Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-4320/2010р. Головуючий у першій
інстанції Завгородня Л.М.
Категорія 20 Доповідач у апеляційній
інстанції Сундуков В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Сімоненко В.М.,
суддів: Сундукова В.М., Зотова В.С.,
при секретарі: Блох Д.Д.,
за участю: представника третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 09 червня 2010 року по цивільній справі за позовом Прокурора Гагарінського району м.Севастополя в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_6 (треті особи у справі орган опіки та піклування Гагарінської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_7) про визнання договору купівлі-продажу недійсним і повернення сторін у первинний стан ,-
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу недійсним і повернення сторін у первинний стан.
Вимоги позову мотивував тим, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1 порушені майнові права неповнолітнього.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 09 червня 2010 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням, 20.07.2010 року представник третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладення даного правочину порушує майнові права неповнолітньої особи.
Однак вказана обставина не має значення для даної справи.
Судом першої інстанції встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5, а також його матір ОСОБА_6, являлись власниками квартири №АДРЕСА_1 до 28.07.2004 року. ОСОБА_6 звернулася до Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя з письмовою заявою в якій просила надати дозвіл на продаж спірної квартири в зв’язку з оформленням договору купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_2 та оформлення ? частки на ім’я малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, в якості компенсації за відчужене житло. Гагарінською районною адміністрацією М.Севастополя 15.07.2004 року було надано дозвіл на продаж квартири №АДРЕСА_1, від імені малолітнього ОСОБА_5 Договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири 28.07.2004 року був укладений між ОСОБА_6, неповнолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і ОСОБА_7 Однак до теперішнього часу згідно даним БТІ і ДРОНМ м.Севастополя за малолітнім ОСОБА_5 право власності не зареєстровано.
Відповідно до ст.17 ЗУ „Про охорону дитинства” управляючи майном дітей батьки та особи, що їх замінюють, не можуть укладати без дозволу органів опіки та піклування договори, що підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін відчуження житла, зобов’язуватися від імені дітей порукою, видавати письмові зобов’язання.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6, неповнолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і ОСОБА_7, ОСОБА_6 мала дозвіл від Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя на відчуження майна неповнолітнього (а.с.5).
Таким чином на момент вчинення правочину вимоги законодавства, ст.203 ЦПК України, сторонами були дотримані. Даних про те, що правочин, який вчинявся ОСОБА_6, суперечить інтересам її малолітнього сина не було. Відповідно ж до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1,3,5,6 ст.203 цього кодексу.
Те, що після укладення зазначеного договору ОСОБА_6 неналежно виконала свої обов’язки щодо управління майном сина не являється підставою для визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, а може бути підставою для накладення на неї обов’язку відшкодувати завдану сину матеріальну шкоду відповідно до вимог ст.177 СК України.
За таких обставин слід визнати, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідно до ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачеві в позові.
Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 09 червня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові Прокурора Гагарінського району м.Севастополя в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_6 (треті особи у справі орган опіки та піклування Гагарінської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_7) про визнання договору купівлі-продажу недійсним і повернення сторін у первинний стан відмовити.
Рішення вступає в законну силу з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів із дня набрання чинності.
Головуючий: В.М.Сімоненко
Судді: В.М.Сундуков
В.С.Зотов