртожитку, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства „Житлосервіс № 15", ОСОБА_4 про виселення та вселення ,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_2.
Вимоги позову мотивував тим, що відповідачка зареєстрована у вказаній вище кімнаті, але з 2004 року без поважних причин в ній не проживає та не сплачує оплату за проживання та комунальні платежі.
У грудні 2009 року відповідачка ОСОБА_3 подала зустрічний позов про виселення з кімнати АДРЕСА_2ОСОБА_4 та вселення її у вказану кімнату.
Вимоги позову мотивувала тим, що з 2004 року вона проживала у кімнаті періодично, оскільки хворіла, знаходилася на лікуванні у лікарнях, у 2005 році захворів на психічну хворобу її батько та з січня 2006 р. до часу його смерті - до квітня 2008 р. вона проживала разом із ним в його квартиріАДРЕСА_1. Після смерті батька, у вересні 2008 р. вона повернулася у свою кімнату в гуртожитку, почала робити там ремонт, який проводила до квітня 2009 р., у зв'язку із ремонтом у кімнаті не проживала. Весною 2009 вона дізналася про наміри позивача відібрати в неї кімнату та отримала судове рішення від 08.12.2008 р. У липні 2009 р. вона не змогла потрапити до кімнати, оскільки вхідні двірі були зламані, її речі вивезені у підвал, у кімнаті проживала ОСОБА_4 Свої речі вона змушена були вивезти з підвалу для чого найняла автотранспорт. Вважає, що причини її не проживання у квартирі були поважними –її хвороба та догляд за хворим батьком, тому визнання її такою, що втратила право користування кімнатою та вселення туди відповідачки є безпідставними.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 21 травня 2010 року первинний позов задоволено у повному обсязі. Постановлено визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловою площею у кімнаті АДРЕСА_2. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 була відсутня (не проживала) у спірній кімнаті понад шість місяців без поважних причин.
Судова колегія з такими висновками суду погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що житлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та яке знаходиться на балансі Комунального підприємства "Житлосервіс № 15" є гуртожитком. У кімнаті 3 блоку 30 вказаного гуртожитку з 16.07.2004 року зареєстрована відповідачка ОСОБА_3 (а.с.4,5). ОСОБА_3 з кінця 2004 року у спірній кімнаті не проживає, залишила її добровільно з належними їй речами.
Відповідно до ч.1,2 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути подовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
П ричину не проживання у спірному житлі відповідачка обґрунтувала находженням на лікуванні у період 2004-2005 р. у лікарнях та починаючи з початку 2006 року на необхідність її догляду за хворим батьком, визнаним недієздатним до часу смерті останнього у квітні 2008 р.
Однак, з наданих відповідачкою ОСОБА_3 доказів щодо заявлених нею обставин вбачається, що вона знаходилася на лікуванні в Севастопольському протитуберкульозному диспансері лише з 15.11.2004 р. по 24.02.2005 р. (а.с.44,76). З січня 2006 року вона почала доглядати хворого батька. Про те, що вона не проживає в гуртожитку по поважній причині, керівництву гуртожитку вона не повідомила. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до спірного житлового приміщення не повернулася, своє проживання у ньому не відновила, тоді як ще протягом понад рік її кімната була зачинена та була надана ОСОБА_4 лише 26.06.2009 р., що підтверджено відповідним ордером (а.с.107). Доводи відповідачки ОСОБА_3 про здійснення нею ремонтних робіт у спірній кімнаті гуртожитку, протягом з вересня 2008 року по квітень 2009 року спростовуються показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які суд обґрунтовано взяв до уваги, мотивовано відхиливши в цій частині показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також – показання останніх про знаходження у спірній кімнаті речей відповідачки, які б були необхідні для задоволення побутових потреб при проживанні у гуртожитку.
Відсутність ОСОБА_9 в спірній кімнаті у зв’язку з лікуванням в 2004 – лютому 2005 року та з січня 2006 року по квітень 2008 року, у зв’язку з необхідністю догляду за хворим батьком, являється причиною поважною, тому на цей період пропущений строк підлягає продовженню.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не мешкала в спірній кімнаті без поважних причин з 25.02.2005 року по січень 2006 року та з квітня 2008 року по 29 липня 2008 року (день подання позову), а усього понад 13 місяців.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
За таких обставин слід визнати, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303-317 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 21 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.М.Сімоненко
Судді: В.М.Сундуков
Т.П.Колбіна