АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ухвала

Іменем України

22 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого –  судді  Романова О.В.

суддів Михайловського В.І., Широкопояса Ю.В.

з участю прокурора Гордієнка В.І.

та захисників обвинуваченого – адвокатів  ОСОБА_1

та ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді подання слідчого в суді першої інстанції, на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 19 листопада 2010 року, якою щодо ОСОБА_3 , відмовлено у задоволенні подання слідчого про продовження строку тримання під вартою,  

встановила:

17 листопада 2010 року до Корольовського районного суду старший слідчий прокуратури Житомирської області Вапаєв В.Р. звернувся із поданням про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.15 ч.2, 368 ч.ч.2,3 КК України.

В поданні зазначалось, що в серпні 2010 p., з метою поновлення виробництва та реалізації продукції ВАТ «Молочник» аналітик консолідованої інформації відділу координації та збуту ВАТ «Молочник» ОСОБА_5. звернувся до заступника генерального директора ДП «Житомирстандартметрологія» ОСОБА_3. В цей саме період, ОСОБА_3, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, обіймаючи посаду заступника генерального директора, використовуючи авторитет займаної ним посади, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаходячись у службовому кабінеті, який розташований в приміщенні ДП «Житомирстандартметрологія» за адресою: м. Житомир вул. Новосінна, 24, вимагав від ОСОБА_5 хабар у вигляді 75 000 доларів США за вирішення питання поновлення виробництва та реалізації продукції ВАТ «Молочник» і не перешкоджання в подальшому здійснення підприємством господарської діяльності. При цьому діючи з корисливих мотивів, всупереч інтересів служби наголосив, що в разі відмови дати хабара ОСОБА_3 створить всі умови для продовження терміну заборони випуску продукції і тим самим змусив ОСОБА_5 вважати, що законним інтересам ВАТ «Молочник» загрожує реальна небезпека та примусив останнього підкоритись своїм незаконним вимогам щодо давання хабара.

Після цього, з метою приховування своїх злочинних дій, направлених на одержання хабара в особливо великих розмірах, поєднаного з вимаганням, ОСОБА_3 попросив раніше знайомого мешканця м. Києва ОСОБА_6., який не був обізнаний у злочинних намірах ОСОБА_3 отримати для нього від ОСОБА_5 кошти.

23.09.10 року близько 15 год. на території кафе «Кордон Кузьмича», яке розташоване за адресою: м. Київ Житомирське шосе, 19 км, ОСОБА_6, діючі за проханням заступника генерального директора ДП «Житомирстандартметрологія» ОСОБА_3, отримав від представника ВАТ «Молочник» ОСОБА_5 для подальшої передачі ОСОБА_3, частину хабара у вигляді 198   тис. грн., який останній вимагав за вирішення питання припинення дії приписів на заборону виготовлення та реалізації продукції ВАТ «Молочник» і не перешкоджання в подальшому здійснення підприємством господарської діяльності.

Таким чином заступник генерального директора ДП «Житомирстандартметрологія» ОСОБА_3, займаючи відповідальне становище, вимагав від представника ВАТ «Молочник» ОСОБА_5 хабар в особливо великому розмірі у вигляді 75 тис. доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.09.10 р. складало 593 250 грн., однак з причин, які не залежали від його волі  ОСОБА_3 було отримано лише частину обумовленого хабара на суму 198 000 грн.

За вказаними фактами проти ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками починів, передбачених ст.ст.15 ч.2, 368 ч.ч.2,3 КК України.

24.09.2010 р. в порядку ст. 115 КПК України ОСОБА_3 було затримано і цього ж дня Корольовським районним судом м. Житомира відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

01.10.2010 року ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого ст.ст.15 ч.2, 368 ч.ч.2,3 КК України.

Встановлений законом 2-х місячних строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується 24.11.2010 року.

Посилаючись на зібрані у справі докази, які, на думку слідства,  підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаних злочинів, у зв'язку із необхідністю проведення виїмки трафіків розмов ОСОБА_3, допиту керівництва ВАТ «Молочник», виконання вимог ст. ст. 218-220 КПК України та складання обвинувального висновку, слідчий просив продовжити тримання під вартою ОСОБА_3 до 3-х місяців.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 19 листопада 2010 року у задоволенні подання слідчого було відмовлено та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

В апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, порушується питання про скасування постанови суду, як необґрунтованої.

Автор апеляції посилається на те, що при винесені рішення про відмову в продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 не взято до уваги наявність достатніх підстав про необхідність збереження цього запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, слідчого в провадженні якого знаходиться вищевказана кримінальна справа, міркування прокурора, які підтримали доводи апеляції з вищевказаних підстав, захисників ОСОБА_1   та ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд, прийнявши рішення про відмову у задоволенні подання слідчого послався на те, що забезпечити належну поведінку  обвинуваченого можна з допомогою інших запобіжних заходів, не пов’язаних із триманням під вартою, а також на те, що судом при розгляді подання слідчого встановлено, що на момент арешту обвинувачений проживав у сестри у м.Житомирі.

При цьому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції фактично залишено поза увагою, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, фактичні обставини злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3, зокрема, великий розмір коштів, заволодіння якими йому інкримінується, що будь-яких суттєвих обставин, які б свідчили про необхідність зміни раніш обраного запобіжного заходу на інший, судом не встановлено.

За наведених обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання слідчого про продовження терміну утримання під вартою щодо ОСОБА_3, на думку колегії суддів, є непереконливими та передчасними.

З урахуванням наведеного, постанова суду підлягає скасуванню, а подання слідчого – направленню на новий розгляд, під час якого слід врахувати вищезазначене та прийняти рішення, яке б в повній мірі відповідало вимогам закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 236-2, 236-3, 365, 366 КПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції задовольнити.

Постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 19 листопада 2010 року, якою щодо ОСОБА_3 відмовлено в продовженні терміну утримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, скасувати, а подання слідчого направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

Судді: