СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
26 березня 2007 року Справа № 20-7/161-9/225
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Ольги Анатоліївни,
суддів Прокопанич Г.К.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Мороза Ігоря Івановича, довіреність №б/н від 20.09.2005, обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельне товариство "Рябіна";
відповідача: ОСОБА_3, довіреність №3124 від 15.09.2005, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 09.02.2007 року у справі № 20-7/161-9/225,
за позовом обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельне товариство "Рябіна" (вул. Хрустальова, 78,Севастополь,99055)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,99018)
про розірвання договору від 01.08.2002 року; за зустрічним позовом про внесення змін до договору,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 9 лютого 2007 року у справі №20-7/161-9/225 (суддя Рибіна С.А.) задоволено первісний позов обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельне товариство "Рябіна" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про розірвання договору від 01.08.2002.
Суд розірвав договір від 01.08.2002, який було укладено між обслуговуючим кооперативом "Гаражно-будівельне товариство "Рябіна" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4.
Суд стягнув з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на користь обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельне товариство "Рябіна" 203,00грн., 85,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні зустрічного позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельне товариство "Рябіна" про внесення змін до договору, було відмовлено.
Відповідач (за зустрічним позовом позивач), не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач (за зустрічним позовом позивач) вказує на те, що позивач не оплатив виконані роботи, не уточнив межі земельної ділянки; зазначив, що 14.10.2005 господарський суд міста Севастополя виніс рішення, яким задовольнив частково позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до гаражного кооперативу "Рябіна" і стягнув заборгованість в сумі 14890,65грн., в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовив.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Горошко Н.П., у зв'язку з хворобою, на суддю Прокопанич Г.К.
За клопотанням представників сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Позивач звернувся з позовними вимогами до відповідача про розірвання договору від 01.08.2002 на виконання земельних робіт по вертикальному плануванню земельної ділянки, під розміщення гаражів та об'єктів автосервісу відведеної гаражному кооперативу "Рябіна", з посиланням на статтю 188 Господарського Кодексу України.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що договір з 2002 року не виконується відповідачем, пропозиція про розірвання договору направлена, однак відповіді не отримано.
В процесі розгляду справи відповідач в порядку передбаченому статтею 60 Господарського процесуального кодексу України заявив зустрічні позовні вимоги про внесення змін до договору.
Також, в процесі розгляду спору позивач за зустрічним позовом, в порядку передбаченому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив вимоги.
Відповідач за зустрічним позовом зустрічні вимоги не визнав, вказує, що питання пов'язані з відмовою від земельних ділянок чи укладення договорів суборенди землі вирішуються виключно загальними зборами членів кооперативу. Крім того, обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельне товариство "Рябіна" висловило свою думку щодо продовження дії договору оренди шляхом звернення до суду з вимогою про розірвання договору, що свідчить про намір припинити будь-які правовідносини з позивачем за зустрічним позовом.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2002 року між гаражним кооперативом "Рябіна" ("Замовник") в особі голови - ОСОБА_5, який діяв на підставі статуту (правонаступником якого є обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельне товариство "Рябіна") та відповідачем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 ("Виконавець") було укладено договір, предметом якого є зобов'язання по виконанню земляних робіт по вертикальному плануванню території під розміщення гаражів і об'єктів автосервісу згідно проекту благоустрою зі строком виконання до 30.09.2002 з прийняттям робіт за актом (а. с.6).
Сторонами пунктом 3.1 договору було передбачено, що кооператив "Гаражно-будівельне товариство "Рябіна" надає право "Виконавцю" побудувати на території кооперативу авторемонтні майстерні з подальшою передачею їх в приватну власність "Виконавця" з щорічною оплатою оренди землі по існуючим нормам.
Також, сторонами пунктом 3.2 договору було передбачено, що кошти, які затрачені на виконання земляних робіт по вертикальному плануванню, повертаються "Виконавцю", починаючи через три місяці після здачі "Виконавцем" робіт по акту із закінченням погашення 31.12.2003.
Крім того, 30.09.2002 сторони склали акт прийому - передачі виконаних робіт на суму 11532,00грн., який було підписано сторонами та скріплено печатками. (а. с. 59).
З наданих доказів в матеріалах справи вбачається, що 29.05.2006 позивач звернувся з пропозицією до відповідача про розірвання договору, оскільки зобов'язання виконано частково в 2002 році і роботи передбачені договором не ведуться, за зобов'язанням позивача перед відповідачем є рішення суду (а. с. 8). Та відповіді на пропозицію щодо розірвання договору позивачем не було отримано.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.10.2005 у справі №20-4/093 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до гаражного кооперативу "Рябіна" про стягнення 15615,82грн. та зустрічним позовом гаражного кооперативу "Рябіна" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про визнання договору від 01.08.2002 та акту прийому-передачі від 30.09.2003 недійсними первісний позов задоволено частково: стягнуто основний борг -11532,00грн., пеня -511, 83грн., 3% річних -563,48грн., індекс інфляції -2283,34грн., всього - в сумі 14890,65грн., в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю (а. с. 19-20).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельне товариство "Рябіна" є такими, що підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.03 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004.
Оскільки правовідносини між сторонами виникли до 01.01.2004, не були припинені в порядку, встановленому статтями 216-223 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, тому при розгляді спору суд першої інстанції, обґрунтовано на думку судової колегії, керувався Цивільним кодексом України в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.
Як встановлено пунктом 4 статті 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
За загальним правилом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, можливість для учасника договору розірвати його.
В статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.
Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, повинні відповісти на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.
На думку судової колегії, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що з аналізу зазначених статей можна зробити висновок про те, що законодавець передбачив чітку процедуру розірвання договору за ініціативою однієї з сторін договору недотримання якої позбавляє сторону права на розірвання договору в односторонньому порядку.
Апеляційна інстанції також вважає, що судом першої інстанції вірно визначено, що позивачем було дотримано встановлений чинним законодавством порядок звернення із пропозицією про розірвання договору.
Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи, договір сторонами не виконаний: виконавець не здійснив всі передбачені договором роботи, строк до виконання робіт сплинув.
Суд першої інстанції правомірно не прийняв довід відповідача за первісним позовом про те, що договір виконаний ним в обсязі, який є можливим на теперішній час, а остаточні роботи можуть бути виконані лише після оформлення позивачем земельної ділянки, з наступних підстав.
Предметом договору є земельні роботи по вертикальному плануванню території.
Відповідно до акту виконаних робіт від 30.09.2000, відповідач сплатив за оренду трактора, його охорону, придбав паливо - мастильні матеріали та сплатив зарплату трактористу. Дані витрати прийняті позивачем та, згідно рішення господарського суду міста Севастополя від 14.10.2005 у справі №20-4/093 стягнуті з гаражного кооперативу "Рябіна" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4.
Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів виконання відповідачем саме земляних робіт по вертикальному плануванню території, або доказів виконання інших робіт за договором від 01.08.2002 сторони не мають. Докази неможливості здійснення певних робіт без надання замовником документів виконавець суду також не надав.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції, відповідно до норм чинного законодавства, визнав позовні вимоги в частині розірвання договору підряду від 01.08.2002 такими, що підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про внесення змін до договору в частині умов будівництва авторемонтних майстерень, то суд першої інстанції обґрунтовано, на думку судової колегії, визнав їх такими, що не підлягають задоволенню на підставі наступного.
Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Проаналізувавши дану статтю, можна зробити висновок про те, що за рішенням суду вносяться зміни до договору лише при істотному порушенні його умов іншою стороною і таке порушення може значною мірою позбавити сторону того на що вона розраховувала при укладенні договору.
Матеріалами справи підтверджується, що договір від 01.08.2002 укладався сторонами на виконання земляних робіт по вертикальному плануванню території під розміщення гаражем та об'єктів автосервісу, за які замовник повинен сплатити протягом трьох місяців після їх передачі виконавцем. Крім того, за договором виконавцю передавалося право збудувати на території кооперативу авторемонтні майстерні. Таким чином, укладаючи з замовником договір виконавець розраховував на оплату виконаних робіт та набуття права будівництва авто майстерень.
Крім того, зміни, які просить внести позивач стосуються будівництва та передання у власність авторемонтних майстерень. Однак позивач за зустрічним позов не надав суду доказів про те, що замовник за договором порушує договір в частині, в яку виконавець просить внести зміни.
Також, зміни можуть бути внесені до договору який існує, а задоволення судом вимог позивача за первісним позовом про розірвання договору робить неможливим внесення змін до нього.
За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.
Отже, судова колегія не може прийняти посилання відповідача (за зустрічним позовом позивача), які було викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду міста Севастополя від 09.02.2007 року у справі № 20-7/161-9/225 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Головуючий суддя Щепанській Ользі Анатоліївні
Судді Г.К. Прокопанич
В.М. Плут