КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-522/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І..
У Х В А Л А
Іменем України
"27" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Петрика І.Й.,
при секретарі судового засідання – Петриченко Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року у справі за позовом Золотоніського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів,
в с т а н о в и в:
Золотоніський міськрайонний центр зайнятості Черкаської області звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року позов задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь Золотоніського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 6 799 грн. 84 коп.
Не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року, ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
03.09.2008 р. ОСОБА_1. звернувся із заявою до Золотоніського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що в даний час він незареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує. На підставі поданої відповідачем заяви 03.09.2008р., йому було надано статус безробітного, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі –Закон № 1533).
31 серпня 2009 року ОСОБА_1. було припинено виплату допомоги по безробіттю у зв’язку з закінченням строку її виплати, встановленим статтею 31 Закону № 1533. Загальний розмір отриманої позивачем за період з 03.09.2008р. по 28.08.2009р. допомоги по безробіттю згідно довідки № 201 від 04.02.2010р. складає 6 799 грн. 84 коп.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачем встановлено, що ОСОБА_1., перебуваючи на обліку як безробітний в той же час був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 20.08.2003р. Даний факт відповідачем в судовому засіданні не спростовано.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, в тому числі: - працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; - громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство»; - обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; - які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах тощо.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними, в свою чергу, визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Отже, не можуть бути безробітними особи, що мають статус суб’єкта підприємницької діяльності, не залежно від того, чи отримують вони дохід, адже підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис про внесення рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. про припинення підприємницької діяльності державним реєстратором внесено лише 01.10.2009р. Запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не міститься.
За таких обставин, є підстави вважати, що відповідач, як на момент звернення до центру зайнятості, так і в подальшому при отриманні допомоги по безробіттю, був зайнятою особою, а отже, не мав права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги.
Стосовно твердження відповідача про те, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості він не займався підприємницькою діяльністю і не отримував доходу, то суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність такої діяльності та, як наслідок відсутність доходу, як зазначалось вище, у будь-якому разі не виключає порушення Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідальність застрахованих осіб за порушення порядку отримання статусу безробітного передбачена статтею 36 Закону № 1533, згідно якої сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позиція відповідача ґрунтуються не на положеннях закону, а тому є необґрунтованою.
Враховуючи встановлене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, з урахуванням відповідних правових норм та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: В.С. Заяць
Суддя: І.Й. Петрик
Складено в повному обсязі 29.10.2010 р.