Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа  № 22-12538 -2010р.              Головуючий у 1-й інстанції – Тимченко Л.М.

Категорія –                                                          Доповідач – Черненко В.В.

    РІШЕННЯ

        ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          16 листопада 2010 року.      Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого судді    Черненко В.В.,

Суддів – Потапенко В.І., Кодрула М.А.

при секретарі – Донець А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1   на рішення Олександрійського міськрайонного суду  Кіровоградської області  від 16 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про визнання  факту спільного проживання, розподіл майна, що є спільною сумісною власністю придбане за час спільного проживання та стягнення компенсації за збільшену вартість квартири  після проведення будівельних робіт .

                                                          ВСТАНОВИЛА:

        ОСОБА_2  звернулась  до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання  факту спільного проживання, розподіл майна, що є спільною сумісною власністю придбане за час спільного проживання та стягнення компенсації за збільшену вартість квартири  після проведення будівельних робіт. На обґрунтування своїх позовних вимог  зазначила, що  на протязі п’яти років  вона проживала однією сім’єю, без реєстрації шлюбу з відповідачем по справі, вели спільне господарство. За час спільного проживання за сумісні кошти було придбане майно, яке є спільною сумісною власністю. Зазначене майно складається із ДВД плеєра «ВВК», вартістю 500 гривень, придбане у 2005 році, бойлер « Гореньє» вартістю 1000 гривень, придбаний  у 2006 році, диван кутовий «Американка»  вартістю 2400 гривень придбаний  у 2008 році, комп’ютерний стіл вартістю 500 гривень, придбаний у 2008 році, комп’ютер «Пентіум» вартістю 5000 гривень придбаний у 2007 році. Всього майна було придбано на  суму - 9400 гривень.  Також позивач зазначила, що  вона з відповідачем мешкала  у квартирі №АДРЕСА_1 і яка належить відповідачу  на праві приватної власності.  За час  спільного проживання було  проведено  ремонті  роботи  у вказаній квартирі   за сумісні кошти на суму 8600 гривень. Також позивач зазначила, що  під час сумісного проживання було покладено на депозит банку спільні кошти  в розмірі 2400 доларів США, що становить 19164 гривень. Позивач просила  встановити  факт спільного проживання з відповідачем по справі, визнати за позивачем право власності на Ѕ частину майна, яке було придбане під час спільного проживання за спільні кошти і виділити його в натурі (на розсуд суду), стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за збільшену вартість квартири  №АДРЕСА_1 в розмірі 4300 гривень, стягнути з відповідача на її користь Ѕ часину грошових заощаджень  в сумі 9582 гривні, які еквівалентні 1200 доларам США.

         Рішенням   Олександрійського  міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 серпня  2010 року   позовні вимоги  було задоволено частково.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованність  рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України,   колегія суддів   дійшла  висновку, що апеляційна  скарга  підлягає  задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням  нового рішення.

 Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до  ст.213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин , на які  сторони посилаються,  як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами  які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.215 ЦПК України  в рішенні суду  повинно бути вказано на підставі яких доказів та  з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення .

Відповідно до ст.60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу

        Задовольняючи  частково  позовні вимоги суд першої інстанції  зазначив, що  суд вважає  доведеним факт спільного проживання, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як сімї без реєстрації шлюбу за період  з 2005 по 2009 роки.  Суд вказав , що  встановлення такого факту має для  ОСОБА_2  юридичне значення, оскільки пов’язане з реалізацією її права на поділ спільно придбаного майна.  Суд також  визнав  спільним майном придбаним під час  сумісного проживання  сторін  і яке необхідне поділити, яке складалось із бойлера « Гореньє» вартістю 1000 гривень, диван кутовий «Американка» вартістю 2400 гривень, комп’ютерний стіл вартістю 385 гривень. Вартість  Ѕ частини майна становить 1892 гривні. Суд вказав , що зазначені речі вказані  і в акті  опису  та арешту майна від 11 березня 2010 року  складеного на виконання ухвали суду від 17 лютого  2010 року  про накладення арешту на майно. При поділі майна суд  взяв до уваги його вартість , що визначена сторонами.  Суд також визнав  доведеним, що грошовий вклад  в розмірі 2400 доларів США був внесений до сімейного бюджету, по скільки це підтверджується  договорами про строковий банківський та виписками операцій  банку, вкладника ОСОБА_2, за період  з вересня 2008 року по червень 2009 року.

         Суд першої інстанції  дійшов висновку, що позов  підлягає задоволенню частково і визнав факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу впродовж 2005-2009 років. Суд поділив майно придбане спільно , а  саме: бойлер « Гореньє», диван кутовий та комп’ютерний стіл і сягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1892 гривні 50копійок вартості спільного майна , залишивши  у користуванні ОСОБА_1 бойлер « Гореньє», диван кутовий та комп’ютерний стіл. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 Ѕ частини грошових заощаджень в сумі 9582 гривні, що еквівалентні 1200 доларам США. В задоволені решти позовних вимог суд відмовив  за недоведеністю .

       Колегія суддів дійшла висновку, що погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

          Відповідно до ст.74 Сімейного кодексу України ,  на підставі якої заявлено позов і вирішено спір судом, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

    Отже, законодавець передбачив можливість набуття права спільної власності на майно осіб, які не перебувають у шлюбі, у разі, коли вони проживають однією сім'єю, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

    Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України  сім'ю  складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

             З рішення суду першої інстанції , а саме  мотивувальної частини рішення  вбачається, що суд  приймає до уваги покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про те ,що  вони заходили в гості  до ОСОБА_2, яка з 2005 року по 2009  роки проживала в квартирі відповідача, бачили що було зроблено ремонт на кухні , в кімнатах, в коридорі і , що  позивач говорила про те , що вони  придбали комп’ютер , диван. Суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не дав оцінки цим доказам, а тільки зазначив, що  суд приймає до уваги  ці докази.

     З рішення суду першої інстанції  вбачається , що  в порушення вимог ст. ст.212, 213 ЦПК України  рішення суду  першої інстанції взагалі не містить будь-яків доказів на підтвердження зроблених ним висновків, суд тільки зазначив , що  суд вважає доведеним факт спільного  проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу за період 2005-2009 років.  

           Колегія суддів перевірила доводи  викладені в апеляційній скарзі,  матеріали справи та  докази які знаходяться в матеріалах справи  і дійшла висновку,  що  докази надані  позивачем не дають суду апеляційної інстанції   підстав вважати , що позивач та відповідач по справі  не перебуваючи у шлюбних відносинах між собою жили однією сім’єю, були пов’язані спільним побутом і у них були  взаємні права і обов’язки. Посилання позивача , як на  належні докази по справі - на  фотознімки та відеозаписи судом  апеляційної інстанції  не визнаються такими , що підтверджують  позовні вимоги , оскільки дані фото та відео матеріали носять загальних характер.

       Колегією суддів  не визнано, як належні докази на підтвердження позовних вимог,  посилання  позивача на пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки із пояснень зазначених свідків вбачається , що  вони мали інформацію про спільне проживання  ОСОБА_2 та ОСОБА_1, однією сім’єю,  зі слів позивача.

  З доказів, які знаходяться в матеріалах справи  можливо зробити висновок , що між сторонами існували певні стосунки, але   ці стосунки не можна вважати такими , що  свідчать  про те , що сторони  проживали  однією сім'єю, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

        Приймаючи до уваги встановлені обставини , колегія суддів  вважає, що  рішення суду  першої інстанції підлягає скасуванню, а  позовні вимоги про визнання  факту спільного проживання,  не підлягають задоволенню в повному обсязі.  Відповідно не підлягають задоволенню і вимоги в частині розподілу майна,  на підставі ст. 74 СК України, оскільки відсутній факт спільного проживання однією сім'єю позивача та відповідача  по справі.

          Керуючись  ст. 303,  п.2 ч.1 ст. 307, п. 3, 4 ч.1 ст. 309,  ст.ст. 313, 314, 316,  319 ЦПК України , колегія суддів ,-

                                                       В И Р І Ш И Л А :

              Апеляційну скаргу ОСОБА_1   -  задовольнити.

             Рішення Олександрійського міськрайонного суду   Кіровоградської області від 16 серпня 2010 року   -  скасувати.

             Ухвалити  нове рішення, яким  в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про визнання  факту спільного проживання, розподіл майна, що є спільною сумісною власністю придбане за час спільного проживання та стягнення компенсації за збільшену вартість квартири  після проведення будівельних робіт - відмовити.

             Судові витрати - покласти на сторони відповідно до понесених витрат.

             Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції , протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішення  апеляційного суду.

Головуючий – суддя:

Судді :