АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-7219/10 Головуючий у 1-й інстанції: Кучеренко Н.В.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Бондаря М.С.

суддів             Гончара О.С., Кухаря С.В.

при секретарі         Петровій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 вересня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» (надалі Банк) до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором і договором поручительства, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2010 року Банк звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що між Банком і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, у порушення умов якого відповідач наданий кредит належним чином не погашає та не сплачує відсотків за користування ним. Тому заборгованість за кредитом, відсоткам за користування коштами й пені, передбачені договором в сумі 20481,17 грн., підлягають стягненню на користь позивача в солідарному порядку як з ОСОБА_2 так і з ОСОБА_4, яка уклала з Банком в забезпечення зазначеного кредитного договору договір поручительства.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 вересня 2010 року позов задоволено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити, зменшивши розмір пені, яка підлягає стягненню.

А пеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право змінити це рішення.

Встановлено, що 21.03.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/17-31/3920-81, за яким останній отримав кредит на суму 15000 грн., зобов’язавшись повернути його у повному обсязі до 20.03.2010 року зі сплатою відсотків в розмірі 24% річних. Того ж дня на забезпечення виконання боржником зобов’язань за кредитним договором між позивачем і ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 014/17-31/3920-81/3, за умовами якого поручитель зобов’язалась відповідати за повне та своєчасне виконання боржником своїх зобов’язань перед кредитором за кредитним договором.

Проте, взятих на себе зобов’язань боржник ОСОБА_2 не виконав, в зв’язку з чим у нього станом на 31.05.2010 року виникла заборгованість за основним боргом в сумі  6783,39 грн. і відсоткам за кредитом в розмірі 2626,27 грн.

Відповідальність за неналежно виконаним кредитним договором ОСОБА_2 і ОСОБА_4 несуть в солідарному порядку.

Дані обставини встановлено й судом першої інстанції, визнано сторонами у справі і ніким не оспорено. А тому з огляду на положення ст.303 ЦПК рішення суду в цій частині апеляційним судом не переглядалось.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зведено до того, що суд першої інстанції, стягнувши пеню за кредитом в сумі 11071,51 грн., неправильно визначився з її розміром.

Крім того, позивач зазначав, що суд мав можливість зменшити пеню у відповідності до положень ч.3 ст. 551 ЦК, оскільки її розмір значно вищий за суму основного боргу.

Проте, із вказаними запереченнями можна погодитись частково, оскільки наведений позивачем розмір пені вирахувано у відповідності до умов кредитного договору і обставин, що мали місце під час його виконання. Натомість апелянт в апеляційній скарзі навів неправильний алгоритм визначення пені, оскільки визначений ним щоденний розмір пені складає лише 1/365 частину від її дійсного розміру і то лише з дати, коли мав бути повернутий борг в повному обсязі.

Разом з тим, дійсно, розмір пені 11071,51 грн. значно перевищує суму основного боргу 9409,66 грн. (2626,27+6783,39). А тому з огляду на положення ч.3 ст.551 ЦК розмір пені може бути зменшений до розміру основного зобов’язання.

Дані обставини суд першої інстанції не врахував, а тому в цій частині рішення суду підлягає зміні.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, оскільки він просив зменшити розмір пені, що стягується, до суми в 47,45 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

В рішенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 вересня 2010 року у цій справі розмір заборгованості, що стягується змінити з 20481,17 грн. на 18819,32 грн., розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню, змінити з 204,81 на 188,19 грн.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя суддя суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.