РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Фединяка В.Д.
суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.
секретаря Сідорука А.С.
з участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 їх
представника – адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Косівського районного суду від 16 вересня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_5 звернувся в суд з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у березні цього року комісією Стопчаківської сільської ради виявлено самовільне зайняття відповідачами як суміжними землекористувачами належної йому земельної ділянки шириною 2 м. і довжиною 29 м. із зміщенням на встановлену межу по АДРЕСА_1
Позивач зазначав, що у добровільному порядку відповідачі не повертають спірну земельну ділянку внаслідок чого він переносить переживання, пригнічення і морально страждає. Тому просив зобов’язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі на 2,10 м. шириною повздовж АДРЕСА_1 довжиною 29 м. до встановленої межі і стягнути з них 1700 грн. моральної шкоди.
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Справа №22–ц-5225/2010 Головуючий у 1інст.Цалин Б.М.
Категорія 45 Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
Рішенням Косівського районного суду від 16 вересня 2010 року ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення і задовольнити позов у справі, посилаючись на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, дав неправильну оцінку доказав, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив помилкове рішення. На думку апелянта, суд не врахував даних, які містяться в акті виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель від 11 серпня 1983 року та в акті складеному комісією сільської ради від 29 березня 2010 року про порушення відповідачами межі суміжного користування земельними ділянки.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають помилковими доводи цієї скарги, а рішення суду у справі законним і обґрунтованим, не заперечуючи, що їхній житловий будинок від межі земельної ділянки позивача знаходиться на відстані 7м.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в силу ст.ст. 125,126,152 Земельного кодексу України позивач не є власником спірної земельної ділянки, межі землекористування сторін встановлено у 1980 роках, тому його право на спірну земельну ділянку не порушено.
Такий висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник спір щодо розміру земельних ділянок наданих їм в користування для будівництва та обслуговування житлових будинків по АДРЕСА_1
Відповідно до чч. 2, 3 ст. 152 цього Кодексу власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом визнання прав або відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 рішенням виконкому Яблунівської сільської ради від 22.06.1979 року надано в користування та 11.08.1983 року виділено в натурі земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку у с. Стопчатів розміром 0,25 га, яка межує з ділянками ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Довжина цієї земельної ділянки до існуючої бічної вулиці становить довжиною 40 м..
Відповідачці ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку надана земельна ділянка площею 0,08 га, яка межує з земельною ділянкою позивача ОСОБА_5. Довжина цієї земельної ділянки до існуючої бічної вулиці становить 20 м. довжиною.
У планах забудови цих земельних ділянок встановлена межа від якої передбачено будівництво житлових будинків: ОСОБА_5 на віддалі 15 м., ОСОБА_2 на віддалі 5 м.
Також установлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 встановили огорожу на межі земельної ділянки з зміщенням у сторону земельної ділянки ОСОБА_5 на 2,10 м. шириною від дороги і по довжині 29 м. до встановленої межі по АДРЕСА_1 Зазначені обставини підтверджуються даними, які містяться в технічних документаціях житлових будинках сторін (10-13), обмірами земельних ділянок сторін проведеними комісією сільської ради 29 березня 2010 року та висновком експерта (а.с.7,16-20), кадастровим планом земельних ділянок сторін (а.с.14,15).
За таких обставин, відповідно ч. 1 ст. 116, ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_5 у задоволенні позову щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не відповідає фактичним обставинам справи, тому підлягає скасуванню з підстав передбачених п.3 ч.1ст. 309 ЦПК України з ухвалення у цій частині нового рішення про задоволення позову.
Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку відмовивши ОСОБА_5 у стягненні 1700 грн. моральної шкоди, оскільки ним не подано суду ніяких доказів, що дії відповідачів щодо встановлення межі не у відповідності з розміром наданої земельної ділянки негативно вплинули на його фізичний та психічний стан і такими діями заподіяно моральну шкоду.
Вирішуючи спір щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою суд присуджує судові витрати відповідно ст. 88 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково. Рішення Косівського районного суду від 16 вересня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_5 задовольнити частково. Зобов’язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі в сторону земельної ділянки відповідачів по ширині 2,10 м. і по довжині 29 м. до встановленої межі по АДРЕСА_1 у с. Стопчатів Косівського району.
Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 по 6,37 судового збору, по 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і по 400 грн. витрат на правову допомогу.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Верховного Суду України з часу набрання законної сили.
Головуючий В.Д. Фединяк
Судді: І.В. Бойчук
П.І. Проскурніцький
Згідно з оригіналом
Суддя В.Д. Фединяк