Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22—12575- 2010р. Головуючий у 1-й інстанції – Широкоряд Р.В.
Категорія – 52 Доповідач – Черненко В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого судді – Черненко В.В.
Суддів – Потапенко В.І.., Голованя А.М..
при секретарі – Донець А.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Головного державного управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09.09.2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного державного управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного державного управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив , що 03.05.2007 року відповідно до наказу № 167-к Середньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів його було звільнено з посади на підставі ст.. 40.п.1 Кзпп України у зв’язку із ліквідацією Середньодніпровського ДБУ ОВЖР.
22.01.2008 року , рішенням апеляційного суду Кіровоградської області позивач був поновлений на роботі .
Позивач зазначив, що не звертаючи увагу на рішення апеляційного суду він був поновлений на посаді тільки 22 квітня 2009 року, тобто рішення суду про поновлення на роботі не виконувалось з 22.01.2008 року по 22.04.2009 року. Позивач просив стягнути на його користь з відповідача компенсацію за вимушений прогул в розмірі 27592,35 копійок виходячи із того , що заробітна плата, яку він отримував після поновлення на роботі становила: травень-1488 гривень,червень-1488 гривень , липень-1488 гривень, серпень2893 гривень., відповідно середня заробітна плата становить 1839 гривень 49 копійок, яка помножується на 15 місяців вимушеного прогулу. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Під час розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги і просив суд стягнути на його користь 42308,27 гривень ,із розрахунку: 1839 гривень 49 копійок середня заробітна плата помножена на 23 місяці вимушено прогулу, та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
Під час розгляду справи по суті позивач зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача на його користь 37302 гривні 80 копійок, в зв’язку з тим , що він отримав 5864 гривні, відповідно до рішення суду апеляційного суду від 22.01.2008 року.
Під час розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача на його користь 28945 гривень, виходячи з того . що відповідно до довідки з пенсійного фонду середній заробіток позивача за останні шість місяців праці перед його звільненням ( з листопада 2006 року по квітень 2007 року) становила 1483 гривні 35 копійок.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2010 року позовні вимоги було задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 28192 гривні компенсації за вимушений прогул та 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв’язку з порушенням норм процесуального та матеріального права допущених при ухвалені рішення, судом першої інстанції.
Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції відповідно до ст.303 ЦПК України , колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково . Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення , яким позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції встановив , що03.05.2007 року позивач був звільнений з роботи.
22.01.2008 року , рішенням апеляційного суду Кіровоградської області позивач був поновлений на посаді районного державного інспектора головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у Полтавській області з 03.05.2007 року. Також зазначеним рішенням суду з відповідача на користь позивача було стягнуто 5864 гривні компенсації за вимушений прогул з 03.05.2007 року по 22.01.2008 року. Суд встановив, що рішення апеляційного суду було виконано частково, а саме в частині виплати грошової компенсації за вимушений прогул, а рішення суду в частині поновлення на роботі було виконано тільки 22.04.2009 року, тобто через 15 місяців. Суд першої інстанції не визнав належними пояснення відповідача по справі в частині не можливості вчасно поновити позивача на посаді.
Суд першої інстанції встановив, що поновлюючи позивача на роботі в 2009 році , відповідач не вирішив питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу на час поновлення на роботі.
Суд першої інстанції дійшов висновку , що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з часу поновлення на роботі з 03.05.2007 року по час фактичного поновлення на роботі - 22.04.3009 року , з урахуванням часткової виплати грошової компенсації в розмірі 5864 гривні. Суд зазначив , що середньоденний заробіток позивача становить 68,80 гривень. Відповідно розмір середнього заробітку за 495 днів затримки становить 34056 гривень, приймаючи до уваги виплачену суму в розмірі 5864 гривні , сума яка підлягає стягненню становить 28192 гривні.
В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди , суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково і стягнув з відповідача на користь позивача 2000 гривень. При постановлені рішення суд першої інстанції послався на норми матеріального права , які регулюють спірні правовідносини – ст.. ст.. 236, 237-1 Кзпп України.
Колегія суддів дійшла висновку, що з такими висками суду погодитись не можливо.
Відповідно до ст.. ст.. 10 , 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.
Відповідно до ст..213 ЦПК України обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин , на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст..215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути вказано на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення .
Колегія суддів вважає, що суд правильно встановив обставини і як наслідок дійшов правильного висновку, що відповідачем по справі було порушене право позивача при поновлені на роботі за рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22.01.2008 року. Проте колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку визначаючи середньоденний заробіток позивача в розмірі 68,80 гривень, відповідно розмір середнього заробітку за 495 днів затримки становить 34056 гривень .
З матеріалів справи вбачається , що в рішенні апеляційного суду Кіровоградської області від 22.01.2008 року, яким було поновлено позивача на роботі зазначено , що при визначені заробітної плати яка підлягає стягненню на користь позивача в зв’язку з вимушеним прогулом, необхідно виходити із окладу районного державного інспектора на час звільнення позивача з роботи в розмірі 730 гривень. Судом апеляційної інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача - 5864 гривні із розрахунку: 8 місяців 19 днів вимушеного прогулу помножено на 730 гривень, на відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції стягнув 2000 гривень.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції своїм рішенням встановив середній заробіток позивача, який необхідно приймати до уваги при визначені суми, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, оскільки даний позов витікає з рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22.01.2008 року .
Відповідно до ст.. 61.ч.3 ЦПК України , обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі , що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ , у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Керуючись ст. 61 ч.3 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосувати середній заробіток в розмірі 730 гривень, оскільки він вже визначений рішенням суду яке набрало законної сили.
В частині періоду за який необхідно стягувати середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв’язку з неналежним виконанням рішення суду про поновлення на роботі позивача то колегія суддів вважає, що цей період становить 15 місяців, з 22.01.2008 року по день фактичного поновлення позивача на роботі - 22.04.2009 року. За період з 03.05.2007 року по 22.01.2008 року судом апеляційної інстанції вже було вирішено питання про стягнення середнього заробітку в розмірі 5864 гривні .
Таким чином, стягненню підлягає сума в розмірі 10950 гривень(15 місяців х 730 гривень).
В задоволені позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню в зв’язку з тим, що відповідно до рішенні апеляційного суду Кіровоградської області від 22.01.2008 року було стягнуто 2000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Доводи викладені в апеляційній скарзі в тій частині де йде мова про неможливість поновлення позивача на роботі, оскільки не було вакантної посади , колегією суддів не приймається до уваги в зв’язку з необґрунтованістю таких доводів, оскільки відповідно норм чинного законодавства , рішення суду яке набрало законної сили обов’язкове для виконання .
Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України , колегія суддів апеляційного суду Кіровоградської області:
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Головного державного управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення , яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного державного управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Головного державного управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області на користь ОСОБА_2 10950(десять тисяч дев’ятсот п’ятдесят) гривень компенсації за час вимушеного прогулу та 37 гривень 50 копійок за ІТЗ по справі.
Стягнути з Головного державного управління охорони використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області на користь держави 109 гривень судового збору та 82 гривні 50 копійок за ІТЗ по справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
На рішення може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з моменту набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Головуючий –
Судді -