АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-7605/10 Головуючий у 1-й інстанції: Піскунова Н.А.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Бондаря М.С.

суддів             Гончара О.С., Кухаря С.В.

при секретарі         Петровій О.Б.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Вільнянського району Запорізької області, що діє в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2007 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно .

Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, прокурор просив зазначене рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

А пеляційна скарга підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі 23.08.2007 року було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3Г продала ОСОБА_2 АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 0,1228 га. Договір не було нотаріально посвідчено через відмову ОСОБА_3 з’явитись до нотаріуса.

Пославшись на ст. 220 ЦК, суд ухвалив рішення, яким визнав дійсним зазначений договір і визнав за позивачкою право власності як на домоволодіння так і на зазначену земельну ділянку.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

На порушення вимог ст.ст.10, 212, 213 ЦК України суд першої інстанції не з’ясував, на підставі чого відбувся перехід права власності на земельну ділянку і будинок, чому договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, чи відповідає договір сторін вимогам ст.203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Більш того, суд не прийняв до уваги, що ст.220 ЦК не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Зокрема такий випадок передбачено ч.2 ст.220 ЦК, яка дозволяє суду за певних умов визнати дійсним договір у разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов’язкове нотаріальне посвідчення.

Водночас згідно з вимогами ст.657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Зі змісту ч.3 ст.640 ЦК вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

Отже, за ч.1 ст.210 ЦК такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Однак, чинним ЦК не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов’язкову державну реєстрацію.

Крім того, згідно ст. 658 ЦК право продажу товару належить власнику товару.

Проте, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що спірні будинок і земельна ділянка належать відповідачеві у справі, який нібито здійснив їх відчуження.

Долучена до матеріалів справи копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом не є таким документом, оскільки з огляду на положення ст. 331 ЦК право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації. А згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно власником спірного будинку є гр. ОСОБА_4 (а.с. 9)

Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст.380 ЦПК у випадку скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має вирішити питання про поворот виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 316, 317, 380 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Вільнянського району Запорізької області, що діє в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, задовольнити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 вересня 2007 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Скасувати за ОСОБА_2 право власності на АДРЕСА_1.

Зобов’язати Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати реєстрацію права власності на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та поновити реєстрацію права власності на вказаний будинок за ОСОБА_4.

Скасувати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1228 га., що розташована по АДРЕСА_1.

Зобов’язати Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» скасувати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1228 га., що розташована по АДРЕСА_1 та поновити за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,1228 га., що розташована по АДРЕСА_1, яка їй належала на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №015528.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя суддя суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.