Справа № 2-2980/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(заочне)

27.10.2010 року                                                                                   Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі:   головуючого – судді Короля О.П.

                 при секретарі – Стаховій Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживача, зобов»язання виконати обов»язок в натурі та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, зобов»язання виконати обов»язок в натурі та відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві зазначено, що 22.06.2005 року позивачем було укладено з комерційним банком «Приватбанк» в особі заступника директора Вінницької філії банку - Костєлєя Ігора Леонідовича, кредитний договір № VIH0GF02210655. Відповідно до кредитного договору позивачу були надані грошові кошти: 18200 доларів США на купівлю нерухомості та 4037 доларів США на сплату страхових платежів. Загальний розмір кредиту, який повинен був надати відповідач у виді не поновлюваної кредитної лінії становить 22237 доларів США. Згідно пункту 1.1. кредитного договору кредитні кошти надавались банком на споживчі цілі - купівлю нерухомості – квартири для проживання.

Відповідач виконав свої зобов'язання за договором частково, надавши позивачу кошти лише на купівлю нерухомості у розмірі 18200 доларів США. Кошти на сплату страхових платежів у розмірі 4037 доларів США, як це було передбачено пунктом 1.1. кредитного договору, відповідач, порушуючи умови договору не надав.

Таким чином банк має заборгованість перед позивачем в розмірі 4037 доларів США, що становить 32013,41 грн.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Виходячи із змісту пункту 1.1 кредитного договору, банк повинен виплатити позивачу 32013,41 грн.

Точної та достовірної інформації щодо сукупної вартості кредиту та порядку повернення кредиту відповідач не надавав протягом 2005 - 2010 року. Своїми протиправними діями відповідач порушує умови пунктів 1.1, 2.1.4, 2.1.5 кредитного договору № VIН0СР02210655 від 22.06.2005 року

19.08.2008 року позивач підписала договір поруки №МК-6002, за  яким виступила в якості  поручителя ОСОБА_3 за його кредитними зобов»язаннями, що виникли на підставі кредитної угоди № МК-600 від 19.08.2008 року.

У зв'язку із економічною кризою 2008 - 2009 року ОСОБА_3 допустив прострочення погашення поточної заборгованості за своїм кредитом. Після виникнення прострочених чергових внесків з боку ОСОБА_3 відповідач, посилаючись на те, що  ОСОБА_1 виступила поручителем звернувся до неї з вимогами про погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором, та після погашення заборгованості ОСОБА_3, банк продовжить зараховувати щомісячні внески за кредитом позивача.

З листопада 2009 року працівники банку відмовляються приймати від позивача кошти в погашення заборгованості за договором кредиту № VIH0GF02210655 від 22.06.2005 року.

У своїй відповіді від 07.12.2009 року за №30.0.0/2 - 091130/2135) ПАТ КБ «Приватбанк» підтвердив свою позицію про те, що відповідач на підставі договору поруки МК/600/2 від 19.08.2008 року має намір кошти щомісячних внесків позивача спрямувати на погашення заборгованості за договором кредиту ОСОБА_3 №МК-600, від 19.08.2008 року.

Такі незаконні дії банку означають, що з вини банка у позивача виникає прострочення погашення кредитної заборгованості і починається нарахування штрафних санкцій та відсотків.

В судовому засіданні позивач та її представник змінили позовні вимоги, відмовившись від вимог щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 32013 грн.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

22.06.2005 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № VIH0GF02210655, відповідно до якого позивачу були надані кредитні кошти в розмірі 18200 доларів США на купівлю квартири.

19.08.2008 року позивач підписала договір поруки №МК-600/2, за яким  виступила в якості  поручителя ОСОБА_3 за його кредитними зобов»язаннями, що виникли на підставі кредитної угоди № МК-600 від 19.08.2008 року.

У зв'язку із економічною кризою 2008 - 2009 року ОСОБА_3 допустив прострочення погашення поточної заборгованості за своїм кредитом. Після виникнення прострочених чергових внесків з боку ОСОБА_3, відповідач ПАТ КБ «Приват Банк» припинив приймати чергові платежі по кредиту позивача, посилаючись на те, що ОСОБА_1 виступила поручителем за кредитним договором ОСОБА_3

З листопада 2009 року працівники банку відмовляються приймати від позивача кошти в погашення заборгованості за договором кредиту № VIH0GF02210655 від 22.06.2005 року.

Згідно п. 2.4.2. договору кредиту, позичальник має право погашати заборгованість по кредиту будь-яким способом, не забороненим чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно ч. 1  ст.527 ЦК України боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо  інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов»язання чи звичаїв ділового обороту    

У відповіді від 07.12.2009 року за №30.0.0/2 - 091130/2135 ПАТ «ПриватБанк» на звернення позивача підтвердив свою позицію, що згідно договору поруки МК/600/2 від 19.08.2008 року, банк має намір спрямовувати кошти щомісячних внесків позивача на погашення заборгованості за договором кредиту ОСОБА_3 №МК-600, від 19.08.2008 року.

«Приватбанк» на звернення ОСОБА_1 у відповіді від 07.12.2009 р. роз»яснює, що кредитний договір складається із заяви, пам»ятки клієнта, умов і правил надання банківських послуг (далі Умов). Належним чином заповнена заява підписується клієнтом, і таким чином клієнт виражає свою згоду, що заява разом з Умовами і тарифами складає укладений договір про надання банківських послуг. Дана форма договору регулюється ст. 634 ЦК України, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути складений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Підписанням заяви клієнт виражає свою згоду, що заява разом з Умовами, тарифами складає укладений договір про надання банківських послуг. Відповідно до п. 4.11. Умов клієнт, що допустив порушення виконання більше одного кредитного зобов»язання перед банком, у тому числі клієнт, що поручився за виконання грошового зобов»язання іншого клієнта перед банком, виконання грошових зобов»язань яких банку були порушені, доручає приймати й розподіляти кошти для погашення простроченої кредитної заборгованості в черговості, обраної самостійно банком, із пріоритетом погашення без заставних кредитних зобов»язань, для чого клієнт доручає сформувати й надати на під пис  необхідні касові документи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідачем до початку судового розгляду не подано заяви ОСОБА_1, про яку йде мова у відповіді банку від 07.12.2009 р., текст умов і правил надання банківських послуг, та письмового договору з ОСОБА_1, в якому б містилися формуляри або інші стандартні форми, аналогічні вказаним вище умовам.

Положеннями ст. 208 ЦК України визначено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі.    

Тобто обставини, що ОСОБА_1 приєдналась до пункту 4.11. Умов, не доведені, а відтак позовні вимоги про з обов»язання публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» приймати від ОСОБА_1 грошові кошти і зараховувати їх в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором VIH0GF02210655 від 22.06.2005 року суд вважає обґрунтованими.  

Позовні вимоги про зобов»язання відповідача надати позивачу графік погашення кредитної заборгованості за кредитним договором безпідставні, тому що відповідно до листа від 26.04.2010 р. «Приватбанк» не заперечує надати такі письмові відомості за умови оплати цих послуг. А умовами кредитного договору від 22.06.2005 року не передбачено надання клієнту безкоштовної виписки за  договором.  

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, на переконання суду, безпідставні, оскільки «Приватбанк» не відмовляється надати позивачу банківські виписки та графік погашення за кредитним договором, про що зазначено вище в мотивувальній частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов»язання  відповідача надати графік погашення кредитної заборгованості.

Позивач зазначала, що заподіяна їй моральна шкода також полягає у душевних стражданнях через відмову банку приймати платежі в погашення заборгованості за власним кредитним договором.

Проте відповідно 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Положеннями ст. 556 ЦК передбачено, що до поручителя, який виконав зобов»язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов»язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

З огляду на викладене позивач – поручитель не могла зазнати душевних страждань за виконання зобов»язання за боржника ОСОБА_3 з огляду на положення ст. 554 ЦК.                                                                      

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 23, ч. 1 ст. 526, ч.ч.1,2 ст. 554, ст. 556, ст. 1167  ЦК України, ст.ст. 10, 60, 213, 215, 224-227 ЦПК України, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов»язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» приймати від ОСОБА_1 грошові кошти і зараховувати їх в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором VIH0GF02210655 від 22.06.2005 року.

В задоволенні решти позову відмовити.    

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухввалив, за заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.    

Позивач може подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Відповідач може подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: підпис

Копія вірна.

Суддя :

Секретар :