ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
30.10.07 Справа № 4/1015-20/104
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Краєвської М. В.
Орищин Г. В.
розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія», м. Львів № 0707/511 від 12.07.2007 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2007 р.
у справі № 4/1015-20/104
за позовом ЗАТ «Ланнівський молочноконсервний комбінат», с. Ланна Карлівського району Полтавської області
до відповідача ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія», м. Львів
про відшкодування збитків в розмірі 479 550 грн. та спонукання до вчинення дій
за участю представників сторін:
від позивача –явка необов’язкова –Моторний Д. Ю. –представник (довіреність № 5 від 31.05.2007 р.); Романенко О. А. –представник (довіреність № 1-02 від 08.02.2007 р.)
від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –Біла О. В. –представник; Заярська С. С. - юрисконсульт (довіреність № 0706/427 від 26.06.2007 р.)
Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 23, 30.10.2007 р. склад колегії суддів змінювався.
Представникам сторін у судовому засіданні були роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія», м. Львів, ухвалою від 09.08.2007 р. розгляд апеляційної скарги відкладався до 23.10.2007 р., у судовому засіданні 23.10.2007 р. оголошувалася перерва до 30.10.2007 р., явка сторін не була визнана обов’язковою.
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.07.2007 р. у справі № 4/1015-20/104 за позовом ЗАТ «Ланівський молочноконсервний комбінат», с. Ланна до відповідача ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія», м. Львів про відшкодування збитків в розмірі (враховуючи збільшення суми позовних вимог) 575 460 грн. та спонукання до вчинення дій, а саме зобов’язання відповідача забрати (вивезти) за власні кошти установку опріснювальну «ЕОУ-НИИП-25М», установку опріснювальну «ЕОУ-НИИПМ-50М», лінію для виробництва жерстяної банки, які знаходяться на зберіганні за адресою: вул. Червоного Козацтва, 2, м. Хмільник, Вінницька область позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 581 332, 60 грн., в тому числі 575 460 грн. збитків, 5 754, 60 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зобов’язано відповідача забрати (вивезти) за власні кошти установку опріснювальну «ЕОУ-НИИПМ-50М», лінію для виробництва жерстяної банки, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача забрати (вивезти) за власні кошти установку опріснювальну «ЕОУ-НИИП-25М»залишено без розгляду.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 16, 22, 526, ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», а також положеннями укладених між сторонами договорів оперативного лізингу, зокрема від 23.02.2006 р. № 060223/ОЛ-00636/1, від 16.05.2006 р. № 060516/ОЛ-00626/5, від 09.02.2006 р. № 060209/ОЛ-00626/1 та мотивував його тим, що у зв’язку з досягнутою згодою сторін щодо розірвання договорів оперативного лізингу, у лізингоодержувача виник обов’язок повернути обладнання лізингодавцю, однак останній відмовився його приймати, в результаті чого воно передано на зберігання за відповідну плату за договором зберігання, що і є збитками позивача.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Львівської області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та постановити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вимога про повернення обладнання, отриманого позивачем по договору № 06209/ОЛ-00626/1 не направлялася і не міститься у матеріалах даної справи, а також заява про відмову від вказаного договору не направлялася і в матеріалах справи також відсутня. Також апелянт зазначає, що 28.11.2006 р. позивачу направлявся лист про відзив заяв про розірвання договорів оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 та № 060516/ОЛ-00626/5, однак вмотивованої відповіді не отримано, а 19.12.2006 р. позивачу направлено лист про визнання договорів оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 та № 060516/ОЛ-00626/5 такими, що продовжують свою дію. Скаржник, враховуючи умови спірного договору, вважає, що обов’язку щодо повернення обладнання у позивача не виникало і заявлені збитки є необґрунтованими.
Крім апеляційної скарги відповідач подав додаткове обґрунтування до неї, в якому вказав, що господарським судом не встановлено, яку саме частину і якого саме обладнання позивач доставив відповідачу і чи це було обладнання передане відповідно до договорів оперативного лізингу № 060223/ОЛ-00636/1 від 23.02.2006 р. та № 060516/ОЛ-00626/5 від 16.05.2006 р. чи відповідно до договору від 09.02.2006 р. № 060209/ОЛ-00625/1. Відповідач зазначає, що договір лізингу від 09.02.2006 р. № 060209/ОЛ-00625/1 не був розірваний, оскільки така вимога скаржником не ставилася, а у позивача відсутні підстави для ініціювання такого розірвання.
У доповненні до обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ст. 616 ЦК України і зазначає, що кредитор (за зобов’язанням по прийняттю майна) не вправі умисно чи з необережності сприяти збільшенню розміру збитків та зобов’язаний вжити заходів щодо їх зменшення. При цьому, скаржник вказує, що позивач не повернув обладнання в строк, визначений відповідачем (протягом 7 днів з моменту отримання заяви про розірвання договору від 24.10.2006 р.), а доставив лише частину обладнання 30.11.2006 р., не попередивши про таку доставку скаржника.
Крім вищенаведеного, скаржником також долучено до матеріалів справи копії документів, а саме Акт огляду майна та фотографії.
ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»подала заперечення на експертний висновок № 1-55 від 18.10.2007 р., складений експертом Вінницької Торгово-Промислової Палати, щодо ідентифікації обладнання, переданого за договором лізингу № 060223/ОЛ-00636/1. Так, апелянт зазначає, що дане дослідження проведено за відсутності його представника, а також дані висновку не підтверджують ідентифікацію обладнання відповідно до маркування вузлів та агрегатів.
Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, викладені в ній, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що листи від 28.11 та 19.12.2006 р. про відмову від розірвання договорів були направлені після того, як позивач погодився розірвати договори та надіслав відповідачу відповідь. У зв’язку з відмовою відповідача отримати привезене позивачем 30.11.2006 р. обладнання, позивач був змушений розмістити його на відповідальне зберігання у найближчому до м. Львова населеному пункті (с. Хмільник). Крім цього, позивач наполягає на тому, що направляв неодноразові вимоги про вивезення обладнання.
У доповненні до відзиву позивач повідомляє, що представники скаржника 08.08.2007 р. оглянули територію ВАТ «Хмільницький завод сухого знежиреного молока», де зберігається обладнання, у присутності представника ЗАТ «Ланівський молочноконсервний комбінат». В підтвердження позивач додав копії рапорту начальника охорони ВАТ «Хмільницький завод сухого знежиреного молока»та перепусток, виписаних на представників скаржника (відповідача).
Також позивач 23.10.2007 р. подав заяву про забезпечення позову, посилаючись на ігнорування відповідачем вимог позивача по вивезенню обладнання та на факт підпалу обладнання, що підтверджується Актом про пожежу від 22.09.2007 р. Однак, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав для задоволення даного клопотання.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, доповненнях до неї, додатковому обґрунтуванні, у відзиві на неї та доповненнях до відзиву, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід змінити, а вимоги апеляційної скарги задоволити частково з наступних підстав:
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором лізингу, лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше 1 року за встановлену плату (лізингові платежі).
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем і відповідачем у даній справі укладено договори оперативного лізингу від 09.02.2006 р. № 060209/ОЛ-00626/1, від 23.02.2006 р. № 060223/ОЛ-00636/1, від 16.05.2006 р. № 060516/ОЛ-00626/5, відповідно до умов яких відповідач передав позивачу обладнання в лізинг, а саме установку опріснювальну «ЕОУ-НИИП-25М», установку опріснювальну «ЕОУ-НИИПМ-50М», лінію для виробництва жерстяної банки.
Із предмету позову у даній справі належить виключити обладнання, передане згідно договору оперативного лізингу від 09.02.2006 р. № 060209/ОЛ-00625/1, оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2007 р. у справі № 4/1014-20/105 скасоване рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2007 р. про визнання розірваним вказаного договору. Вартість обладнання згідно вказаного договору –2 100 000 грн., що дорівнює 20 % суми майна, яке знаходилося на відповідальному зберіганні у м. Хмільник зо договором зберігання від 30.11.2006 р. № 10.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що починаючи з 17.01.2007 р. (враховуючи поштовий перебіг Листа від 10.01.2007 р. і 3 дні для підготовки транспортних засобів) відповідач був зобов’язаний в установленому порядку вирішити питання вивезення обладнання згідно договорів лізингу від 23.02.2006 р. № 060223/ОЛ-00636/1, від 16.05.2006 р. № 060516/ОЛ-00626/5, оскільки був належним чином повідомлений про місце зберігання обладнання, а також про витрати, понесені позивачем за його зберігання.
Заперечення відповідача, доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, а також долучені до неї додаткові документи не можуть бути підставою повного задоволення вимог апелянта з огляду на те, що ініціатором розірвання договорів лізингу від 23.02.2006 р. № 060223/ОЛ-00636/1, від 16.05.2006 р. № 060516/ОЛ-00626/5 був саме відповідач (скаржник). Пропозиція про розірвання договорів позивачем прийнята. Вивільнене обладнання підлягає поверненню, оскільки відсутня згода позивача на поновлення дії спірних договорів.
Із матеріалів даної справи і долучених додаткових документів вбачається, що предметом зберігання є обладнання по договорах лізингу, а його якість і комплектність не є предметом даного спору і, крім того, на виконання ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 р. (п. 4) відповідач не надав документів, які б підтвердили дату виготовлення і виробника обладнання, переданого по спірних договорах.
Отже, беручи до уваги постанову Львівського апеляційного господарського суду у справі № 4/1014-20/105, вину відповідача у невжитті заходів щодо прийняття (вивезення) обладнання з місця його зберігання, що сума збитків ґрунтується на умовах договору зберігання і сплачених платіжними документами грошових сум за зберігання обладнання по договорах лізингу, позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню частково в сумі 344 038, 50 грн., виходячи з наступного розрахунку:
Вартість всього обладнання, яке зберігається за договором № 10 від 30.11.2006 р., становить 10 480 000 грн.
За умовами договору зберігання, плата за 1 місяць зберігання – 95 910 грн.
Із суми вартості обладнання належить виключити 2 100 000 грн. суми обладнання за договором лізингу від 09.02.2006 р. № 060209/ОЛ-00626/1 (20 % від вартості всього обладнання), а від суми місячної плати за зберігання –суму збитків (20 %), за яку відповідач не може нести відповідальність (19 182 грн.).
Отже, відшкодування збитків за місяць дорівнює (95 910 –19 182 = 76 728 грн.).
Плата за зберігання за 1 день в січні 2007 р. дорівнює (76 728 грн. : 31 день = 2 475, 10 грн.).
Таким чином, сума позову, враховуючи збільшення позовних вимог, за зберігання з 01.12.2006 р. по 31.05.2007 р. становить 575 460 грн. Однак, фактично підлягає оплаті сума за зберігання, починаючи з 17.01.2007 р., тобто за 15 днів січня, лютий, березень, квітень, травень 2007 р. (2 475 грн. х 15 днів) + (4 місяці х 76 728 грн.) = 37 125, 50 + 306 912 = 344 038, 50 грн.
Враховуючи вищенаведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним врахуванням всіх обставин справи, а тому підлягає зміні.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України, -
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2007 р. у справі № 4/1015-20/104 змінити і викласти в наступній редакції:
3. Позовні вимоги ЗАТ «Ланівський молочноконсервний комбінат»задоволити частково в сумі 344 038, 50 грн.
4. Зобов’язати ТзОВ «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія»забрати (вивезти) за власні кошти установку опріснювальну «ЕОУ-НИИПП-50М», лінію для виробництва жерстяної банки, які знаходяться на зберіганні за адресою: вул. Червоного Козацтва, 2, м. Хмільник, Вінницька область.
5. В решті позовних вимог відмовити.
6. Судові витрати по справі і апеляційній скарзі віднести на сторони пропорційно задоволених вимог.
7. Доручити господарському суду Львівської області видати наказ.
8. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
9. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя М. В. Краєвська
Суддя Г. В. Орищин