Справа № 22-1750/2010 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Бердій М.А.
Категорія : 46.48 Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 18 серпня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та розірвання шлюбу.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 18 серпня 2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та розірвання шлюбу задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Рівненського міського суду від 13 березня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та коштів на утримання одного із подружжя на 10 відсотків, тобто з 40 відсотків до 30 відсотків.
В іншій частині розмір аліментів залишено без змін.
Шлюб, зареєстрований 27 жовтня 2000 року у відділі РАГС м. Рівне реєстраційний запис №1217, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2., прізвище після одруження останньої ОСОБА_2, розірвано.
Неповнолітніх дітей – доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено на проживанні з матір’ю – ОСОБА_2
Витрати, пов’язані з оформленням розірвання шлюбу у відділі РАЦС м. Рівне, в розмірі 17 грн. покладено на позивача ОСОБА_3, ОСОБА_2 від витрат звільнено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність в частині зменшення розміру аліментів, оскільки суд не врахував, що у позивача після винесення рішення Рівненського міського суду від 13 березня 2009 року дохід збільшився за рахунок збільшення розміру його заробітної плати та отримуваної пенсії по інвалідності. Крім того, саме по собі встановлення позивачу інвалідності, не є відповідно до вимог ст. 192 СК України підставою зменшити розмір аліментів. Доказів, того, що встановлення йому групи інвалідності потягло за собою необхідність нести додаткові витрати на придбання медикаментів позивач не надав, як і не надав доказів того, що він сплачує орендну плату. З моменту припинення подружніх стосунків він проживає в квартирі своїх батьків.
Крім того, ОСОБА_2 вказує, що саме вона, а не батько позивача сплачує за комунальні послги,
Просить рішення в частині зменшення розміру аліментів скасувати і ухвалити нове рішення яким в позові в цій частині відмовити.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення законне і обґрунтоване, і просить залишити його без зміни.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у позивача з часу ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів погіршився стан здоров’я, йому встановлено третю групу інвалідності загального захворювання, крім того, він орендує житлове приміщення, за яке сплачує орендну плату, тому відповідно до ст. 192 СК України є всі підстави для зменшення розміру аліментів, визначеному за рішенням суду.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Жодних доказів на спростовування висновків суду ОСОБА_2 не подала і судом їх не здобуто.
Разом з тим, відповідно до ст. ст. 183, 184 СК України розмір аліментів визначається або у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, або у твердій грошовій сумі.
Проте, даних положень суд першої інстанції не врахував і зменшив розмір стягуваних з ОСОБА_3 аліментів, визначивши його у відсотках.
За таких обставин, оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, ст. 184, 192 СК України, колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 18 серпня 2010 року в частині зменшення розміру аліментів з 40 відсотків до 30 відсотків скасувати.
Позов в цій частині задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, визначеного рішенням Рівненського міського суду від 13 березня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей з 40 відсотків до 1/3 частини всіх видів доходів ОСОБА_3.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :