СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
07 лютого 2007 року Справа № 2-14/14282-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Ібрагімова Різи Іззетовича, довіреність № б/н від 12.12.05;
відповідача: Харахади Асана Умеровича, довіреність № б/н від 30.01.07;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 30.11.2006 у справі № 2-14/14282-2006
за позовом Красноперекопського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (вул. Привокзальна, 13,Красноперекопськ,96000)
до суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1
про стягнення 10223,60 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Автономної Республіки Крим від 30.11.2006 у справі № 2-14/14282-2006 позов задоволено частково.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на користь виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства 6595,82 грн. заборгованості, 65,96 грн. державного мита та 76,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що, оскільки відповідачем були порушені умови договору стосовно безперешкодного доступу працівників виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства для розпломбування лічильнику обліку води і подальшого його транспортування для здійснення повірки, що підтверджується належним чином складеним актом позивача, порушені Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України в частині обов’язкового обліку води саме по повіреним лічильникам та відповідачем не виконані приписи акту позивача, то, таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за безоблікове споживання води підлягають задоволенню.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд порушив норми процесуального права прийнявши позовну заяву до розгляду та вирішивши справу по суті. На думку відповідача господарський суд повинен був залишити позов без розгляду у зв’язку з поданням позовної заяви на російський мові та непідтвердженістю повноважень особи, яка підписала дану заяву. Крім того, відповідач посилається на те, що у нього не має документів які були додані до позову, що також, на його думку, є підставою для застосування статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Додатково, відповідач обґрунтовує скаргу неправомірними діями робітників позивача стосовно терміну проведення повірки лічильнику. Так, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 вважає, що виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства не мало права проводити таку повірку, оскільки позивач вимагав проведення повірки значно раніше ніж це потрібно, і, більш того, позивач не пояснює чому таку повірку, на підставі якого нормативу, необхідно проводити саме у той час. При цьому, відповідач вказує на відсутність перешкод з його сторони для будь-яких дій робітників виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.
Також, відповідач посилається на те, що відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, недостатньо з боку виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства здійснити тільки лише розпломбування водоміру. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 вважає, що позивач повинен ще зняти лічильник та провести його працездатність на відповідному обладнанні (включно транспортування до лабораторії) своїми силами згідно з пунктом 4.16. Правил. В апеляційній скарзі відповідач зазначає і той факт, що представники водоканалу не надали ні їй ні суду першої інстанції наряд на роботу, як це передбачено у п. 4.18 Правил.
Крім того, відповідач посилається на необґрунтоване прийняття місцевим судом до уваги пояснень майстеру абонентського відділу стосовно паспорту на лічильник. Скаржник вважає, що суд повинен був оцінити наданий нею паспорт і прийняти його в якості належного доказу.
Стосовно складеного акту від 03.05.2005 робітниками водоканалу, відповідач пояснює, що підстави для його складання були взагалі відсутні, так як ніякого обстеження не проводилось і посилання на пункт 12.15 Правил безпідставне.
Апеляційна скарга також мотивована листом-відповіддю Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2007 суддю Щепанську О.А. замінено на суддю Горошко Н.П.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.01.2006 Красноперекопське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства і суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (магазин „Продтовари”) уклали договір № 319 на відпуск води із комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію. Копія цього договору знаходиться у матеріалах справи (а. с. 7 - 9).
У судовому засіданні позивач пояснив, що оригінал даного договору був витребуваний Красноперекопським міськрайвідділом головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, про що судовій колегії надано доказ – лист начальника Красноперекопського ГРО ГУМВС України в Автономній Республіці Крим підполковника міліції Федорчука С.Є. та розписку посадової особи МВС про отримання зазначеного оригіналу.
Аналогічній за змістом (за винятком деяких положень стосовно розміру оплати послуг та відповідальності за не допуск представників водоканалу, пункт „з”) договір був наданий (доданий до апеляційній скарзі) відповідачем апеляційній інстанції, який має дату укладення 01.10.2003.
У пункті 19 договору сторони зазначили, що при виконанні договору, а також по усім питанням, яки не відображені у договорі, сторони користуються Водним кодексом України, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, та іншими нормативними документами.
Відповідно до пункту 7 „а” договору облік кількості води, використаної абонентом, і відведених стоків визначається по показникам повірених водолічильників і інших приборів обліку, яки повинні встановлюватися та ремонтуватися за рахунок коштів Абонента. У даному пункті договору сторонами засвідчено, що Абонент (відповідач) встановив водолічильник діаметром 15 мм, № 484697, 04.03.2003 року.
Пунктом 7 „б” договору передбачено, що при відсутності або розміщенні абонентом водомірних засобів і приборів обліку стоків з порушенням Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водоспоживання населених пунктів, паспорта водолічильника, умов установки водолічильників, водопостачання та водовідведення абонента рахується безобліковим і витрат води, стоків визначаються по пропускної проміжності труби вводу при швидкості руху рідини 2 м/сек відповідно до режиму роботи підприємства.
У відповідності з пунктами 4.15, 11.1. Правил усі водолічильники, в обумовлені паспортом строки, підлягають повірці представником Держспоживстандарту з встановленням пломби з перевірочним тавром, кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані.
Відповідно до пункту 4.18 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 липня 1994 року за № 165/374, Водоканал або підприємства і організації, які надають послуги з водопостачання має право знімати водолічильник для контрольної повірки до закінчення дворічного строку його експлуатації.
Таким чином, спростовуються посилання відповідача стосовно неправомірності проведення (припису) повірки лічильнику.
Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерства промислової політики України, Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 141/21/91 від 15.06.2005., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.2005., збільшений міжповірочний інтервал лічильників холодної та гарячої води крильчастих номінальних діаметрів DN 10 - DN20, і встановлений у З роки.
11 квітня 2006 року Водоканал надав відповідачеві Припис № 287 (а. с. 12) про необхідність повірки водолічильнику, відповідачу наданий строк для виконання припису протягом 10 днів і відповідач попереджений, що у випадку невиконання припису відповідач буде залишений водокористування але йому буде здійснено нарахування по пропускної проміжності труби по пункту 9.6 „Правил”. А відповідно до пункту 12 договору при невиконанні Абонентом приписів у встановлений строк, Водоканал здійснює розрахунок витрат води по пропускної проміжності труби вводу, при швидкості руху води в ній 2 м/сек і дією повним перетином протягом 24 часів у добу.
Господарським судом Автономної Республіки Крим вірно зазначено, що пунктом 4.18 Правил передбачено право Водоканалу знімати водолічильник для контрольної повірки до закінчення інтервалу повірки і тому ствердження відповідача, що попередня дата повірки нібито 04.09.2003. і відповідно наступна тільки 04.09.2006. взагалі не має суттєвого значення.
Відповідно до пункту 4.2. Правил абонент повинен придбати й встановити водолічильник, виконувати усі рекомендації Водоканалу, спрямовані на поліпшення якісного обліку води в його мережі. У разі відмови абонента виконати ці рекомендації його водокористування вважається безобліковим і витрата води розраховується згідно з пунктом 9.6. Правил.
Відповідно до пункту 12.15 Правил представник Водоканалу має право проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем будь-якого споживача, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання тощо та складати акти за результатами цих обстежень. У разі виявлення представником Водоканалу порушень вимог цих Правил актом встановлюються терміни їх усунення. Акт оформляється за підписами представника Водоканалу та представника організації, що обстежується. Якщо останній відмовляється підписати акт, він підписується представником Водоканалу і в акті робиться відповідний запис про таку відмову. Оформлений таким чином акт є обов’язковим для виконання у вказані в ньому строки, а також підставою для розрахунків за водокористування згідно з пунктом 9.6. цих Правил.
Матеріали справи свідчать про те, що 03 травня 2006 року комісією Водоканалу у присутності відповідача складений акт, відповідно до якого комісія Водоканалу прибула на об'єкт відповідача-магазин „Продукти”, вул. Калініна, 7 для розпломбування водолічильнику № 484697 для подальшого проведення повірки відповідно до припису № 287 від 11.04.2006.
Пунктом 12 „з” договору передбачено зобов'язання відповідача забезпечити доступ представників Водоканалу до водоличільнику, водопровідним приладам і обладнанню.
При цьому, судова колегія вважає, що документально, належним чином підтверджений факт відмови відповідача надати допуск представникам виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до водолічильнику для його розпломбування. Суд приймає наданий позивачем акт про порушення Правил відповідачем як належний доказ, який складений згідно з пунктом 12.15 Правил та не суперечний іншим нормам законодавства. При цьому, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовилася від підписи акту, про що у акті є відмітка членів комісії.
Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що водоканал не вправі тільки розпломбувати водолічильник, а був зобов’язаний транспортувати його для повірки, судовою колегією також не може приймаються до уваги. Так, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що виною відповідача є недопущення представників Водоканалу до водолічильнику взагалі і, більш того, відповідно до пункту 4.16 Правил повірка, обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж водолічильників здійснюється за рахунок підприємств, яки надають послуги з водопостачання фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності. Господарським судом враховується той факт, що відповідач у даному провадженні є - суб'єктом підприємницької діяльності, і, таким чином, хоча ремонт та повірка водолічильнику виконуються за рахунок абонента силами Водоканалу або спеціалізованої організації, - проведення демонтажу, транспортування та монтажу водолічильника Водоканалом, Правилами не передбачено і, відповідно, повинно здійснюватися суб'єктом підприємницької діяльності Герасимовою Тетяною Анатоліївною.
Посилання відповідача на необґрунтоване прийняття місцевим судом до уваги пояснень майстеру абонентського відділу стосовно паспорту на лічильник та дати його виготовлення, судовою колегією вважаються не спроможними, тому що дата виготовлення лічильнику була встановлена господарським судом не тільки з пояснень представника водоканалу, а і підтверджена іншими документами, які апеляційною інстанцією перевірені та визнані належними.
Думка позивача про те, господарський суд повинен був залишити позов без розгляду, у зв’язку з поданням позовної заяви без підтверджень повноважень особи, яка підписала дану заяву, судовою колегією не може бути прийнята до уваги, оскільки у відповідності з пунктом 5 статті 65 Господарського кодексу України директор виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства діє від імені підприємства без довіреності.
Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на необхідність залишення позову без розгляду у зв'язку з поданням позовної заяви на російський мові, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Статтею 18 Закону України “Про мови в Української РСР” від 28.10.1989 № 8312-XI передбачено, що судочинство в Українській РСР здійснюється українською мовою. У випадках, передбачених у частині другій статті 3 цього Закону, судочинство може здійснюватись національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у частині третій цієї ж статті, - мовою, прийнятною для населення даної місцевості. При розгляді в судах кримінальних і цивільних справ особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою судочинства, забезпечується право ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача, право виступати в суді рідною мовою. Слідчі і судові документи вручаються особам, які беруть участь у справі, на їхню вимогу, в перекладі рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.
Згідно нормам статті 3 зазначеного закону, Українська РСР створює необхідні умови для розвитку і використання мов інших національностей в республіці. В роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови.
У разі, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі національною мовою або коли в межах цих адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організацій може використовуватись українська мова або мова, прийнята для всього населення.
Статтею 9 Європейської Хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 № 802-IV) встановлено, що сторони зобов'язуються не заперечувати дійсність юридичних документів, складених в межах держави, виключно на тій підставі, що вони сформульовані регіональною мовою або мовою меншини.
При цьому, згідно статтям 9, 10 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2006 у справі № 2-14/14282-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
Н.П. Горошко