ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2010 р. Справа № 15/897
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивачів:
-Хмельницької районної державної адміністрації: Дорош Д.М. (довіреність №37-02-1865/10 від 14.09.2010р.) - був присутній в судовому засіданні - 21.10.2010р.,
-Хмельницької обласної ради: не з`явився,
від відповідачів:
- товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький завод керамзитового гравія": не з`явився,
- відкритого акціонерного товариства "Проскурів": не з`явився,
від прокуратури: Бугайов С.В. (посвідчення №86),
Мельник О.П. (посвідчення №90) - був присутній в судовому засіданні - 21.10.2010р.,
розглянувши апеляційне подання прокурора Хмельницького району
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "04" березня 2010 р. у справі № 15/897 (суддя Муха М.Є.)
за позовом прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі
Хмельницької районної державної адміністрації (м.Хмельницький),
Хмельницької обласної ради (м.Хмельницький)
до
- товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницький завод керамзитового
гравію" (м.Хмельницький);
- відкритого акціонерного товариства "Проскурів" (с.Розсоша Хмельницького району
Хмельницької області)
про визнання недійсним договору на право тимчасового користування землею та
стягнення 419958 грн. безпідставно отриманих коштів за користування надрами,
з оголошеною в судовому засіданні перервою з 21.10.2010р. по 02.11.2010р., згідно з ст.77 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
В травні 2009р. Прокурор Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації та Хмельницької обласної ради звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою (а.с.3-4) та позивач - Хмельницька районна державна адміністрація з додатком до позовної заяви (а.с.22-23) в яких просять визнати недійсним договір на право тимчасового користування землею від 04 серпня 2000р. та стягнути з ВАТ "Проскурів" на користь держави 419958 грн. коштів незаконно отриманих у Хмельницького заводу керамзитового гравію за користування надрами, зазначаючи, що:
- надання надр у користування для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення належить до відання обласних рад народних депутатів;
- договір між заводом керамзитового гравію та Хмельницькою обласною радою про користування надрами не укладався;
- договір на право тимчасового користування земельною ділянкою Нижчевовківецьке родовища корисних копалин від 04.08.200р. укладено з неналежним орендодавцем;
- на підставі рішення Розсошанської сільської ради народних депутатів №2 від 29.05.1995р. "Про передачу земель у колективну власність агрофірмі "Проскурів" Хмельницького району" 20.02.1996р. агрофірмі "Проскурів" видано державний акт серії ХМ №000033 на право колективної власності на земельну ділянку площею 34111,8га для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, в тому числі і на Нижньововківське родовище керамзитових глин площею 5га, що рахується ріллею.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.03.2010р. у справі №15/897 позов Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, м.Хмельницький, Хмельницької обласної ради, м.Хмельницький до Відкритого акціонерного товариства "Проскурів" с.Розсоша Хмельницького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод керамзитового гравію", м.Хмельницький про визнання недійсним договору на право тимчасового користування землею та стягнення з ВАТ "Проскурів" на користь держави 419958грн. незаконно отриманих у Хмельницького заводу керамзитового гравію коштів за користування надрами задоволено частково.
Визнано недійсним договір на право тимчасового користування землею від 4 серпня 2000 року, укладений між ВАТ "Проскурів" та Хмельницьким заводом керамзитового гравію.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з ВАТ "Проскурів" на користь держави 419958грн. незаконно отриманих у Хмельницького заводу керамзитового гравію коштів за користування надрами відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ВАТ "Проскурів" на користь держави 419958грн. незаконно отриманих у Хмельницького заводу керамзитового гравію коштів за користування надрами, прокурор Хмельницького району звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення суду першої інстанції в зазначеній частині та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Мотивуючи апеляційне подання з врахуванням правового обгрунтування №15/897 від 01.11.2010р. наданого в судовому засіданні, прокурор посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, вказавши на те, що суд задовольнивши позов частково не зважив на те:
- що кошти на загальну суму 419958грн. відповідно до п. 2.1 договору від 04.08.2000р. із змінами і доповненнями сплачувались ТОВ "Хмельницький завод керамзитового гравію", саме за видобування корисних копалин, а не за оренду земельної ділянки, розмір яких визначався з кількості видобутої сировини;
- земельна ділянка, згідно п.3.1. договору від 04.08.2000р. надана заводу для розробки кар'єру і видобування керамзитової глини в межах розвіданих та затверджених УТКЗ запасів сировини Нижньововківського родовища строком на 10 років з 2000р. по 2010р.;
- відповідно до ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природнього середовища" незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення- конфіскації, одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в республіканський Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційного подання.
Представник позивача- Хмельницької районної державної адміністрації в судовому засіданні 21.10.2010р. підтримав правову позицію прокурора.
Відповідач - ВАТ "Проскурів" у запереченнях на апеляційне подання №131/02 від 31.07.2010р. не погодився з апеляційним поданням, й просить у поданні відмовити зазначивши, що ВАТ „Проскурів” не передавало у користування родовище корисних копалин, оскільки корисні копалини знаходяться виключно у власності держави, і Нижчевовківецьке родовище корисних копалин було передано заводу керамзитового гравію державою у користування шляхом надання відповідної ліцензії, до того ж, між ВАТ „Проскурів” і ВАТ „Хмельницький завод керамзитового гравію” було узгоджено лише порядок використання земельної ділянки, під’їзних шляхів тощо і дані відносини стосуються виключно цих суб'єктів господарювання й непорушують інтереси держави. Взаєморозрахунки між підприємствами здійснювались виключно на договірній основі з урахуванням предмету договору у товарній формі (тобто спільне використання прилеглих до родовища земельних ділянок, під'їзних шляхів тощо), а не за користування надрами. Плату за користування надрами здійснює безпосередньо користувач цими надрами.
Представники сторін на виклик в судове засідання не з'явились.
Про причини нез'явлення в засідання суду представники сторін суд апеляційної інстанції не повідомили.
Враховуючи, що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду апеляційного подання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирським апеляційним господарським судом від 26.10.2010р., і що не позбавляло сторін скористатись наданими їм статтею 22 ГПК України правами на участь у судовому засіданні їх представників, дачі відповідних пояснень, тощо, беручи до уваги положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції судова колегія визнала можливим розглядати апеляційне подання за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Вислухавши прокурора, дослідивши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційного подання, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
20.02.1996р. Розсошанською сільською радою народних депутатів видано акціонерному товариству агрофірмі "Проскурів" державний акт на право колективної власності на землю площею 3411,8га згідно плану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.20-21).
04.08.2000р. між САТ „Проскурів” (Товариство) та Хмельницьким заводом керамзитового гравію (Завод), який мав спеціальний дозвіл на користування надрами укладено договір на право тимчасового користування землею відповідно до п.1.1 та п.1.2 Товариство надало, а завод прийняв в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 5 га терміном на 10 років для розробки кар'єру та видобування керамзитової глини в межах розвідених та затверджених УТЗК запасів, яка закріплена в натурі 4-ма межовими знаками згідно з актом від 20.11.1991р. (а.с.5-6).
Відповідно до п.2.1 договору плата за землю вноситься щорічно заводом у вигляді орендної плати поквартально в натуральній формі продукцією (керамзит) з розрахунку 400куб.м. на суму 26000грн.
Згідно п.3.1 договору Товариство зобов’язується надати заводу земельну ділянку площею 5га в оренду для розробки кар’єру і видобування керамзитової глини в межах розвіданих та затверджених УТКЗ запасів сировини Нижньововківського родовища строком на 10 років з 2000р. по 2010р.
Управління держкомзему у Хмельницькому районі надало довідку №4-1-5/804 від 16.06.2009р. в якій зазначено, що відповідно до планово-картографічних матеріалів, земельна ділянка на якій розташоване Нижньововківське родовище керамзитових глин включена в державний акт на право колективної власності АФ"Проскурів" та рахується ріллею (а.с.19).
01.07.2006р. між ВАТ „Проскурів” та ТОВ "Хмельницький завод керамзитового гравію" укладено договір про внесення змін та доповнень до договору на право тимчасового користування землею від 04.08.2000р., яким внесено зміни до п.2.1 договору та визначено, що орендна плата вноситься поквартально в натуральній формі продукцією (керамзит) з розрахунку 400куб.м. на суму 59200грн. (а.с.7).
07.05.2007р. між ВАТ „Проскурів” та ТОВ "Хмельницький завод керамзитового гравію" укладено договір про внесення змін та доповнень до договору на право тимчасового користування землею від 04.08.2000р., яким внесено зміни до п.2.1 договору та визначено, що орендна плата вноситься поквартально в натуральній формі продукцією (керамзит) з розрахунку 400куб.м. на суму 59200грн. (а.с.8).
01.09.2007р. між ВАТ „Проскурів” та ТОВ „Хмельницький завод керамзитового гравію” укладено договір про внесення змін та доповнень до договору на право тимчасового користування землею від 04.08.2000р., відповідно до п.1 договору замінено користувача земельної ділянки з колективного підприємства „Хмельницький завод керамзитового гравію” на ТзОВ „Хмельницький завод керамзитового гравію” та пунктом 2.1 визначено, що з 01.09.2007р. плата за землю вноситься заводом у грошовому вигляді щомісячно в розмірі 8330грн. (а.с.9).
Оцінивши доводи сторін та прокурора та подані ними докази, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як зазначалося вище, державний акт на право колективної власності земельною ділянкою площею 3411,8га було видано акціонерному товариству агрофірма "Проскурів".
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ, поданого Головним управлінням статистики у Хмельницькій області, агрофірма "Проскурів" зареєстрована 24.04.1998р.
Згідно Статуту агрофірми "Проскурів", затвердженого рішенням загальних зборів від 10 липня 2004р. (а.с.131-135), вказана агрофірма не є правонаступником акціонерного товариства агрофірма "Проскурів", а є лише правонаступником колгоспу "Комунар", КСП "8 Березня", ТОВ "Універсам "Південний".
Відтак, матеріали справи - (Статут Агрофірми "Проскурів", довідка про включення позивача до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АО01 №097001, а.с.83-84, 131-135) не свідчать, що Агрофірма "Проскурів" набула права власності на земельну ділянку на підставі державного акта від 20.02.1996р.
Договір користування земельною ділянкою від 03.03.1998р., на який посилається відповідач - ВАТ "Проскурів" у відзиві на позовну заяву №21/02 від 27.01.2010р. (а.с.67-69), як на підставу укладання договору від 04.08.2000р. з належним орендодавцем не приймається колегією суддів до уваги, як належний доказ, оскільки оригінал цього договору не був наданий сторонами до суду та дата його укладання від 03.03.1998р. з агрофірмою "Проскурів" не узгоджується з датою реєстрації цієї агрофірми -24.04.1998р., як суб'єкта підприємницької діяльності.
Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази, які сторони в порядку ст. 33 ГПК України вправі були подати в обґрунтування своїх вимог та заперечень, по те, що спірна земельна ділянка перебувала у власності або користуванні Агрофірми "Проскурів", яка мала б право розпоряджатись або укладати щодо неї будь - які договори.
Таким чином, спірний договір, на право тимчасового користування землею від 04.08.2000р. укладений між САТ "Проскурів" та Хмельницьким заводом керамзитового гравію є недійсним, оскільки при його укладанні у орендодавця були відсутні законодавчі підстави для надання зазначеної земельної ділянки в оренду Хмельницькому заводу керамзитового гравію .
Відносно позовних вимог про стягнення з ВАТ „Проскурів” 419958грн. незаконно отриманих коштів колегія суддів зазначає наступне.
Плату за землю сторони погодили в п.2.1 договору на право тимчасового користування землею від 04.08.2000р. з врахуванням змін і доповнень від 01.07.2006р., від 07.05.2007р. у вигляді орендної плати в натуральній формі продукцією (керамзит), а в договорі про внесення змін та доповнень від 01.09.2007р.- у грошовому вигляді.
Укладаючи договір на право тимчасового користування землею від 04.08.2000р., сторони визначили плату за землю у вигляді орендної плати, що узгоджується з приписами ст.2 Закону України "Про плату за землю".
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Отже, викладене вище дає підстави вважати, що Хмельницький завод керамзитового гравію сплатив ВАТ „Проскурів” орендну плату в розмірі 419958грн. (довідка №73 від 07.04.2009р., а.с.11) відповідно до умов договору від 04.08.2000р. з врахуванням змін і доповнень.
Судом першої інстанції не були прийняті до уваги доводи прокуратури про стягнення в доход держави 419958 грн. незаконно отриманих у Хмельницького заводу керамзитового гравію кошти за користування надрами, оскільки користувачем надр Нижчевовківецького родовища є ТОВ "Хмельницький завод керамзитового гравію", що підтверджено наявністю у останнього ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами Нижчевовківецького родовища (а.с10, 72-73), отже обов'язок по сплаті за користування надрами належить ТОВ "Хмельницький завод керамзитового гравію", а не ВАТ "Проскурів" .
Прокурор Хмельницького району, Хмельницька районна державна адміністрація можуть звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Згідно приписів вищезазначених ст.ст.207, 208 ГК України, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 ГК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Таким чином, приписи ст.208 ГК України містять спеціальні публічно-правові наслідки для зобов'язань, що визнані недійсними, якими встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст.ст. 238, 239 ГК України), яка має характер конфіскації, а саме, стягнення в доход держави одержаного однієї чи обома сторонами за угодою, за укладання угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;
В позовній заяві прокурор вимогу про стягнення в доход держави 419958 грн. незаконно отриманих коштів за користування надрами не обгрунтував тим, що дана угода порушує публічний порядок відповідно до ст.228 ЦК України, не довів наявність у відповідача- ВАТ "Проскурів" умислу щодо укладення договору на користування земельною ділянкою з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та не обгрунтував свої позовні вимоги в частині застосування вказаних ним санкцій.
Колегія суддів, оцінивши фактичні обставини, матеріали справи в сукупності з наведеними вище приписами чинного законодавства, приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 04.03.2010р. у справі №15/897 слід залишити без змін, а апеляційне подання Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької районної державної адміністрації, - без задоволення.
Доводи скаржника спростовуються наведеним вище, а тому не заслуговують на увагу, а також не є такими, що можуть вплинути на суть прийнятого рішення або бути підставою для його скасування.
Отже, оскаржуване рішення є законним і обгрунтованим, й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 04 березня 2010 року залишити без змін, а апеляційне подання прокурора Хмельницького району - без задоволення.
2. Справу №15/897 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 8 прим. :
1 - до справи
2, 3 - позивачам
4, 5 - відповідачам
6 - прокуратурі Хмельницького району
7 - прокуратурі Житомирської області
8- наряд