У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 жовтня  2010 р.                                     м.Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

                        головуючої :            Павлишиної А.Т.

суддів:                      Меленко О.Є., Проскурницького П.І.

секретаря :              Кіндрата В.П.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1   на рішення   Тисменицького районного   суду від   30  серпня  2010р.

в с т а н о в и л а :

    У березні  2009р.  ОСОБА_2  звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вимоги мотивував тим, що  відповідач   у своїх зверненнях в правоохоронні органи – прокуратуру, органи внутрішніх справ,  до керівництва його фірми  подав  відомості, що не відповідають дійсності, поширення яких принижує його  честь та гідність. Зокрема, відповідач вказує на факти нібито вчинених ним злочинів та інших правопорушень, звинувачував у нанесенні образ керівнику його ж фірми, обзивав його образливими  словами.  Оскільки через поширення   неправдивої інформації відповідачем у нього погіршився стан здоров»я і він лікувався з 10.11. о 28.11.2008р., витративши 432.22грн., і, крім того, йому спричинено  моральну шкоду, так як підірвано його авторитет як колишнього працівника міліції, завдано шкоди його честі та гідності. Просив суд стягнути з відповідача 432.22грн. на відшкодування  матеріальної та  100 000 грн. на відшкодування  моральної  шкоди. В процесі розгляду справи позивач збільшив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача  1220.72 грн.  матеріальної шкоди, так як

_________________________________________________________________________

Справа № 22-ц-4716/2010р.             Головуючий у 1 інстанції : Хоминець М.М.

Категорія       44                                   Доповідач : Павлишина А.Т.

продовжував лікування, а також 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням  Тисменицького районного   суду від   30  серпня  2010р.  позов задоволено частково : з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2   стягнуто 3 000 грн.  моральної шкоди та судові витрати.  В решті вимог  відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 посилається на те , що рішення  є незаконним, так як судом не  дано правильної оцінки обставинам справи. Зокрема, суд  не прийняв до уваги того, що до керівництва відповідача він, позивач, звертався не з метою приниження відповідача, а, сподіваючись на належне реагування керівництва на поведінку відповідача .   Просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким  в позові відмовити.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд  вважає, що апеляційна скарга не  підлягає до    задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  ОСОБА_1 звертався зі скаргами  в Генеральну прокуратуру та органи внутрішніх справ,   до керівника ТОВ «Кредит Колекшн Груп», в яких вказував на факти вчинення позивачем злочинів,   вимагаючи їх перевірки  і порушення кримінальної справи.

 Суд,   задовольняючи частково  позов,  прийшов до правильного   висновку, що звернення громадянина в правоохоронні органи з заявою про  скоєння злочинів чи правопорушень, незалежно від того чи знайшли вони своє підтвердження в результаті перевірки, не є поширенням неправдивої інформації в  розумінні ст.277 ЦК України.

    Як роз”яснив у п. 3 Рішення  від 10.04.2003 року по справі № 1-9/2003 (справа

про поширення відомостей) Конституційний Суд України, відповідно до Конституції України усі  мають право  направляти  індивідуальні  чи колективні письмові звернення або  особисто  звертатися  до  органів  державної  влади,  органів місцевого   самоврядування  та  посадових  і  службових  осіб  цих органів,  що зобов'язані розглянути звернення і дати  обґрунтовану відповідь  у  встановлений  законом  строк.

 Однак, що стосується  звернення ОСОБА_1 до керівництва ТОВ «Кредит Колекшн Груп» , то  висновок суду про обґрунтованість  вимог позивача ОСОБА_2   в цій частині є правильним, оскільки судом встановлено, що в цій скарзі відповідач  поширив негативну інформацію  щодо позивача, звинувачуючи його в злочинній діяльності та,  приписуючи йому образливі висловлювання на адресу його, ОСОБА_2,  керівника фірми, а також обзивав ОСОБА_2  при цьому   образливими словами (а.с.151-154).

    Оскільки, відповідно до положень ст.277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу вважається недостовірною, якщо особа, що її поширила, не доведе протилежного, а відповідач не довів  у суді достовірність поширеної ним інформації про ОСОБА_2, то суд прийшов до правильного висновку, що такими  звинуваченнями та висловлюваннями ОСОБА_1 спричинив шкоду честі та гідності позивача  та обґрунтовано на відшкодування такої шкоди стягнув на користь позивача 3000 грн.

 Рішення судом постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його обґрунтованості.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315, 317  ЦПК України, апеляційний суд :

                    У Х В А Л И В  :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1   відхилити, а   рішення   Тисменицького районного   суду від   30  серпня  2010р. залишити без зміни. .

    Ухвала набуває чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо  до Верховного Суду України   протягом двадцяти днів   з часу  набрання нею законної сили.

Судді :                                                                                   А.Т.Павлишина

                                                               О.Є.Меленко

                                                                                                П.І.Проскурницький