КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3741/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвин О.Т.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І..
У Х В А Л А
Іменем України
"27" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Петрика І.Й.,
при секретарі судового засідання – Петриченко Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року, ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Романівського РВ УВМС з 03.08.2005 року.
Наказом начальника УМВС України в Житомирській області №-178 о/с від 30 квітня 2010 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі Положення) за порушення дисципліни дисципліни (а.с.8).
Підставою для звільнення слугував наказ УМВС від 07.04.2010 року №-132 о/с “Про порушення дисципліни і законності, транспортної дисципліни працівниками Коростенського, Романівського і Чуднівського МВ-РВ УМВС та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних”. Згідно із цим наказом ОСОБА_1 24 березня 2010 року після вживання спиртних напоїв керував автомобілем ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1, та був зупинений працівниками ДАІ УМВС в Житомирській області в смт. Миропіль Романівського району. Цього ж дня позивачу було проведено медичне обстеження на факт вживання алкоголю в Романівській ЦРЛ. Лікарем зазначеного медичного закладу ОСОБА_1 було констатовано алкогольне сп'яніння (а.с. 27). У подальшому щодо ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) дисциплінарний проступок –невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно зі ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність передбачену статутом. Дисциплінарним статутом передбачено, що рішення про наявність в діях особи дисциплінарного проступку встановлюється органами внутрішніх справ за результатами проведеного службового розслідування.
Матеріалами службової перевірки (а.с.25-50) встановлено, що позивач 24 березня 2010 року перебував у стані алкогольного сп'яніння, що стверджується медичним висновком (а.с.27), і при цьому керував автомобілем ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1, що підвереджується протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.26). Крім того, факт керування автомобілем після вживання спиртних напоїв підтверджується письмовими поясненнями позивача, яке він давав 25 березня 2010 року начальнику УМВС України в Житомирській області (а.с.40), з якого видно, що він 24 березня 2010 року близько 19 години випив 150 грам спиртовмісної настойки з лікувальною метою, після чого керував автомобілем та був зупинений працівниками УДАІ УМВС України в Житомирській області смт. Миро піль. При цьому, як встановлено, у цей час позивач виконував свої службові обов’язки.
За таких обставин, є підстави вважати, що позивач допустив дисциплінарний проступок, що встановлено за результатами службової перевірки.
Посилання позивача на те, що рішення, а саме - наказ №-132 о/с від 07.04.2010 року про звільнення його з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни є незаконним, оскільки він приймався під час перебування його на лікарняному, є необґрунтованим. Наказ про застосування дисциплінарного стягнення до позивача було прийнято під час перебування його на лікарняному, однак вказане рішення було реалізоване наказом №178 о/с від 30.04.2010 року, після виходу позивача з лікарняного.
Постанова судді Романівського райсуду Житомирської області про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно позивача (а.с.9-10), не спростовує факт перебування позивача 24 березня 2010 року у стані алкогольного сп’яніння під час виконання своїх повноважень та керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького кладу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно із ст. 13 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
На підставі встановленого, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при винесенні наказів № 132 о/с від 07 квітня 2010 року та № 178 о/с від 30 квітня 2010 року відповідач діяв законно та в межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про порушення відповідачем норм чинного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Обставини, встановлені судом І-ї інстанції, знайшли своє підтвердження у суді апеляційної інстанції. Зокрема, позиція відповідача підтверджується доказами по справі.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Стаття 200 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: В.С. Заяць
Суддя: І.Й. Петрик
Складено в повному обсязі 29.10.2010 р.