СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
10 жовтня 2006 року Справа № 20-3/199
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Дугаренко О.В.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Мельниченко Т.С., довіреність № 3 від 05.05.2006,
відповідача: Борзова М.В., довіреність №24/10-011 від 26.07.2006,
Шенгоф Л.Б., довіреність № 32/10-011 від 09.10.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Гоголь Ю.М.) від 8 серпня 2006 року по справі № 20-3/199
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Югсудосервіс" (вул. Єрошенка, 17, Севастополь, 99045)
до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя позов товариства з обмеженою відповідальністю „Югсудосервіс” про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя від 6 червня 2006 року №000049230/0 в частині визначення зобов’язання з податку на прибуток за 1 квартал 2005 року у розмірі 1.002,97 грн. та №0000132200/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 5.979,98 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності задоволено.
При розгляді справи судом було встановлено, що 28 січня 2005 року позивач (виконавець) і фірма „СОММЕRZ GROUP OIL SA” (замовник) уклали контракт № СОМ –280105/3, вартість якого за актом виконаних робіт від 24 березня 2005 року склала 64.838,25 доларів США, з яких 55.433,29 доларів США послуги з ремонту і 9.404,96 доларів США використані матеріали.
Рішення суду мотивована тим, що до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, яким керувався відповідач при прийнятті оскаржуємих актів ненормативного характеру, у першому кварталі 2005 року були внесені зміни, які виключили обов’язок визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій поставки товару не нижче фактичних витрат. Порушень строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не допущено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити, вважаючи що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статей 1, 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, так як виходячи з витрат позивача на виконання контракту (сплата субпідрядникам) вартість ремонтних робіт склала 55.957,43 доларів США, що на 524,14 доларів США більше ніж отримано позивачем за контрактом.
З заперечення на апеляційну скаргу, строк надання якого продовжено ухвалою суду буз виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 10 жовтня 2006 року слідує, що позивач з її доводами не згоден, вважає підстави, викладені у судовому рішенні, такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, так як виручка за контрактом надійшла на рахунок позивача у строки та порядку передбаченому законом, що підтверджується відповідними документами, а ціна наданих послуг була встановлена контрактом, що відповідає вимогам Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств.”
Розпорядженням в.о. голови суду змінено склад колегії, суддя Голик В.С. замінено на суддю Дугаренко О.В.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача підтримав доводи заперечення.
На підставі статті 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував від позивача додаткові докази (а.с. 104), перевірив матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
6 червня 2006 року керівником Державної податкової інспекції у Гагарінському у районі міста Севастополя на підставі акту перевірки № 3701/10/23-0-23/24508141 від 30 травня 2006 року відносно товариства з обмеженою відповідальністю „Югсудосервіс” прийняти:
1. рішення №0000132200/0 про застосування за порушення термінів декларування валютних цінностей пені у сумі 5.979,98 грн. (а.с. 48),
2. податкове повідомлення-рішення № 000049230/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 6.429,47 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 3.179,75 грн., всього 9.609,22 грн. (а.с. 49), яке оскаржується у сумі податку 691,97 грн., штрафних санкцій у сумі 311 грн. (а.с. 49).
З вказаного акту перевірки (а.с. 22-47) слідує, що позивач за контрактом від 28 січня 2005 року з фірмою „СОММЕRZ GROUP OIL SA” № СОМ –280105/3 надав послуги з ремонту теплоходу „Людогорец” вартістю 64.838,25 доларів США, з яких 55.433 29 доларів США –вартість послуг і 9.404,96 доларів США –вартість матеріалів, у той час як витратив на оплату послуг субпідрядників 55.957,43 доларів США, що є фактичною вартістю наданих позивачем послуг. Різницю між контрактною та фактичною вартістю послуг позивач від нерезидента не отримав, Такі дії позивача привели до заниження валового доходу у 1 кварталі 2005 року на суму 524,14 доларів США, порушення строків надходження валютної виручки і декларування валютних цінностей у цій сумі.
Позивач вважає, що він не допускав вказаних в акті перевірки порушень, так як за контрактом з фірмою „СОММЕRZ GROUP OIL SA” № СОМ –280105/3 вартістю 64.838,25 доларів США отримав прибуток у сумі 8.790,17 грн., про що вказав в декларації. Кошти у сумі 342.397,83 грн. чи 64.838,25 доларів США надійшли у законодавчо встановлені строки на рахунок позивача.
Дійсно, з матеріалів справи слідує, що товариство з обмеженою відповідальністю „Югсудосервіс” (виконавець) 28 січня 2005 року уклав з фірмою „СОММЕRZ GROUP OIL SA” (замовник) контракт № СОМ –280105/3 з ремонту теплоходу „Людогорец” (а.с. 55-58).
Пунктом 1 Контракту передбачено, що виконавець зобов’язується виконати це замовлення з використанням власної робочої сили, власних субпідрядників, матеріалів і засобів у повній відповідності з узгодженими цінами згідно з Додатком № 1 до Контракту, яке є невід’ємною частиною Контракту. Вартість ремонту попередньо складає 40.930 доларів США. Кінцева вартість ремонту визначається виконавчою ремонтною відомістю.
Згідно з додатковою угодою № 2 від 24 березня 2005 року, актом виконаних робіт від 24 березня 2005 року (а.с. 61) кінцева вартість робіт, у тому числі вартість використаних матеріалів, була визначена у сумі 64.838,25 доларів США (а.с. 59).
Валютна виручка у сумі 342.397,83 грн. чи 64.838,25 доларів США надійшла на рахунок позивача повністю 18 квітня 2005 року без порушення встановлених строків (а.с. 60, 62-64, 104).
Позивачем, при виконанні Контракту, були використані послуги власних субпідрядників:
-підприємця Захарченко В.С. на суму 150.000 грн. за договорами № 29/01/05 від 29 січня 2005 року і № 15/02/05 від 15 лютого 2005 року,
-підприємця ОСОБА_1 на суму 145.000 грн. за договором 3 30/01/05 від 30 січня 2005 року,
що не порушує вимог Контракту.
Апеляційна інстанція вважає, що 524,14 доларів США це різниця між вартістю Контракту і фактичною вартістю послуг (вартість робіт, виконаних субпідрядниками 295.500 грн., що по курсу НБУ у тій період складало 55.957,43 доларів США) є затратами позивача, що не тотожно поняттю контрактна вартість, яка визначається раніше надання послуг. Крім того, як вказано вище, позивач отримав за цим Контрактом (за послуги та матеріали) прибуток, що відповідач не оспорює.
Апеляційна інстанція вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем не допущено вказаних вище порушень, тому що до статті 9 Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік” від 23 грудня 2004 року № 2285-IV 25 березня 2005 року Законом України № 2505-IV, якою керувався відповідач при прийнятті оскаржуємих актів ненормативного характеру, були внесені зміни, які набрали чинність 31 березня 2005 року і згідно яким вимога відносно визначення бази оподаткування податком на додану вартість виходячи з контрактної вартості але не нижче ніж фактичні витрати була виключена.
Відповідно до пункту 2 Заключних положень Закону України № 2505-IV від 25 березня 2005 року норми закону відносно оподаткування прибутку підприємств розповсюджуються на результати фінансово-господарської діяльності платника податків за звітний податковий період, на який приходиться дата набрання чинності цим Законом.
Так як Закон набрав чинність у першому кварталі 2005 року, позивач правильно визначив базу оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2005 року виходячи з контрактної вартості і не допустив порушення строків надходження валютної виручки і декларування валютних цінностей.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, інших підстав для скасування (зміни) судового рішення не має.
Керуючись статтями 24, 195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 8 серпня 2006 року у справі № 20-3/199 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді О.В. Дугаренко
Т.П. Фенько