ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
23.10.07 Справа № 1/89-77
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Краєвської М. В.
Слуки М. Г.
розглянув апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення № 01-148 від 09.07.2007 р.
на рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2007 р.
у справі № 1/89-77
за позовом ВАТ «Луцький райагропостач», с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області
до відповідача Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення
про визнання недійсним договору застави
за участю представників сторін:
у судовому засіданні 16.10.2007 р.:
від позивача –явка необов’язкова –Башук М. П. –представник (довіреність № 15/1 від 15.10.2007 р.)
від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –Мазурок А. І. –заступник голови (довіреність № 906 від 02.07.2007 р.)
у судовому засіданні 23.10.2007 р.:
від позивача –явка необов’язкова –Черненко О. С. –представник (довіреність № 78 від 30.07.2007 р.)
від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –не з’явився
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2007 р. в склад колегії суддів введено суддю Краєвську М. В. к зв’язку з відпусткою судді Онишкевича В. В.
Представникам сторін у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, розгляд справи призначено на 31.07.2007 р., а за клопотанням відповідача (скаржника) розгляд справи відкладався до 16.10.2007 р., у судовому засіданні 16.10.2007 р. була оголошена перерва до 23.10.2007 р. для виготовлення тексту постанови, явка сторін не була визнана обов’язковою.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.06.2007 р. у справі № 1/89-77 за позовом ВАТ «Луцький райагропостач»до Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення про визнання недійсним договору застави майна від 20.07.2001 р. позов задоволено.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст. 62 ГК України, ст. 4 Закону України «Про господарські товариства», положеннями Статуту ВАТ «Луцький райагропостач», а також укладеним між сторонами договором застави майна та мотивував його тим, що голова правління позивача перевищив свої повноваження при укладенні договору застави, а також вказав на визнання недійсним протоколу правління позивача № 2 від 06.07.2001 р., відповідно до якого прийнято рішення про передачу майна позивача в заставу відповідачу (скаржнику), що було здійснено господарським судом Волинської області в рішенні від 15.05.2007 р. у справі № 5/38-76, яке набрало законної сили.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Рівненської області, подав апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати дане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків обставинам справи. При цьому, апелянт зазначає, що враховуючи ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» та зміст п. 8 Статуту позивача, рішення про передачу майна позивача в заставу відповідачу прийняте правлінням позивача з дотриманням норм законодавства і його установчого документа –Статуту в редакції 2001 року, в ч. 2 п.п. 8.4.2 якого прямо передбачено повноваження правління приймати рішення щодо передачі майна позивача в заставу. Скаржник вважає посилання господарського суду при обґрунтуванні визнання недійсним договору застави на Положення про Спостережну раду позивача, затверджене протоколом загальних зборів № 2 від 09.07.1998 р. неправомірним, оскільки позивач на час виникнення даних правовідносин діяв на підставі Статуту в редакції 2001 року.
Крім наведеного, скаржник звертає увагу на те, що позовна заява у даній справі подана більше як через 5 років після укладення договору застави, тобто з пропущенням 3-річного терміну позовної давності.
Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, викладені в ній, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що хоча ч. 1 п.п. 8.4.2 Статуту позивача до повноважень правління віднесено прийняття рішення про відчуження майна основних засобів позивача, однак, відповідач не прийняв до уваги положення ст. 46 Закону України «Про господарські товариства», згідно з якою правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Положення п. 8.3 Статуту позивача в редакції 2001 року чітко встановлюють не тільки прямий перелік меж компетенції Спостережної ради, але й те, що всі функції спостережної ради обумовлені в Положенні про спостережну раду товариства.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав:
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 20.07.2001 р. між Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії (заставодержатель) та ВАТ «Луцький райагропостач»(заставодавець) укладено договір застави, відповідно до умов якого заставою забезпечувалися зобов’язання по інноваційному договору № 1/98 від 03.07.1998 р. та угоди про зміни і доповнення до даного договору від 22.06.1999 р., додаткової угоди № 1/98 від 01.08.2000 р., за умовами яких заставодержатель надав кредитні кошти ТзОВ Фірмі «Авгур»в сумі 2 100 000 грн. з метою виконання інноваційного проекту «Впровадження технології виробництва сучасних теплоізоляційних матеріалів», майновим поручителем по зобов’язаннях якого є заставодавець.
Від ВАТ «Луцький райагропостач»договір застави майна укладений в особі голови правління Кравчука Миколи Миколайовича, який діяв на підставі Статуту, зареєстрованого 12.09.1997 р. розпорядженням № 334 Луцької районної державної адміністрації в новій редакції від 09.07.2001 р. № 283.
Розглядаючи виниклий між сторонами спір у даній справі по суті господарський суд першої інстанції не звернув увагу на обставину, про яку зазначав відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, а саме, що позовна заява подана ВАТ «Луцький агропостач»більше як через 5 років після укладення договору застави.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Статтею 258 даного кодексу встановлюються передбачаються випадки, коли застосовується спеціальна позовна давність, однак, даний випадок до цього переліку не входить.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, господарський суд першої інстанції повинен був відмовити у позові, враховуючи наведені законодавчі норми, а також вказівку на це у відзиві на позовну заяву.
Крім того, апеляційний господарський суд погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, щодо компетенції Правління і Спостережної ради, визначеної п.п. 8.3 і 8.4.2 Статуту ВАТ «Луцький райагропостач»від 09.07.2001 р., який діє без внесення змін в установленому законом порядку до даного часу.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з огляду на пропущення позивачем строку позовної давності.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України, а також враховуючи практику Верховного суду України (Постанова від 27.07.2004 р. у справі № 119/15-2001) –
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення задоволити;
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 20.06.2007 р. у справі № 1/89-77 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким:
4. відмовити в позові ВАТ «Луцький райагропостач».
5. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
6. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя М. В. Краєвська
Суддя М. Г. Слука