КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2010 № 31/319-30/198
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Кобилецький В. В. – представник за довіреністю від 02.09.2008 року
Зубович М. П. – президент;
від відповідача - Камрікова О. О. – представник за довіреністю від 23.01.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Зімонт”
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.09.2009
у справі № 31/319-30/198 ( .....)
за позовом Закритого акціонерного товариства „Зімонт”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пролісок”
про усунення перешкод в користуванні майном та виселення
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2008 року позивач звернувся до суду із позовом про зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачу нежилим приміщенням кафе (павільоном) за адресою: АДРЕСА_1 та про виселення відповідача з зазначеного приміщення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є правонаступником товариства покупців орендного підприємства «Спрінг», якому згідно Договору № 10 купівлі-продажу державного майна від 28.07.95 на підставі акту передачі державного майна було передано у володіння та в оренду земельні ділянки, рухоме та нерухоме майно орендного підприємства «Спрінг», в тому числі спірний павільйон в АДРЕСА_1.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2008 у справі № 31/319, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2009 рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2008 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009 у справі № 31/319 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій, суд касаційної інстанції виходив з наступного:
- суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позову, відповідно до ст.ст. 16, 319, 321,328, 387 та 400 ЦК України, та зобов’язуючи при цьому відповідача звільнити спірне нежиле приміщення кафе (павільйон), фактично визнав позивача власником вказаного майна;
- при цьому, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не з’ясував належним чином сам факт передачі товариством покупців членів трудового колективу ОП «Спрінг» майна цілісного майнового комплексу та не витребував про це у сторін належних доказів, обмежившись тільки дослідженням їх установчих документів;
- крім того, суд першої інстанції не дав також належної правової оцінки і факту, встановленому в рішенні Подільського районного суду м. Києва від 02.06.2004 року у справі № 2-10-04, яке вступило в законну силу, про те, що майно, отримане членами трудового колективу ОП «Спрінг» до ЗАТ «Зімонт» не передавалось;
- висновки апеляційного господарського суду, які хоч і були зроблені з урахуванням факту, встановленого в рішенні Подільського районного суду м. Києва у справі № 2-10-04, проте, також, без належної правової оцінки та є суперечливими і такими, що ґрунтуються на припущеннях, а також, в порушення вимог ст.43 ГПК України, на неповно з’ясованих обставинах справи щодо установчих документів сторін та їх фактичних дій по передачі майна цілісного майнового комплексу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2009 справу прийнято до свого провадження суддею Ващенко Т. М. та присвоєно їй № 31/319-30/198.
Під час розгляду справи № 31/319-30/198 в судовому засіданні 17.09.2009 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (збільшення), якою він просив суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Стронг»з нежилого приміщення кафе (павільйону) за адресою: АДРЕСА_1, та зобов’язати його передати вказане приміщення позивачу за актом приймання-передачі та не чинити перешкод в користуванні вказаним приміщенням.
Суд першої інстанції відмовив у прийнятті зазначеної заяви, посилаючись на те, що вона поєднує в собі одночасну зміну як предмета так і підстави позову, в той час як ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення змінити підставу або предмет позову. З зазначеною правовою позицією погоджується колегія суддів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2009 у справі № 31/319-30/198 в задоволенні позову повністю відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з фактів, встановлених рішенням Подільського районного суду у м. Києві у справі № 2-10-04, а саме, що при створенні ЗАТ «Зімонт» питання формування власного майна установчими зборами не розглядалось, тобто в протоколі зборів посилання на це відсутні; що майно, отримане членами трудового колективу орендного підприємства «Спрінг» згідно Свідоцтва про власність до ЗАТ «Зімонт» не передавалось, а тому зазначене майно не може бути витребувано, що спірне майно належить членам трудового колективу орендного підприємства «Спрінг», а не ЗАТ «Зімонт».
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що ЗАТ «Зімонт» не є власником спірного павільйону, а власником є ТОВ «Пролісок», якому відповідно до акту прийому-передачі майна від 31.03.99 власники спірного майна (засновники) передали приміщення кафе (павільйону), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Ѕ.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство «Зімонт» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Порушення норм процесуального права полягає, на думку заявника, в тому, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволення його клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва у справі № 36/279, предметом розгляду у якій є позовні вимоги ТОВ «Стронг» про визнання укладеним договору купівлі – продажу спірного нежилого приміщення та реєстрації права власності на нього.
Порушення норм матеріального права, на думку позивача, полягає в тому, що судом першої інстанції невірно оцінені факти, встановлені Подільським районним судом м. Києва у рішенні від 02-10-04 від 02.06.2004, зокрема, той факт, що вказаним рішенням встановлений не факт непередачі спірного майна позивачу, а лише факт передачі його із порушенням норм законодавства.
Ухвалою від 26.10.2009 колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф. прийняла апеляційну скаргу ЗАТ „Зімонт” до свого провадження, порушила апеляційне провадження та призначила її розгляд на 11.11.2009.
Ухвалою від 11.11.2009 апеляційне провадження зупинено до вирішення господарським судом міста Києва справи № 36/279 за позовом ТОВ „Стронг” до ТОВ „Пролісок” та Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про спонукання до здійснення дій та підписання договору купівлі-продажу та до набрання законної сили рішенням по цій справі.
Ухвалою від 13.09.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Калатай Н.Ф., судді Коротун О.М., Синиця О.Ф. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 06.10.2010.
Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/4 від 05.10.2010 справу № 31/319-30/198 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О.Ф.
Розпорядженням. Голови суду № 01–23/1/1 від 26.10.2010 року справу № 31/319-30/198 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О.М., Синиці О.Ф.
Під час розгляду справи представники позивача апеляційну скарги підтримали в повному обсязі, просили спірне рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
При цьому, представник позивача повідомив суду, що підтримує свої первісно заявлені позовні вимоги, не наполягаючи на розгляді тих, які ним були заявлені в поданій в судовому засіданні 17.09.2009 заяві про уточнення позовних вимог (збільшення).
Під час розгляду справи відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 28.07.95 між представництвом Фонду державного майна України у Печерському районі м. Києва (ФДМ України у Печерському районі м. Києва) як Продавцем та товариством покупців членів трудового колективу орендного підприємства „Спрінг” (ТП ОП «Спрінг») як Покупцем укладений договір № 10 купівлі-продажу державного майна (а.с.8-10 т.1), за умовами якого Продавець обв’язується передати у власність Покупця, державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Спрінг” вартістю 4161000000 крб., що знаходиться за юридичною адресою АДРЕСА_1 в приміщенні, яке використовується на умовах договору оренди, та павільйон за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 120 кв.м.
Згідно п. 1.2 зазначеного Договору право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі.
Згідно ст. 27 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств” від 04.03.92 № 2163-XII в редакції на час приватизації спірного майна (далі ЗУ «Про приватизацію майна державних підприємств») порядок переходу права власності на приватизовані об'єкти визначається відповідно до законодавства.
Згідно ст. 24 ЗУ „Про приватизацію майна державних підприємств” до покупця, який придбав об'єкт приватизації шляхом викупу, право володіння, користування і розпорядження цим об'єктом переходить з дати прийняття органом приватизації рішення про викуп.
За правилами ст. 25 ЗУ „Про приватизацію майна державних підприємств” право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, який є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як плату за придбаний об'єкт приватизації.
Після виплати повної ціни продажу об'єкта або передбаченого договором першочергового внеску уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі майна державного підприємства.
30.08.95 за актом передачі державного майна орендного підприємства „Спрінг” (а.с.11 т.1) представництво ФДМ України у Печерському районі м. Києва передало, а ТП ОП „Спрінг” прийняло продане 28.07.95 шляхом викупу державне майно вартістю 4161000000 крб.
Отже, право власності на державне майно за адресою АДРЕСА_1, в тому числі на спірний павільйон, у встановленому законом порядку набуло ТП ОП „Спрінг”, про що 30.08.95 представництвом Фонду державного майна України у Печерському районі м. Києва видано Свідоцтво про власність, реєстраційний номер № 11 (ас.12 т.1).
Факт права власності ТП ОП «Спрінг» на зазначене державне майно учасниками судового процесу не оспорюється.
За правилами ст. 8 ЗУ „Про приватизацію майна державних підприємств” у межах своїх повноважень товариство покупців користується правами юридичної особи і має повноваження, зокрема, на підготовку установчих документів і вирішення інших організаційних питань щодо створення на основі придбаного майна господарського товариства чи іншого виду підприємства.
Як вбачається з протоколу загальних зборів товариства покупців орендного підприємства «Спрінг» від 17.08.95 (а.с.63-64 т.1), загальними зборами ТП ОП «Спрінг» вирішено прийняти майно згідно договору купівлі-продажу № 10 від 28.07.95 та подати пропозиції про створення нового підприємства на базі викупленого майна та орендного приміщення трудовому колективу та ОСОБА_12
Згідно ст. 4. Закону України „Про господарські товариства” від 19.09.91 № 1576-XII в редакції на час створення ЗАТ „Зімонт” (далі ЗУ «Про господарські товариства») акціонерне товариство створюється і діє на підставі установчого договору і статуту.
Як свідчать матеріали справи, 02.09.95 загальними зборами засновників закритого акціонерного товариство „Зімонт” (протокол № 1, а.с.28 т.2) схвалено рішення про створення ЗАТ „Зімонт” та затверджено Установчий договір про створення Закритого акціонерного товариства „Зімонт” (а.с.56-62 т.1) та Статут ЗАТ „Зімонт” (а.с.29-50 т.2).
Згідно ст. 6 ЗУ „Про господарські товариства” товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Державна реєстрація товариства проводиться за правилами, встановленими Законом Української РСР "Про підприємства в Українській РСР".
25.09.95 відбулася державна реєстрація ЗАТ „Зімонт”, про що державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації видано Свідоцтво серії А00 № 799467 про державну реєстрацію юридичної особи ЗАТ „Зімонт” з ідентифікаційним кодом 19477319 (а.с. 7 т.1).
Згідно п. 1.2 Установчого договору про створення Закритого акціонерного товариства „Зімонт” товариство є правонаступником ТП ОП „Спрінг” у правах володіння цілісним майновим комплексом згідно Договору № 10 купівлі-продажу державного майна України у Печерському районі м. Києва від 28.07.95 (Свідоцтво про власність № 11 від 30.08.95) та у правах володіння оренди приміщень, земельних ділянок, рухомого та нерухомого майна орендного підприємства «Спрінг».
Згідно п. 6.4 Статуту ЗАТ „Зімонт” товариство є правонаступником орендного підприємства «Спрінг» у правах володіння майном та у правах оренди приміщень, земельних ділянок, рухомого та нерухомого майна.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме: приватизаційного платіжного доручення № 77 від 28.08.95 (а.с.43 т.1) та згаданого вище свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 799467 ЗАТ «Зімонт», до ЗАТ «Зімонт» перейшов ідентифікаційний код орендного підприємства «Спрінг» - 19477319.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що ЗАТ «Зімонт» створене рішенням товариства покупців членів трудового колективу орендного підприємства «Спрінг» шляхом перетворення орендного підприємства «Спрінг» на ЗАТ «Зімонт» без зміни ідентифікаційного кода.
Як свідчать матеріали справи, рішенням від 24.06.98 у справі № 2-1414/98 (а.с.27-29 т.1) Шевченківським районним судом м. Києва відмовлено громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які є засновниками ЗАТ „Зімонт”, у задоволенні позову до Печерської районної державної адміністрації м. Києва та громадян ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 треті особи: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про визнання недійсними установчих документів ЗАТ „Зімонт”та їх державної реєстрації.
Рішення залишено в силі Ухвалою судової колегії Київського міського суду від 14.10.98 № 22-2354 (30-39 т.1).
Отже, здійснення реорганізації орендного підприємства „Спрінг” і перетворення його у ЗАТ «Зімонт» відбулося у повній відповідності до норм діючого на той час законодавства, що підтверджено і у судовому порядку.
Зазначене рішення Шевченківського районного суду м. Києва набрало законної сили і його рішення за правилами ст. 35 ГПК України є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Згідно ст. 19 ЗУ „ Про господарські товариства” припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.
Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства.
При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.
Отже, матеріали справи та чинне на момент реорганізації орендного підприємства „Спрінг” - перетворення його у ЗАТ „Зімонт” законодавство свідчать про те, що орендне підприємство „Спрінг” припинило свою діяльність і з дати реєстрації ЗАТ „Зімонт” вся сукупність прав та обов'язків цього підприємства, в тому числі, майнових, в тому числі щодо спірного павільйону, перейшла до його правонаступника ЗАТ „Зімонт”.
Питання права власності на спірний павільйон досліджувалось при вирішенні спору у справі № 36/279-51/2, порушеній за позовом ТОВ «Стронг» до ТОВ «Пролісок», третя особа ЗАТ «Зімонт», про визнання укладеним договору купівлі-продажу будівлі –кафе (спірного павільйону – прим. суду) і суд дійшов однозначного висновку, що ЗАТ «Зімонт» як правонаступник ОП «Спрінг» є власником збірного павільйону за адресою АДРЕСА_1.
При цьому, Подільський районний суд м. Києва у своєму рішенні від 02.06.2004 у справі № 2-10-04 (а.с.143-148 т.1), на яке послався суд першої інстанції, виходив з того, що «в зв’язку з початком фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Зімонт» на 1.11.1995 року – майно, належне на правах часткової власності членам трудового колективу ОП «Спрінг», зараховане до ЗАТ «Зімонт» без офіційної передачі його до статутного фонду за актом передачі та видачі на вказану суму акцій акціонерного товариства «Зімонт»»
При цьому, районний суд, встановивши факт відсутності такого акту, зробив невірні висновки, що майно залишилося у власності товариства покупців орендного підприємства «Спрінг», яке після реєстрації ЗАТ «Зімонт» з ідентифікаційним цього підприємства припинило своє існування як юридична особа.
Крім того, чинним на той час законодавством України не передбачалося складання акту приймання-передачі майна від підприємства, що реорганізується, до підприємства, що виникло внаслідок такої реорганізації, в тому числі, від товариства покупців орендного підприємства до заснованого ним акціонерного товариства, а виникнення права власності знов створеного підприємства на майно підприємства, що реорганізоване, не поставлено в залежність від складання такого акта.
А тому, Подільський районний суд м. Києва у своєму рішенні від 02.06.2004 у справі № 2-10-04 правомірно зазначив про відсутність акту передачі майна від ТП ОП «Спрінг» до ЗАТ «Зімонт», проте висновок, що відсутність такого акту свідчить про те, що ЗАТ «Зімонт» як новостворене підприємство не набуло прав власності на майно орендного підприємства «Спрінг», в результаті реорганізації якого воно було створено, є помилковим.
До того ж, рішення Подільського районного суду м. Києва у справі № 2-10-04 від 02.06.2004 суперечило фактам, встановленим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-1414/98 від 24.06.98, тобто судовому документу, яке набрало законної сили на дату розгляду справи Подільським районним судом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, що ЗАТ «Зімонт» не є власником спірного павільйону, не відповідає дійсним обставинам справи.
Власником нежилого приміщення кафе (павільйону) за адресою АДРЕСА_1 є саме ЗАТ «Зімонт».
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що власником спірного павільйону є ТОВ «Пролісок», в п 5.11 Статуту якого, зареєстрованого Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 29.09.98, зазначалось, що дане товариство є правонаступником орендного підприємства «Спрінг» та товариства покупців, створеного членами трудового колективу орендного підприємства «Спрінг» у правах володіння майном, матеріальними та нематеріальними активами, приміщеннями, земельними ділянками, і якому відповідно до акту прийому-передачі майна власники спірного майна (засновники) передали приміщення кафе (павільйону), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Проте, як досліджено судом, станом на 29.09.98 законним правонаступником орендного підприємства «Спрінг» і власником майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 вже було ЗАТ «Зімонт», а самого ОП «Спрінг» не існувало.
Реєстрація товариства як правонаступника підприємства, яке на момент реєстрації товариства припинило своє існування внаслідок його реорганізації і перетворення в інше підприємство, нормами чинного на момент реєстрації статуту ТОВ «Пролісок» законодавства України не передбачено.
Статут ТОВ „Пролісок” до уваги колегією суддів не приймається як такий, що складений із порушенням діючого на той час законодавства.
Крім того, згідно акту прийому-передачі майна від 31.03.99 (а.с.173 т.1), на який послався суд першої інстанції на арк. 6 оспореного рішення, ініціативна група власників магазину «Кулінарія» та кафе по АДРЕСА_1 в кількості 5 людей (ОСОБА_21, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_4) передала товариству з обмеженою відповідальністю «Пролісок» в особі його директора ОСОБА_1 майно, в тому числі спірний павільйон.
Як вбачається з матеріалів справи складанню цього акту передували збори зазначеної ініціативної групи власників майна магазину «Кулінарія» та кафе по АДРЕСА_1 від 30.03.99 (протокол « 2) (а.с.172), які постановили: «Передати майно, придбане власниками в процесі господарської діяльності ОП «Спрінг» та під час приватизації до ТОВ «Пролісок» з метою подальшого його використання для господарської діяльності. Ініціативна група виконала в процесі своєї діяльності завдання, для якого була створена.»
Проте, як досліджено судом, по-перше, орендне підприємство «Спрінг» згідно ст. 19 ЗУ «Про господарські товариства» припинило своє існування 25.09.95 – з дати державної реєстрації ЗАТ „Зімонт”, до якого як до його правонаступника перейшла вся сукупність прав та обов'язків цього підприємства, в тому числі, майнових прав щодо спірного павільйону, а відтак, ніяка ініціативна група не мала жодних правових підстав розпоряджатися належним ЗАТ «Зімонт» майном по за його волею, а по-друге, 4 із 5 члени ініціативної групи, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_4 згідно редакції статуту ЗАТ «Зімонт», затвердженого рішенням зборів засновників від 02.09.95 протокол № 1, є засновниками ЗАТ «Зімонт», а тому були обізнані щодо зазначених обставин.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково визнав факт передачі ініціативною групою товариству «Пролісок» за актом прийому-передачі майна від 31.03.99 спірного майна як доказ набуття останнім права власності на це майно.
Крім того, як вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2010 у справі № 36/279-51/2, копію якої долучено до матеріалів справи позивачем разом з заявою про відновлення провадження у справі № 31/319-30/198, в п. 3 договору купівлі-продажу спірного павільйону, укладення кого є предметом спору у справі № 36/279-51/2, зазначено, що це майно належить ТОВ «Пролісок» на підставі рішення Згурівського районного суду Київської області від 31.10.2006 та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна на праві приватної власності під реєстровим № 1782-П від 14.02.2007.
Тобто, продати спірне майно ТОВ «Пролісок» намагалося не як власник на підставі акту приймання-передачі від 30.03.99, а як власник на підставі зазначеного рішення Згурівського районного суду Київської області.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Згурівського районного суду Київської області від 31.10.2006 у справі № 2-304/2006 року, порушеній за позовом ТОВ «Пролісок», ОСОБА_1 до ОСОБА_4 (а.с.44 т.1) право власності на спірний павільйон визнано за товариство «Пролісок» за набувальною давністю.
При цьому, ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 19.12.2007 у справі № 2-328/07 (а.с.14 т.1) провадження у справі за позовом ТОВ «Пролісок», ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи ЗАТ «Зімонт», ОСОБА_22 про визнання за ТОВ «Пролісок права власності на будівлю за адресою м. Київ, вул.. Кіквідзе, 1/2 закрите.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26.06.2008 у справі № 22Ц-0869/2008 (а.с.22 т.1) ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 19.12.2007 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 12.12.2008 касаційну скаргу ТОВ «Пролісок» відхилено, ухвали Згурівського районного суду Київської області від 19.12.2007 та Апеляційного суду Київської області від 26.06.2008 залишено без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які правові підстави вважати ТОВ «Пролісок» власником спірного майна відсутні.
Відповідно, до уваги не приймається як таке, що видано без правових підстав на то, реєстраційне посвідчення № 028358 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, згідно якому за ТОВ «Пролісок» зареєстроване право приватної власності на спірне майно, про що 14.02.2007 до реєстрової книги внесено запис за № 1782-П.
За таких обставин, враховуючи, що у належному ЗАТ „Зімонт” павільйоні незаконно перебуває у користуванні ТОВ „Пролісок”, вимоги позивача про зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачу нежилим приміщенням кафе (павільоном) за адресою: АДРЕСА_1 та про виселення відповідача з зазначеного приміщення визнаються колегією суддів обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Зімонт» підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2009 року у справі № 31/319-30/198 підлягає скасуванню, оскільки його прийнято за неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Колегією суддів приймається нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольняються в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви та заяви на подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Зімонт» на рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2009 у справі № 31/319-30/198 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2009 у справі № 31/319-30/198 скасувати.
3. Позов задовольнити повністю.
4. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролісок» (01103, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30184982) усунути перешкоди в користуванні Закритому акціонерному товариству «Зімонт» (01103, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 19477319) нежилим приміщенням кафе (павільйоном) за адресою: АДРЕСА_1.
5. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролісок»(01103, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30184982) з нежилого приміщення кафе (павільйону) за адресою АДРЕСА_1.
6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролісок» (01103, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30184982) на користь Закритого акціонерного товариства «Зімонт» (01103, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 19477319) 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролісок» (01103, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30184982) на користь Закритого акціонерного товариства «Зімонт» (01103, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 19477319) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат на державне мито за подачу апеляційної скарги.
8. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
9. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 31/319-30/198.
Головуючий суддя
Судді