Судове рішення #12077972

                                                 

                       Апеляційний суд Кіровоградської області

   -----------------------------------------------------------------------------------------------

Справа №22-4987                 Головуючий у першій інстанції Чохонолідзе Л.М.  

Категорія  19,27                    Доповідач  Черниш Т.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

17 листопада 2009 року     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                головуючого – Кривохижі В.І.,

                                            суддів   Голованя А.М.,

                                                          Черниш Т.В.,

                                  при секретарі Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним  іпотечного договору, за апеляційними скаргами ПАТ КБ «ПриватБанк» і  третьої особи –приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Радової Світлани Володимирівни на рішення Олександрійського міськрайонного суду від 18 червня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2009 року закрите акціонерне  товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі-ПриватБанк) звернулось до суду з позовом  про звернення стягнення на заставлене майно, мотивуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_4 виступила майновим поручителем за кредитом, отриманим від банку за відповідним кредитним договором, укладеним 3 липня 2008 року ОСОБА_3 у сумі 113012, 33 грн., і зобов’язувалась у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань перед установою банку щодо вказаного кредиту відповідати належною їй на праві власності 3-кімнатною квартирою, що знаходиться під №АДРЕСА_1, про що було укладено 3 липня  2008 року іпотечний договір.

Посилаючись на те, що боржник ОСОБА_3 не виконує належним чином своїх зобов’язань за кредитною угодою, позивач поставив вимогу про дострокове повернення кредиту та просив в рахунок погашення заборгованості, розмір якої визначив в 107363,67 грн.(станом на 28 січня 2009 року), звернути стягнення на заставлену квартиру шляхом її продажу банком, з правом отримання правовстановлюючих документів на квартиру та укладення  договору купівлі-продажу, наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також  заявив про виселення ОСОБА_4 з цього житлового приміщення  із зняттям її з реєстраційного обліку.

В серпні  2009 року ОСОБА_4 пред’явила зустрічний позов до ЗАТ КБ «ПриватБанк», третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання недійсним іпотечного договору від 3 липня 2008 року. Обґрунтовувала позовні вимоги тим, що всупереч вимогам ст. 583 ЦК зазначений договір від її як власника переданої в іпотеку квартири імені був укладений представником за довіреністю ОСОБА_6 з перевищенням останньою повноважень, зокрема, щодо підписання заставної, факт видачі якої зафіксовано в п. 5 зазначеного договору. Ні вона, ні ОСОБА_6 при укладенні договору  не були ознайомлені зі змістом та розміром основного зобов’язання боржника ОСОБА_3 за кредитним договором, з умовами цього договору. Посилаючись на те, що оспорюваний нею іпотечний договір за змістом суперечить вимогам ст. 583 ЦК, укладений за відсутності її волевиявлення, просила визнати його та заставну недійсними на підставі ч. 1, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК і відмовити банку в задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Зазначені позови об’єднані в одне провадження.

У якості третьої особи суд ухвалою від 25 серпня 2009р. притягнув до участі у справі приватного нотаріуса Олександрійського міського нотаріального округу Радову С.В. (а.с.42).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 18 червня 2010 року в задоволенні позову  ПриватБанку відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсними іпотечний договір, укладений 3 липня 2008р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_6,  та заставну, підписану 3 липня 2008р. на виконання умов п. 5 іпотечного договору.

Не погодившись з зазначеним рішенням,  ПАТ КБ «ПриватБанк» та приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу Радова С.В. подали апеляційні скарги. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, приватний нотаріус  ставила питання про скасування рішення в частині задоволення зустрічного позову, а ПАТ КБ «ПриватБанк»- про скасування оскаржуваного рішення в цілому і ухвалення нового, яким  задовольнити заявлені позовні вимоги про звернення стягнення за предмет іпотеки та виселення з заставленої квартири і  відмовити у визнанні недійсними іпотечного договору та заставної.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції приватний нотаріус Радова С.В. повністю підтримала доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_4 проти доводів апеляційних скарг заперечував. Інші                                                                                                                   учасники цивільного  процесу до суду не з’явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши за матеріалами справи  оскаржуване рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК, заслухавши пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши докази, колегія суддів  дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги приватного нотаріуса та часткове- апеляційної скарги ПриватБанку..

Судом встановлено, що  3 липня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та  ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №KGALGA01580036, за умовами якого  позичальнику було надано кредит в сумі 113012,33 грн. під 20,04 % річних з кінцевим терміном повернення 3 липня 2018 року, а  остання зобов’язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановленими цим договором. (а.с. 4-7). Для забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором  3 липня 2008 року було укладено з ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої 19 червня 2008 року довіреності, іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку банку була передана належна ОСОБА_4 на підставі договору дарування 3-кімнатна квартира, розташована за № АДРЕСА_1, вартість якої сторони оцінили в 140650 грн. Іпотечний договір нотаріально посвідчений 3 липня 2008р. за р. №1666(а.с. 8-11)

 Дійсність цього договору є предметом зустрічного позову, пред’явленого ОСОБА_4

Визнаючи спірний договір та заставну недійсними, суд виходив з того, що при його укладенні та нотаріальному посвідченні були допущені порушення норм матеріального права, а саме: договір вчинений ОСОБА_6, яка не є власником заставленої квартири; ні вона, ні ОСОБА_4 не були ознайомлені з умовами кредитного договору, що свідчить про відсутність їх волевиявлення. Крім того, нотаріусом не було вчасно накладено заборону на відчуження предмету іпотеки

Проте такий висновок є помилковим з огляду на таке.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 ЦК, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна-іпотеки.

Статтею 18  цього Закону в редакції, що діяла на момент укладення іпотечного договору, передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Істотні умови такого договору визначені названою статтею, якою передбачено, що істотною умовою договору іпотеки є, зокрема, зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та / або його реєстраційні дані, посилання на видачу заставної або її відсутність.

Як вбачається з тексту оспорюваного договору, він містить всі    істотні умови договору іпотеки, передбачені чинним законодавством України. Тому є неправильним(безпідставним) висновок суду про невідповідність змісту угоди вимогами закону, як і про допущені приватним нотаріусом  порушення при нотаріальному посвідченні іпотечного договору. Відповідно до пп. 102, 251, 252 Інструкції про порядок вчинення  нотаріальних дій нотаріусами України  одночасно з посвідченням іпотечного договору (3липня) нотаріусом було в повному обсязі виконані вимоги чинного законодавства щодо накладення заборони на відчуження предмета іпотеки, реєстрації заборони,  що підтверджується  посвідчувальним написом на договорі,  витягами з відповідних Реєстрів.

З дотриманням положень ст.  577 ЦК та  Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек на підставі повідомлення ЗАТ КБ «ПриватьБанк» як іпотекодержателя від 10 липня 2008р.  внесені до Державного Реєстру іпотек відомості про обтяження іпотекою нерухомого майна-заставленої за оспорюваним іпотечним договором квартири(а.с.140). До того ж відповідно до ст. 4 Закону України «Про іпотеку» державна реєстрація іпотеки є правом іпотекодержателя внести певну інформацію в реєстр іпотек та не тягне за собою недійсність іпотечного договору. У разі недотримання  умови  щодо державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою іпотечний договір є дійсним.

 Про  оформлення  заставної, видача якої прямо передбачена п. 5  іпотечного договору, свідчать дані витягу з Державного реєстру іпотек(а.с.140).Після державної реєстрації заставна була передана Банку-іпотекодержателю. Проте, як вбачається з даних відповідного акту від 17 листопада 2009р, ця заставна Банком втрачена, її оригінал в кредитній справі відсутній (а.с.241). Посилання суду на недоведеність цього факту ґрунтується на припущенні. Будь-яких переконливих доказів на підтвердження доводів щодо недійсності заставної позивач не надала. Не містять їх і матеріали справи.

Позбавлений правового і фактичного обґрунтування висновок суду і про відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на передачу в іпотеку належної їй квартири, а, отже наявність передбаченої ч. 3 ст. 203ЦК  підстави для визнання недійним договору за ч. 1 ст. 215 ЦК. На підтвердження такої обставини суд послався на доводи позивача про необізнаність з умовами кредитного договору, укладеного 3 липня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3

 Між тим,  змістом та обсягом визначених  наданою на ім’я ОСОБА_8 довіреністю повноважень, зокрема, на укладення іпотечного договору, передачу в іпотеку ПриватБанку належної їй квартири в інтересах ОСОБА_3, підписання необхідних документів( отже, і заставної), спростовуються такі доводи(а.с.121). Крім того,  іпотечний договір містить  дані щодо змісту та розміру основного зобов’язання, строку і порядку його виконання аналогічні умовам кредитного договору від 3 липня 2008р.

Не є доказом відсутності волевиявлення ОСОБА_4 як іпотекодавця і укладення іпотечного договору не нею особисто, а ОСОБА_6, оскільки законом не передбачено обмежень щодо вчинення таких правочинів представником за довіреністю.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та доказам, суд  неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи за зустрічним позовом, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні зустрічного позову у зв’язку з відсутністю правових підстав для визнання недійсним іпотечного договору,  зміст та форма якого повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Вимогу про звернення стягнення на передану в іпотеку квартири в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення іпотекодавця з житлового приміщення КБ «ПриватБанк» обґрунтовував неналежним виконанням  умов кредитного договору позичальником ОСОБА_3 Цей факт підтверджено матеріалами справи, зокрема, наданим позивачем розрахунком заборгованості по кредиту(а.с.4, 11-12). Проте Банком як іпотекодержателем не дотримано визначеної ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» та п. 22 іпотечного договору процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, письмові вимоги про усунення порушення відповідачам не направлялась, тому позов про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення є передчасним.  Пославшись на такі обставини, суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову.

Апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б спростовували б правильне по суті рішення суду в цій частині. Доказів  про наявність обставин для здійснення Банком визначених ст. 12 Закону «Про іпотеку» прав без попереднього повідомлення іпотекодавця  позивач не надав.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду

   

В  И  Р  І  Ш  И  Л  А :

Апеляційну скарги приватного нотаріуса Олександрійського нотаріального округу Радової Світлани Володимирівни задовольнити в повному обсязі, а апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» - частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 червня 2010 року в частині визнання недійсним договору іпотеки та заставної скасувати.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ЗАТ КБ «ПроватБанк» про визнання іпотечного договору та заставної від 3 липня 2008 року відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація