СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
08 листопада 2006 року Справа № 2-13/11442-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Антонової І.В.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача Снисаренко Олена Володимирівна, довіреність № б/н від 01.10.2006;
Попов Анатолій Степанович, довіреність № б/н від 31.10.2006;
відповідача, Подставнев Олексій Володимирович, довіреність № 28 від 01.08.2006;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальностю "Нефтяник" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 07.09.2006 у справі № 2-13/11442-2006
за позовом Товариства з обмеженою відповідальностю "Нефтяник" (вул. Горького, 32, місто Феодосія, 98100)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс" (вул. Дружби, 19, місто Феодосія,98118)
про спонукання до виконання певних дій та стягнення 1 600 961,31 гривень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2006 у справі № 2-13/11442-2006 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»про спонукання до виконання певних дій та стягнення 1600961,31 гривень задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»201 051,00 гривень штрафу, 1 357 156,20 гривень збитків, 42 754,11 гривень втраченої вигоди, державне мито у розмірі 16 009,61 гривен та 118,00 гривен витрат, пов'язаних Із судовим забезпеченням судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс" подана апеляційна скарга, в якій воно зазначає, що рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та очевидним порушенням норм матеріального і процесуального права, обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що в резолютивній частині рішення, оголошеного судом у судовому засіданні 07.09.2006, судом не зазначено на які норми права і докази зібрані по справі суд посилався, частково задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник». Крім того, суд першої інстанції, у порушення вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, ігнорував будь–які клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс», як і не взяв до уваги, подане Товариством з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»06.09.2006, клопотання про призначення судово –бухгалтерської експертизи у справі у порядку статті 41 Господарського процесуального кодексу України. Як пояснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»у апеляційній скарзі, судом першої інстанції була прийнята позовна заява до судочинства у порушення норм частини 7 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що суддя повертає позовну заяву й прикладені до неї документи без розгляду, якщо не надані докази вживання заходів досудового врегулювання суперечки у випадках, передбачених статті 5 Господарського процесуального кодексу України, а частина 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України також передбачає повернення позовної заяви, якщо не надані докази сплати державного мита у встановлених порядку і розмірах. В апеляційній скарзі заявник просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2006 у справі № 2-13/11442-2006, яким частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»штрафу у розмірі 201051,00 гривень, заподіяних збитків у сумі 13571,00 гривень та упущеної вигоди у сумі 42754,11 гривень, усього суми 257196,11 гривень, скасувати і прийняти нове рішення про відмову у позові.
Крім того, не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2006 у справі № 2-12/11442-2006, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»подана апеляційна скарга, в якій він зазначає, що не погоджується з відмовою господарського суду Автономної Республіки Крим у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»в частині спонукання відповідача виконати умови Договору про постачання і подальшої переробки сировини від 01.04.2005 у повному обсязі та просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-13/11442-2006 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про спонукання у виконанні Договорів про постачання і подальшої переробки сировини від 03.01.2004, а також від 01.04.2005 у повному об’ємі та винести нове рішення, у якому змінити строки виконання Договорів про постачання і подальшої переробки сировини від 03.01.2004 та від 01.04.2005 до повного виконання зобов’язань сторонами, а також зобов’язати відповідача виконати умови Договору про постачання і подальшої переробці сировини від 03.01.2004, а також Договір постачання і подальшої переробці сировини від 01.04.2005 у повному обсязі.
Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 замінено суддю Латиніна О.А. на суддю Антонову І.В.
До дня розгляду апеляційної скарги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»надійшло доповнення до апеляційної скарги, в яких заявник пояснює, що в резолютивній частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2006 у справі № 2-13/11442-2006 у судовому засіданні 07.09.2006 було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс», яким стягнено з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»штраф у розмірі 201 051,00 гривень, заподіяні збитки у сумі 13571,00 гривень та упущену вигоду у сумі 42754,11 гривень, усього суму 257196,11 гривень, в іншій частині у позові відмовлено. Однак, в мотивувальній частині рішення, яке надійшло на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»суддя Жукова А.І. стягнула інші суми, які становлять штраф у сумі 201051,00 гривень, збитки у сумі 1357156,20 гривень, втрачену вигоду у сумі 42754,11 гривень, державне мито у розмір 16009,61 гривень та 118 гривень витрат, пов’язаних із інформаційним забезпеченням судового процесу. Таким чином, стягнута судом сума становила не оголошену в судовому засіданні 07.09.2006 суму 257 196,11 гривень, а іншу суму, набагато більшу, яка становила 1 617 088,92 гривень. Даний факт, також вказує, що рішення суду першої інстанції у справі № 2-13/11442-2006 постановлено з очевидними порушеннями норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню в повному обсязі. В апеляційній скарзі заявник просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2006 у справі № 2-13/11442-2006, яким частково задоволені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»штрафу у розмірі 201051,00 гривень, заподіяних збитків у сумі 1357156,20 гривень, втрачену вигоду у сумі 42754,11 гривень, державне мито у розмірі 16009,61 гривень та 118 гривень витрат, пов’язаних із інформаційним забезпеченням судового процесу, скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»надало відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»без задоволення.
Згідно статтям 9, 10 Конституції України, статті 18 Закону України "Про мови в Українській РСР" від 28.10.1989 № 8312-XI та за клопотанням представників сторін провадження у справі здійснювалося російською мовою.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс" та просить зобов'язати відповідача виконати умови Договору постачання і наступної переробки сировини від 03.01.2004, умови Договору постачання і наступної переробки сировини від 01.04.2005, стягнути штраф у сумі 201051,00 гривень, збитків у сумі 1357156,20 гривень, втраченої вигоди у сумі 42754,11 гривень. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача: суму державного мита у розмірі 16009,61 гривень, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 118,00 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем 03.01.2004 був укладений договір про постачання сировини і її наступної переробки. Для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" уклало ряд договорів з постачальниками сировини для її наступної переробки. На виконання пункту 1 договору позивач у продовж 2004 року направив відповідачу на переробку 6000 тон сировини. Проте Товариство з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс" у порушення пункту 1.1 договору у період з 03.01.2004 по 31.12.2004 прийняло і переробило лише 72,27 тон сировини, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс" не переробило сировину у кількості 5925,73 тони.
Таким чином, у результаті не виконання відповідачем зобов'язань за договором, у парку Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" станом на 01.01.2005 залишилося на зберіганні не перероблена сировина у кількості 1170,523 тони, у зв'язку з чим 01.04.2005 позивач змушений був переукласти Договір постачання і наступної переробки сировини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс". Проте після укладення нового договору відповідач знову не виконував його умови, у зв'язку з чим не переробленою залишилася сировина у кількості 4432,724 тони.
Позивач посилається на пункт 5.1 договору, яким передбачений штраф у розмірі 5% вартості сировини у випадку односторонньої необґрунтованої відмови від виконання зобов'язань за договором. Штраф у розмірі 5% складає 201 051,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" також вказує на те, що ним були укладені договори з покупцями на готову продукцію. Проте вказані договори не були виконані внаслідок того, що відповідач не виконав договори від 03.01.2004 та 01.04.2005. Таким чином позивач не отримав доход у сумі 42 754,11 гривень.
Також позивач вказує на те, що у результаті невиконання відповідачем вказаних договорів, він поніс збитки у сумі 1 357 156,20 гривень, які складаються з оформлення банківського кредиту у сумі 65000 доларів США та зберіганні придбаної сировини у сумі 1312 348,52 гривень.
Уточнивши позовні вимоги, позивач у зв’язку зі зміненням адреси відповідача просить уточнити позовні вимоги в частині юридичної адреси відповідача: «АР Крим, м. Феодосія, вул. Дружби, 119», відповідно наданій довідці з єдиного державного реєстру підприємств та організацій та у зв’язку з суттєвим порушенням відповідачем умов Договору про постачання і подальшої переробки сировини від 03.01.2004 та 01.04.2005 і у відповідності зі статтею 651 Цивільного кодексу України просить змінити умови даних Договорів в частині їх дії до повного виконання зобов'язань сторонами.
Відповідач проти позову заперечує за мотивами, що у період 2004 року з боку позивача відповідно до накладних було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс" на переробку і сплачено по рахунку за 58,2 тони - 6402,23 гривень та за 72,27 тони - 7949,99 гривень. У 2005 році сплачено за 90,2 тони - 4960,64 гривень та за 67,276 тони - 7400,63 гривень. Більше з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс" накладних на переробку сировини, з дотриманням передбаченого договором порядку приймання сировини, не надходило.
Відповідач також вказує на те, що відділенням поштового зв'язку до пересилки рекомендовані листи позивача не приймалися і представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішель плюс" не вручалися.
Таким чином, з боку відповідача не може бути порушень умов укладених договорів, а значить і застосування штрафних санкцій, які передбачені п. 5.1 договорів не може застосовуватися до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс".
Відповідач також заперечує проти вимог позивача стосовно спричинених збитків у сумі 1357156,2 гривень, а також втраченої вигоди у сумі 42754,11 гривень, оскільки вважає, що не можливо визначити кількість палива і суми за договорами, тобто не вбачається з яких показників позивач склав суму збитків. Крім того, посилається на лист Сектору охорони і екологічного контролю по міста Феодосія, відповідно до якого мазутохранилища знаходяться в незадовільному стані і не можуть бути використані для збереження нафтопродуктів.
Що стосується недоотриманого прибутку, то відповідач не вбачає відомостей про заявлені претензії на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс" з боку партнерів, умови договорів з якими не виконало Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" начебто з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс".
Таким чином вважає, що вимоги позивача не підтверджені належними засобами доказування, а документи, надані суду містять у собі неточності і відомості, які не відносяться до стосунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтяник".
За результатами розгляду зазначеної заяви господарським судом Автономної Республіки Крим було прийнято оскаржуване рішення.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" задоволенню не підлягають. Свої висновки судова колегія обґрунтовує наступним.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»03.01.2004 було укладено договір про постачання сировини та подальшу переробку. Відповідно до умов укладеного договору про постачання сировини та подальшу переробку від 03.01.2004 Постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтяник») поставляє сировину: газовий конденсат, нафту, паливо нафтове, СНО а Виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс») переробляє сировину в товарну продукцію. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2004 року.
Відповідно до умов договору про постачання сировини та подальшу переробку від 01.04.2005 Постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтяник») поставляє сировину: СНО а Виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс») переробляє сировину в товарну продукцію. Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2005 року.
У пунктах 1.3. договорів від 03.01.04 та від 01.04.2005 встановлена умова щодо кількості сировини: згідно накладної.
Пунктами 8.1 договорів від 03.01.04 та від 01.04.2005 встановлено, що приймання сировини здійснюється представниками сторін на базі Виконавця для підтвердження кількості, якості і фракційного складу на лабораторному обладнанні Виконавця. Після цього підписується акт –регламент переробки на підставі даних цього аналізу та їх відповідності наданим сертифікатам Постачальника, Виконавець по узгодженню сторін може реалізувати продукцію з подальшою оплатою Постачальнику. Сировина, що була передана на переробку, знаходиться у сировинному парку до початку переробки. Готова продукція, отримана після переробки сировини, зберігається в парку готової продукції до кінцевого відпуску.
При укладенні зазначених договорів від 03.01.04 та від 01.04.2005 сторони не встановили строки переробки сировини та не встановили обов'язок Виконавця (Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс») здійснювати переробку усієї сировини, яку буде придбати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтяник», або яка буде у наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник». Відповідно до пункту 8.1 договорів від 03.01.04 та від 01.04.2005 конкретні умови переробки встановлюються актом-регламентом, який підписується сторонами при прийнятті сировини Виконавцем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»).
Згідно нормам статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктами 7.1 договорів від 03.01.04 та від 01.04.2005 передбачено, що умови цих договорів можуть бути змінені або доповненні за взаємною згодою сторін з обов'язковим укладенням додаткової угоди.
Судовою колегією встановлено, що при укладенні договорів від 03.01.04 та від 01.04.2005 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»і Товариство з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, договори від 03.01.04 та від 01.04.2005 є укладеними. При цьому додаткові угоди до них про зміни або доповнення сторонами укладено не було.
У позовній заяві позивач посилається а те, що у виконання пункту 1 Договору з ТОВ «Мішель Плюс»протягом 2004 року ТОВ «Нефтяник»було направлено для переробки 6000 тон сировини відповідно накладних:
- накладна № 1 від 05.01.2004 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 2 від 02.02.2004 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 3 від 01.03.2004 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 4 від 02.04.2004 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 5 від 05.05.2004 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 6 від 01.06.2004 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 7 від 02.07.2004 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 8 від 03.08.2004 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 9 від 01.09.2004 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 10 від 01.10.2004 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 11 від 01.11.2004 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 12 від 01.12.2004 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, на накладній № 1 від 05.01.2004 стоїть напис: «Від отримання відмовились»; на накладній № 2 від 02.02.2004 стоїть напис: «відмовились оприбуткувати на склад»; на накладній № 3 від 01.03.2004 стоїть напис: «Отримати та розписатись відмовились»; на накладній №4 від 02.04.2004 стоїть напис: «Отримувати сировину відмовились»; на накладній № 5 від 05.05.2004 стоїть напис: «Отримати та розписатись про отримання відмовились»; на накладній №6 від 01.06.2004 стоїть напис: «Від отримання відмовились»; на накладній № 7 від 02.07.2004 стоїть напис: «Отримати сировину відмовились, від підпису відмовились»; на накладній № 8 від 03.08.2004 стоїть напис: «Від отримання відмовились»; на накладній № 9 від 01.09.2004 стоїть напис: «Прийняти сировину та розписатись відмовились»; на накладній № 10 від 01.10.2004 стоїть напис: «Від отримання та підписи відмовились»; на накладній № 11 від 01.11.2004 стоїть напис: «Від отримання відмовились»; на накладній № 12 від 01.12.2004 року стоїть напис: «Отримати та розписатись відмовились». Крім того, вказані накладні мають підпис працівника та печатку тільки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник».
Також, у позові позивач посилається на те, що у виконання пункту 1 договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»у період з 01.04.2005 по 31.12.2005 ним було направлено для переробки 6000 тон сировини відповідно наступних накладних:
- накладна № 1 від 18.04.2005 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 2 від 23.05.2005 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 3 від 03.06.2005 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 4 від 04.07.2005 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 5 від 01.08.2005 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 6 від 07.09.2005 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 7 від 03.10.2005 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 8 від 09.11.2005 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн;
- накладна № 9 від 01.12.2005 газовий конденсат в кількості 500,0 тонн.
Як вбачається з наданих у матеріали справи копій вказаних накладних, відповідач також відмовився від прийняття товару та від підпису на накладних, про що свідчить запис на накладній. Вказані накладні також мають підпис працівника та печатку тільки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник».
Проаналізував надані документи, судова колегія дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»не надало належних доказів отримання чи відмови від отримання відповідачем сировини за вищевказаними накладними, тобто позивач не надав суду належних доказів направлення та отримання вищезазначених накладних.
Крім того, позивач посилається на те, що на адресу відповідача були надіслані листи від 18.04.2005 (вих. №14); від 23.05.2005 (вих. № 21); від 23.06.2005 ( вих. № 28); від 20.07.2005 (вих. №36); від 06.06.2005 (вих. №24); від 01.08.2005 (вих. №39); від 07.09.2005 (вих. №42);, від 03.10.2005 (вих. № 47); від 09.11.2005 (вих. №49); від 12.12.2005 (вих. №73) з вимогами по виконанню відповідачем умов договору, однак належних доказів отримання відповідачем цих листів у матеріалах справи немає.
Господарський суд посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтяник» у судове засідання надало для огляду оригінали поштових повідомлень та фіскальних чеків, які підтверджують відправлення рекомендованих листів № 785911, 803715, 819802, 835531, 848763, 903451, 929400, 972235 з відділення поштового зв'язку міста Феодосія на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс". Оригінали вказаних документів були оглянуті у судовому засіданні судом і представником відповідача. Дата, яка вказана на поштових повідомленнях і фіскальних чеках співпадає з періодом відправлення.
Однак, вказані докази не можуть бути визнані належними та бути взяті до уваги, тому що ці фіскальні чеки не підтверджують отримання відповідачем відповідних листів. Також судовою колегією встановлено, що Постановою від 11.11.2006 про проведення виїмки по кримінальній справі №10605190723 старший слідчий по ВВС СУ ГУ МВС України Автономної Республіки Крим підполковник міліції Одинкин А.Н., розглянувши матеріали кримінальної справи №10605190723, встановив, що 2 жовтня 2006 року СВ Феодосійського ГВ ГУ МВС України в АР Крим по заяві директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс», з ознак статті 358 частини 1 Кримінального кодексу України, по факту підробки і використання фіктивних документів, було порушено кримінальну справу №10605190723. В ході досудового слідства було встановлено, що повідомлення про вручення поштової відправки №78911, №803715, №819802, №827301, №835531, №848763, №903541, 929400, №972235, що свідчать про доставку адресату Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»рекомендованих листів 18.04.2005 (вих. №14); від 23.05.2005 (вих. № 21); від 23.06.2005 (вих. № 28); від 20.07.2005 (вих. №36); від 01.08.2005 (вих. №39); від 07.09.2005 (вих. №42); від 03.10.2005 (вих. № 47); від 09.11.2005 (вих. №49); від 12.12.2005 (за вих. №73), які були надані у господарський суд Автономної Республіки Крим зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефяник», є фіктивними.
Згідно нормам статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Нормами статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в порушення зазначених норм не надано належних доказів тих обставин, на які він посилається у позові.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що умовами договорів від 03.01.04 та від 01.04.2005 не встановлені строки переробки сировини та не встановлений обов'язок Виконавця (Товариства з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс») здійснювати переробку усієї сировини, яку буде придбати Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтяник», або яка буде у наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник». Відповідно до пункту 8.1 договорів від 03.01.04 та від 01.04.2005 конкретні умови переробки встановлюються актом-регламентом, який підписується сторонами при прийнятті сировини Виконавцем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Мішель Плюс»).
Позивачем не було надано суду відповідні акти-регламенти щодо передачі відповідачу на переробку сировини більш, ніж зазначає відповідач.
У зв’язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних доказів невиконання відповідачем умов договорів про постачання сировини та подальшу переробку від 01.04.2005 та від 01.04.2005.
Оскільки відповідач не порушив умов Договору, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, передбачені пунктом 5 Договорів про постачання сировини та подальшу переробку від 01.04.2005 та від 01.04.2005 року, згідно з яким, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов’язань протягом Договору винна сторона платить штраф у розмірі: 5% від вартості сировини.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 201051,00 гривень штрафу не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" також посилається на те, що ним були укладені договори з покупцями на готову продукцію. Проте вказані договори не були виконані внаслідок того, що відповідач не виконав договори від 03.01.2004 та 01.04.2005. Таким чином позивач не отримав доход у сумі 42 754,11 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
В обґрунтування вимог про відшкодування упущеної вигоди, позивач повинен довести причинно –слідчий зв’язок між діями або бездіяльністю відповідача та настання обставин, порушуючи права позивача, що привели до неотримання доходів, які він міг би реально отримати.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивач не довів порушення відповідачем умов Договорів від 01.04.2005 та від 01.04.2005 про постачання сировини та подальшу переробку, немає зв'язку між діями або бездіяльністю відповідача та настання обставин, порушуючи права позивача, що привели до неотримання доходів, які він міг би реально отримати.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 42754,11 гривень упущеної вигоди необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 357 156,20 гривень збитків, які складаються з оформлення банківського кредиту у сумі 65000 доларів США та зберіганні придбаної сировини у сумі 1312 348,52 гривень також не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.
У доведення втрати збитків позивач надає Кредитний договір від 06 вересня 2004 року, укладений між Закритим акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц –Україна»в особі Директора Севастопольської філії ЗАТ «Банк Петрокоммерц –Україна»Яблонського Ігора Івановича (Банк) та Колективним підприємством «Кооперативом «Нефтяник», в особі Директора Мельника Юрія Миколайовича (Позичальник). Предметом Договору є надання Банком Позичальнику грошових коштів у вигляді відкличної кредитної лінії, що відновлюється, у розмірі, на строк та умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов’язується отримати і повернути кошти за кредитною лінією, сплатити відсотки за користування кредитною лінією та виконати свої обов’язки у повному обсязі у строку, передбачені цім договором.
Відповідно до пункту 2.2 Договору кредитні кошти використовуються на цілі, вказані у пункту 1.5 цього Договору на умовах строковості, платності, повернення, цільового характеру та забезпеченості. Згідно з пунктом 1.5 Договору призначення кредитної лінії: поповнення обігових коштів.
Як вбачається з частини 2 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позивачем не доведене порушення його прав у наслідок невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань та не доказано належним чином, що позивач поніс реальні збитки з вини відповідача.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання виконати умови договорів постачання і наступної переробки сировини та зміни умов цих договорів в частині їх дії до повного виконання зобов'язань сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, тому що строки дії договорів постачання сплинули, після закінчення строків дії договори пролонговані не були. Отже, після закінчення строку дії догорів не можливо понудити сторону виконати їх умови.
Відповідно до норм статті 49 Цивільного кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Отже, сума державного мита у розмірі 8 050,00 гривень, сплачена відповідачем при подачі апеляційної скарги, підлягає стягненню на його користь з позивача.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 105, пунктом 2 статті 103, пунктами 3 та 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мішель Плюс" задовольнити.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2006 у справі № 2-13/11442-2006 змінити.
4. Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції.
5. У позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Нефтяник»відмовити повністю.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтяник" (м. Феодосія вул. Горького, 32; р/р 26006052012517 в ФФ КБ "Приватбанк", ЗКПО 22284794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „"Мішель Плюс" (м. Феодосія вул. Дружби, 119; р/р 260023506301 в СФЗАО "Банк Петрокомерц-України" м. Севастополь, МФО 384544, ЗКПО 30689618) 8 050,00 гривень державного мита.
7. Зобов'язати господарський суд Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді І.В. Антонова
В.А. Лисенко