Справа №2-370/10

             РІШЕННЯ

         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. Циганаш І.А.

при секретарі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . Федоровій О.В.

за участю адвоката:  . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Кіровоградської обласної спілки споживчих товариств, третьої особи: Відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградської області, приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Ваврентович Валентини Іванівни про визнання пункту договору купівлі –продажу недійсним та усунення перешкод в користуванні квартирою ,-

В с т а н о в и в :

 ОСОБА_4 звернулася з вищевказаним позовом, вказуючи, що в серпні 1996 року вона уклала з Кіровоградською облспоживспілкою договір найма квартири№АДРЕСА_1, після її одруження в її квартирі був зареєстрований її чоловік, але життя з ним не склалося і вона вимушена була з ним розлучитися. 09.06.2003 року шлюб між ОСОБА_7 та нею було розірвано, колишній чоловік не знімається з реєстраційного обліку за вказаною адресою. В 2008 році їй  Кіровоградською обласною спілкою споживчих товариств було запропоновано викупити квартиру, вона взяла кредит в Кіровоградській обласній філії АКБ  « Укрсоцбанк », а також кошти в борг і сплатила згідно квитанції до Кіровоградської облспоживспілки. 11.08.2008 року між нею та Кіровоградською обласною спілкою споживчих товариств було укладено договір купівлі – продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до даного договору вона стала власником вказаної квартири. Згідно п. 4 вказаного договору прав щодо цієї квартири у третіх осіб не має. На момент  укладення договору відповідач ОСОБА_5, який являється її колишнім чоловіком був зареєстрованим у вказаній квартирі, на той час вони вже не перебували у шлюбних відносинах. При оформленні договору купівлі – продажу ОСОБА_5 заявив нотаріусу, що він проживає з нею однією сім»єю без реєстрації шлюбу, чим завів в оману нотаріуса і нотаріус п. 2.3 договору, що гроші, які витрачаються є спільні, при цьому ОСОБА_5 ніяких коштів не давав і навіть не сплачував за проживання у квартирі. На даний момент ОСОБА_5 не бажає виселитись з квартири та знятись з реєстраційного обліку, а також погрожує їй. Вона боїться знаходитися у квартирі, ОСОБА_5 поміняв замки і не віддає їй ключі, вимушена постійно звертатися до міліції, знімає квартиру, сплачує там за проживання. Подальше право користування відповідачем вказаною квартирою, що належить їй на праві власності суттєво погіршує її житлові умови, а також створює незручності, порушує право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном. Просить визнати п. 2.3 договору купівлі – продажу від 11.08.2008 року недійсним, усунути перешкоди в користуванні квартирою №АДРЕСА_1 шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою.    

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, доповнила , просила визнати ОСОБА_4 єдино особовим членом ОСББ « Маланюка – 22 », усунути перешкоди в користуванні квартирою №АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення ОСОБА_5 за вказаною адресою, посилаючись на обставини, викладені в позові.

 Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, пояснив, що 17..10.1998 року між ним та позивачем було укладено шлюб, який було розірвано 09.06.2003 року, 11.08.2008 року між ОСОБА_4 та Кіровоградською обласною спілкою споживчих товариств було укладено договір купівлі – продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На момент укладення вказаного договору він з ОСОБА_4 продовжував проживати разом однією сім’єю без реєстрації шлюбу, внаслідок чого в п. 2.3 договору зазначено, що він своєю заявою дав згоду ОСОБА_4, з якою він проживає сім»єю без укладення шлюбу на купівлю вказаної в договорі квартири, яка буде об’єктом  права спільної сумісної власності, як така, що набувається ними за час спільного проживання. Гроші, які витрачаються на придбання об’єкта нерухомості є їхньою спільною сумісною власністю. Для придбання спірної квартири ОСОБА_4 було укладено договір кредиту з АКБ соціального розвитку « Укрсоцбанк » від 18.02.2008р. В якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, АКБ соціального розвитку уклав договір поруки з ОСОБА_8, який являється його рідним дядьком, з яким ОСОБА_4 спілкувалася через нього, що також свідчить про те, що договір кредиту укладався з його згоди і кошти виплачувалися ними спільно. За час їхнього спільного проживання з ОСОБА_4 він мав постійний заробіток, отримував досить пристойну заробітну плату та утримував ОСОБА_4, оскільки вона не мала офіційного заробітку до серпня 2008 року.

        Представник відповідача Кіровоградської обласної спілки споживчих товариств в судове засідання не з»явилася, в попередніх судових засіданнях пояснила, що позовні вимоги ОСОБА_4 не визнає, пояснила, що 11.06.2008 року Кіровоградська облспоживспілка продала, а ОСОБА_4 купила квартиру №АДРЕСА_1, яка на момент укладення вказаного договору належала на праві власності облспоживспілці. Квартира, яка є предметом вказаного договору на момент укладання не відчужена, під заставою чи забороною не перебувала, прав у третіх осіб не було, право та дієздатність продавця перевірена державним нотаріусом ОСОБА_6 під час укладання правочину. Під час укладання договору сторони досягли домовленості по всіх істотних умовах даної угоди, тому продавець – Кіровоградська облспоживспілка свої зобов’язання по договору виконала повністю і у ОСОБА_4 під час укладання і до даної позовної заяви жодних зауважень до продавця не було. Вважає, що Кіровоградська облспоживспілка своїми діями не порушила права та інтереси інших осіб і діяла в межах передбачених діючим законодавством. Зміст укладеної угоди не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства і моральним засадам суспільства.

       Представник третьої особи - Відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградської області та  приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.  

    Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_20, ОСОБА_21, дослідивши відмовні матеріали №398, 1150 Ленінського РВ УМВС України в Кіровоградські області,  матеріали цивільної  справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

           Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

           Згідно вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

                     Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною  ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою  статті 203 цього Кодексу.

                     Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин  має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

                    Недодержання цих вимог тягне за собою визнання правочину недійсним.

                     Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини  правочину  не  має  наслідком недійсності  інших  його  частин і правочину в цілому,  якщо можна припустити,  що правочин був би вчинений і без включення до  нього недійсної частини.

                              В судовому засіданні встановлено, що 11 серпня 2008 року між Кіровоградською обласною спілкою споживчих товариств ( продавець ) та ОСОБА_4 ( покупець ) було укладено  договір купівлі – продажу нерухомого майна,  який посвідчено 11.08.2008р. приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №1255,  відповідно п.п. 1.1  договору  - на умовах, передбачених цим договором, продавець продав, а покупець купив у житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та сплатив за неї обговорену грошову суму ( а.с. 6-7 ).

            З копії свідоцтва про розірвання шлюбу вбачається, що 09 червня 2003 року гр. ОСОБА_5 розірвав шлюб з ОСОБА_7, після розірвання шлюбу позивачу присвоєно прізвище ОСОБА_4 ( а.с.  16 ).

                              Згідно п. 2.3 договору купівлі – продажу вбачається, що ОСОБА_5,  своєю заявою, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 11.08.2008 року по р.№1254, дав згоду ОСОБА_4, з якою він проживає однією сім’єю без укладення шлюбу, на купівлю вказаної в договорі квартири, яка буде об’єктом права спільної сумісної власності як така, що набувається ними за час спільного проживання. Гроші, які витрачаються на придбання об’єкта нерухомості є їхньою спільною сумісною власністю.

          Відповідно до п. 7.1 договору купівлі – продажу продавець та покупець, однаково розуміючи значення і умови цього правочину, підтверджують те, що укладення цього договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які в ньому обумовлені; кожний з них не обмежений в праві укладати правочини; вони не визнані в установленому порядку недієздатними ( повністю або частково ).

        При укладені договору купівлі – продажу нерухомого майна – кв. АДРЕСА_1 від 11.08.2008 року сторони діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо були ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності угод, особисто прийшли до приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6, підтвердили дійсність намірів при його укладені.        

        З довідки ОСББ « Маланюка -22» від 09.11.2010 року вбачається, що ОСОБА_4 являється членом даного об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

          Судом встановлено, що 18 лютого 2008 року між АКБ соціального розвитку « Укрсоцбанк » ( кредитор ) та гр. ОСОБА_4 ( позичальник ) було укладено договір кредиту №420/079 –Ф01, відповідно до п. 1.1 якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 5500 грн., зі сплатою 24% річних ( а.с. 9 – 11 ).

          Згідно умов договору кредиту вбачається, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, кредитор укладає договір поруки з фізичною особою ОСОБА_8.

         Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_5 являється йому племінником, до нього влітку 2008 року підійшли ОСОБА_4 та ОСОБА_5, попросили бути їхнім поручителем за кредитним договором, він погодився,

 грошові кошти у розмірі 5000 грн. бралися в банку для ремонту кімнати, на той час вони проживали разом як сім»я, матір відповідача являється його сестрою, знає проте, що вона давала кошти на погашення кредиту, знає проте, що позивач та відповідач офіційно розлучилися, але продовжували проживати разом однією сім»єю на момент укладення договору кредиту.  

         Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_21  пояснили, що нають про те, що шлюб між позивачем та відповідачем було офіційно розірвано ще у 2003 році, однак вони продовжували проживати однією сім»єю до початку 2009 року. Знають проте, що позивач брала кредит у банку у 2008 році для купівлі спірної квартири, під поруку рідного дядька ОСОБА_5 До  початку 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали спільно як сім»я, дружно.

         Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що знає як позивача так і відповідача, в 2003 році вони розірвали шлюб, відповідач ОСОБА_5 проживав з позивачем у спірній квартирі до літа 2008 року, відносини у них були не сімейними, позивач часто позичала у неї кошти, тому зробила висновок, що відповідач та позивач сімейні  стосунки не підтримують, як оформлявся договір купівлі – продажу нерухомого майна від 11.08.2008 року пояснити не може.

        Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знає давно, в 2003 році вони розірвали шлюб, відповідач ОСОБА_5 виїхав на службу, до того проживали під одним дахом. Як вони проживали вона не знає, зі слів позивача знає, що сімейних відносин з відповідачем не було.

          Свідок  ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що являється сусідкою батька позивача, бачила відповідача 4 рази, перед Новим роком у 2008 році познайомилися з ним. Про спільне проживання позивача з ОСОБА_5 нічого не знає. У 2009 році позивач переїхала проживати до свого батька.

       Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що працює з позивачем, знає про те, що кредит у 2008 році позивач брала для оформлення договору купівлі – продажу квартири, відповідач приходив до її чоловіка і позичав гроші та грав в автомати, із-за чого в них потім був конфлікт, з якого часу позивач та відповідач не проживають разом сказати не може, але точно з того часу як позивач купила квартиру.

      Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що являється сусідкою по місцю проживання батька позивача, разом з позивачкою восени 2008 року ходила в банк брати кредит, поручителем по даному кредиту був родич відповідача ОСОБА_5 У 2009 році ОСОБА_5 вигнав позивача зі спірної квартири, і вона пішла проживати до свого батька.

       Стаття 60 ЦПК України наголошує, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  

           В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_4 ознайомилася із змістом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.08.2008 року та погодилася з його умовами, що стверджується її особистим підписом на даному договорі. Більш того, той факт, що підпис на вказаному договорі купівлі-продажу вчинено особисто позивачем жодною із сторін, зокрема і позивачем, не оспорювався та не заперечувався.  

          При розгляді цивільної справи позивачем не надано доказів, підтверджуючих факт відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_4  при укладенні 11 серпня  2008  року договору купівлі – продажу нерухомого майна.

          Згідно ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають  однією  сім'єю,  але  не перебувають  у  шлюбі  між  собою  або  в будь-якому іншому шлюбі, майно,  набуте  ними  за  час спільного проживання, належить їм на праві  спільної  сумісної  власності,  якщо  інше  не  встановлено письмовим договором між ними.

        Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009  N 9

правочин  може  бути  визнаний  недійсним  лише з підстав, визначених законом,  та із  застосуванням  наслідків  недійсності, передбачених законом. Суд не встановив наявність

тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, однак достатніх належних доказів в підтвердження позовних вимог позивачем суду не надано, чим порушено вимоги ст. 60 ЦПК України, відповідно до яких, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.  

Враховуючи викладене вище, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що квартира №АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за гроші, які  є їхньою спільною сумісною власністю, відповідно до ст. 74 СК України – спірна квартира являється спільною сумісною власністю подружжя, тому позовні вимоги ОСОБА_4 є  недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_4 витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 29,50 грн. ( 37 грн. – 7,50 грн. ).

             На підставі викладене, керуючись ст.ст.  10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

                                                              В и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Кіровоградської обласної спілки споживчих товариств, третьої особи: Відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградської області, приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Ваврентович Валентини Іванівни про визнання пункту договору купівлі –продажу недійсним та усунення перешкод в користуванні квартирою – відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 29,50 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку  шляхом  подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда  до Апеляційного суду Кіровоградської області.  

    Суддя Ленінського

    райсуду м. Кіровограда                                             Циганаш І.А.