Справа № 2-4590/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року                                                                                         Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі:   головуючого – судді Короля О.П.

                 при секретарі – Стаховій Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітета Вінницької міської ради про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до виконавчого комітета Вінницької міської ради про визнання права власності на майно.

В позовній заяві зазначено, що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 13 листопада 1948 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня його смерті.

Проживаючи з чоловіком АДРЕСА_2, в 1972 році подружжя, маючи відповідні дозволи та погодження, побудували гараж з погребом та оглядовою ямою, яким спільно користувались, зберігаючи в ньому автомобіль, а також овочі, фрукти та інші речі.

На виконання рішення виконкому Вінницької міської ради від 21 березня 1975 року №110 військова частина 54711 в зв'язку з будівництвом багатоповерхового житлового будинку по вул. Першотравневій у м. Вінниці, перенесла гараж, який належав позивачу разом із ОСОБА_2 на місце, вказане головним архітектором міста, а саме по провулку Цегельному (у дворі адміністративної будівлі, що розташована по АДРЕСА_3 з виїздом (заїздом) по території колишнього Вінницького таксомоторного парку).

Незважаючи на те, що перенесення гаража, власником якого були позивач та її чоловік ОСОБА_2, відбулося у відповідності до рішення виконкому Вінницької міської ради від 21 березня 1975 року №110, в порушення зазначених вимог статті 331 ЦК України відповідна приймальна комісія виконкому Вінницької міської ради, яку очолював заступник міського голови ОСОБА_3, належно не оформила акт прийомки до експлуатації гаража. Виконком Вінницької міської ради, який приймав рішення про перенесення гаража, в свою чергу, в установленому порядку не затвердив цього акта і не видав позивачу свідоцтва на право власності на перенесений гараж. В подальшому це не дало можливості позивачу здійснити державну реєстрацію права власності на цей гараж в бюро технічної інвентаризації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Згідно свідоцтва про право на спадщину по закону від 15 серпня 2000 року спадкоємцем майна громадянина ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_1, яка проживає : АДРЕСА_1

В перелік спадкового майна, на яке було видане зазначене свідоцтво 1/2 частка гаража з погребом і оглядовою ямою, який розташований по провулку Цегельному, що належав покійному чоловіку позивача, не була включена, так як на цей гараж з  викладених вище причин не було оформлено право власності.

11 квітня 2010 року комунальне підприємство «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» виготовило технічний паспорт на зазначений гараж, в якому поставило штамп з відміткою про самочинне зведення гаража. В міському бюро технічної інвентаризації позивачу пояснили, що це сталося в зв'язку з тим, що позивачем не було надано  в БТІ акта прийомки до експлуатації гаража.

Вищезазначений гараж позивач самочинно не будувала, його будівництво здійснила військова частина №54711 на виконання рішення виконкому Вінницької міської ради від 21.03.1975 року №110.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення) майна.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача під час розгляду справи позов визнав.  

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 13 листопада 1948 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 – дня його смерті.

Проживаючи з чоловіком АДРЕСА_2 в 1972 році подружжя, маючи відповідні дозволи та погодження, побудували гараж з погребом та оглядовою ямою, яким спільно користувались, зберігаючи в ньому автомобіль, овочі, фрукти та інші речі домашнього вжитку.

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України №2006-7 від 20 червня 1969 року, який набрав чинності з 1 січня 1970 року, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України та ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Таким чином, побудований нами гараж з погребом і оглядовою ямою був спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно ст.28  КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно з ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, отже позивач мала право на 1/2 частку зазначеного гаража з погребом та оглядовою ямою.

На виконання рішення виконкому Вінницької міської ради від 21 березня 1975 року №110 військова частина 54711 в зв'язку з будівництвом багатоповерхового житлового будинку по вул. Першотравневій у м. Вінниці перенесла гараж, який належав позивачу разом із ОСОБА_2 на місце, вказане головним архітектором міста, а саме по провулку Цегельному (у дворі адміністративної будівлі, що розташована по провулку Цегельному,8 з виїздом (заїздом) по території колишнього Вінницького таксомоторного парку).

Перенесення гаража, власниками якого були позивач та її чоловік ОСОБА_2, відбулося у відповідності до рішення виконкому Вінницької міської ради від 21 березня 1975 року №110, однак приймальною комісією виконкому Вінницької міської ради не було оформлено акту прийому до експлуатації гаража та не видано свідоцтва на право власності на перенесений гараж.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 серпня 2000 року спадкоємцем майна громадянина ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дружина ОСОБА_1, яка проживає. АДРЕСА_1.

В перелік спадкового майна, на яке було видане зазначене свідоцтво 1/2 частка гаража з погребом і оглядовою ямою, який розташований по провулку Цегельному, що належала покійному чоловіку позивача, не була включена, так як на цей гараж по викладеним вище причинам не було оформлено право власності.

Вищезазначений гараж позивач самочинно не будувала, його будівництво здійснила військова частина №54711 на виконання рішення виконкому Вінницької міської ради від 21.03.1975 року №110.

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник вправі вчиняти зі своїм майном будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення) майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки перенесення гаражу, власниками якого були позивач та її чоловік ОСОБА_2, відбулося у відповідності до рішення виконкому Вінницької міської ради від 21 березня 1975 року №110 і не з вини позивача не було оформлено акту прийому до експлуатації гаража та не видано свідоцтва на право власності на перенесений гараж.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 22, 28 КпШС України, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України, ст. ст. 319, 331 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 213, 215 ЦПК України,  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж з погребом і оглядовою ямою, що розташований по провулку Цегельному (б/н) гараж ОСОБА_4, позначений на генеральному плані земельної ділянки, що розташована на забудову згідно рішення виконкому Вінницької міської ради від 21  березня 1975 року №110.      

Витяг з генерального плану земельної ділянки, що розташована на забудову згідно рішення виконкому Вінницької міської ради від 21  березня 1975 року №110 є невід»ємною частиною рішення суду.      

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти  днів з дня його проголошення.

Суддя :