Справа № 22-ц -30458/2010 рік. Головуючий 1 інст.: - Гніздилов Ю.М.
Категорія: право власності. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2010 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Бобровського В.В.,
суддів: - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.,
при секретарі: - Назаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 6 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, 3-особа: комунальне підприємство «Дворічанське бюро технічної інвентаризації» - про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на частину квартири,
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що у жовтні 2001 році він познайомився з ОСОБА_7 та став мешкати з нею однією сім’єю в її кв. №АДРЕСА_1.
Під час проживання вони спільно вели домашнє господарство, мали спільний бюджет, він придбавав меблі, проводив ремонтні роботи в квартирі.
18 жовтня 2005 року він придбав сусідню кв. №АДРЕСА_4, проте договір купівлі-продажу квартири за його згодою оформили на ім’я ОСОБА_7
В подальшому подружнє життя між ним та ОСОБА_7 не скалилися, у зв’язку з чим з вересня 2009 року вони разом не мешкають.
Вважав, що він є співвласником спірної квартири, оскільки вона придбана у період його спільного проживання з відповідачкою однією сім’єю.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 60, 70, 74 СК України, ОСОБА_6 просив суд встановити факт його проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 з 1 жовтня 2001 року по 1 вересня 2008 року.
Визнати за ним право власності на 1/2 частину кв. №АДРЕСА_4, а також визнати за ОСОБА_7 право власності на іншу 1/2 частину вказаної квартири.
Відповідачка ОСОБА_7 позов не визнала.
При цьому посилалася на те, що вона ніколи не мешкала однією сім’єю з ОСОБА_6, а спірну квартиру придбала за власні кошти та кошти батьків для свого неповнолітнього сина від першого шлюбу.
Вважала, що позивач мешкав в її квартирі у якості квартиранта, оскільки не мав власного житла, вів самостійно своє домашнє господарство, мав свій власний бюджет.
3-особа: комунальне підприємство «Дворічанське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з’явилася.
Просила розглянути справу за її відсутності, при вирішенні спору покладалася на розсуд суду.
Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 6 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_6 не довів, що вони із ОСОБА_7, починаючи з 2001 року, проживали однією сім’єю та квартира, придбана ОСОБА_7 у жовтні 2005 року, є спільним сумісним майном сторін.
Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Згідно з положеннями ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об’єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_8 мешкала у двокімнатній кв. №АДРЕСА_1.
У 2002 році до вказаної квартири з дозволу ОСОБА_7 вселився для проживання у якості квартиранта ОСОБА_6, який згідно рішення суду був знятий з реєстрації в кв. АДРЕСА_2 (а. с. 88).
18 жовтня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Дворічанської державної нотаріальної контори Харківської області, ОСОБА_7 придбала у ОСОБА_9 на своє ім’я за 7 575 грн. сусідню однокімнатну квартиру №АДРЕСА_3 (а. с. 4,8,30).
До придбаної квартири ОСОБА_7, її члени сім’ї та ОСОБА_6 не вселялися.
В подальшому ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом про встановлення факту проживання його однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 та визнання за ним права власності на 1/2 частину вказаної квартири.
Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять належних доказів про те, що в період з 1 жовтня 2001 року по 1 вересня 2008 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мешкали однією сім’єю, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки.
Позивач в квартирі ОСОБА_7 зареєстрований не був, під час проживання в ній у якості квартиранта ніде не працював та самостійного заробітку не отримував (а. с. 38, 40, 86).
Доказів того, що ОСОБА_6 надавав ОСОБА_7 кошти на придбання спірної однокімнатної квартири, в матеріалах справи відсутні.
Не надані такі докази ОСОБА_6 та його представником і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Ухвалюючи рішення у справі, суд дав належну оцінку поясненням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та правильно дійшов висновку про те, що вони не підтверджують факт проживання ОСОБА_6, ОСОБА_7 як чоловіка та жінки однією сім’єю у розумінні вимог ч. 1 ст. 74 СК України.
Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що факт його проживання однією сім’єю з ОСОБА_7 стверджується поясненням свідків допитаних в суді, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією.
Приймаючи рішення у справі, суд дав належну оцінку поясненням свідків, наданим сторонами доказам та дійшов висновку, що вони однією сім’єю не проживали, а квартира, придбана ОСОБА_7 18 жовтні 2005 року, не є спільним сумісним майном сторін.
Сам по собі факт тимчасового проживання ОСОБА_6 в квартирі відповідачки, не може слугувати доказом створення між ними сім’ї.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріально і процесуального права, підстав для його скасування та ухвалення нового рішення судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 6 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: