Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа  № 22-4986 -2010р..                     Головуючий у 1-й інстанції – Петушков С.А.

Категорія –     20                                                              Доповідач – Черненко В.В.

    РІШЕННЯ

        ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року      Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого судді    Черненко В.В.,

Суддів – Потапенко В.І., Кодрула М.А.

при секретарі – Донець А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ  «Промінвестбанк»  на рішення Олександрійського міськрайонного суду  Кіровоградської області  від 15 жовтня 2009 року  по справі за позовом ОСОБА_1  до відділення Українського  акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку про визнання   дійсним договору купівлі-продажу  від 14 серпня 2001 року,  ресторану «Світанок»  та визнання права власності на зазначене майно, зустрічним позовом  акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу від 14 серпня 2001 року ресторану « Світанок»  недійсним, та визнання права власності на будівлю ресторану  «Світанок».

  ВСТАНОВИЛА:

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення Українського акціонерного комерційного промислово - інвестиційного  банку про визнання угоди купівлі-продажу  ресторану  «Світанок» дійсною та визнання права власності на зазначене майно мотивуючи свою позовну заяву тим, що 14 серпня 2001 року він придбав у відповідача будівлю ресторану «Світанок», загальною площею 956,4 кв.м. , що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1.

Зазначена угода була посвідчена на Олександрійській філії Придніпровської товарної біржі, за № 698-НД698-н/Ф12,  та зареєстрована в ОМБТІ за №54/9990. Так як відповідач по справі ухиляється від  нотаріального посвідчення зазначеної угоди, то він вимушений був звернутись до суду   за  захистом свого права.

Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, про визнання договору купівлі - продажу  ресторану «Світанок»  від 14 серпня 2001 року, укладеного між  відділенням  Українського акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку м. Олександрія  та ОСОБА_1 недійсним, та визнання права власності за вказане майно.

Під час розгляду  справи по суті  до участі по справ в якості третьої особи  було притягнуто  ТОВ «Айсберг».

Рішенням  Олександрійського  міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 жовтня  позовні вимоги  ОСОБА_1 було задоволено частково. В задоволені зустрічного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованність  рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України,   колегія суддів   дійшла  висновку, що апеляційна  скарга  підлягає  задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням  нового рішення.

 Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Відповідно до  ст.213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин , на які  сторони посилаються,  як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами  які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.215 ЦПК України  в рішенні суду  повинно бути вказано на підставі яких доказів та  з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення .

Відповідно до ст.60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу

        Задовольняючи  частково  позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції встановив, що 14 серпня 2001 року  між відділенням  Українського акціонерного  комерційного промислового - інвестиційного банку м. Олександрії та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу  нерухомого майна. Даний договір зареєстровано на Олександрійській філії Придніпровської товарної біржі №698-НД/698-Н/Ф12 та в Олександрійському  міжміському  БТІ  за реєстраційним номером  54/99-10 від 15 серпня 2001 року.  За даним договором  продавець продав , а покупець придбав  будівлю ресторану «Світанок», що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1. Дані обставини підтверджуються  оригіналом договору купівлі-продажу  будівлі  ресторану «Світанок» від  14 серпня 2001 року.  

         Суд першої інстанції вказав , що згідно із статтею 47 ЦК України в редакції 1963 року, нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, визначених у законі. Недодержання  цих випадках  нотаріальної форми тягне  за собою  недійсність угоди з наслідками, передбаченими  частиною  другої статті 48 ЦК України.

          Суд також зазначив , що якщо одна із сторін повністю або  частково виконала  угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона  ухиляється  від нотаріального оформлення угоди, суд вправі  за вимогою сторони, яка виконала  угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне  нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Суд вказав, що у даному випадку, сторонами дотримано  вимоги в частині  письмової  форми договору. Однак , суду не надано доказів  того, що  вона відповідає чи не відповідає п. б ст. 15 ЗУ «Про  товарну біржу», але  сторонами фактично виконано усі дії по виконанню договору.

         Суд першої інстанції також зазначив, що згідно зі ст. 215,219,639 ЦК України, якщо сторони виконали усі вимоги, що ставляться  до угоди, між ними відсутній спір про майно, то така угода може бути визнана судом дійсною. Згідно  із  ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо  усіх істотних умов договору, що  підтверджується  письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору , але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

         Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов  ОСОБА_1  підлягає задоволенню в частині визнання договору  купівлі продажу дійсним , в іншій  частині позовних вимог  відмовив. В задоволені зустрічних позовних вимог суд відмовив, посилаючись на обставини викладені в мотивувальній частині рішення.  

 Колегія суддів  вважає, що  суд першої інстанції  ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається , що 14 серпня 2001 року  між відділенням  Українського акціонерного  комерційного промислового - інвестиційного банку м. Олександрії та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу  нерухомого майна. Даний договір укладено на Олександрійській філії Придніпровської товарної біржі №698-НД/698-Н/Ф12 та  зареєстровано в Олександрійському  міжміському  БТІ  за реєстраційним номером  54/99-10 від 15 серпня 2001 року.

 На час укладення договору купівлі-продажу нерухомого нежитлового майна ресторану «Світанок», 14.08.2001 року,  діяв ЦК Української РСР  в редакції 1963 року. Відповідно до ст. 47 зазначеного Кодексу , нотаріальне посвідчення  угод обов’язкове лише у випадках , зазначених у Законі. З матеріалів справи  вбачається , що предметом договору купівлі-продажу є нежитлове  приміщення   ресторану «Світанок». Відповідно до діючого на той час цивільного законодавства , нотаріальне посвідчення  договорів купівлі продажу нежитлових  приміщень , не передбачалось. Крім того, зазначений договір купівлі продажу,  було зареєстровано  на Олександрійській філії Придніпровської товарної біржі №698-НД/698-Н/Ф12.

 Відповідно до  Закону України   « Про товарну біржу»  від 10 грудня 1991 року, ст.15, який діяв на той час ,  угоди зареєстровані на товарній біржі , не підлягають нотаріальному посвідченню, що також зазначено в самому договорі купівлі-продажу   будівлі . Також з  матеріалів   справи вбачається, що  зазначений договір купівлі-продажу  ресторану «Світанок» зареєстровано в Олександрійському  міжміському  БТІ  за реєстраційним номером  54/99-10 від 15 серпня 2001 року, відповідно  ОСОБА_1 є власником  зазначеного  нерухомого майна.

Колегія суддів дійшла  висновку, що підстави для задоволення  позовних  вимог ОСОБА_1  до відділення Українського  акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку про визнання   дійсним договору купівлі-продажу  від 14 серпня 2001 року,  ресторану «Світанок»  та визнання права власності на зазначене майно – відсутні, з підстав зазначених вище.

В частині зустрічних позовних вимог акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу від 14 серпня 2001 року ресторану « Світанок»  недійсним, та визнання права власності на будівлю ресторану  «Світанок», колегія суддів дійшла висновку, що  позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки  позивачем по зустрічному позову не надано належних доказів на підтвердження  своїх позовних вимог, зокрема  позивачем за зустрічним позовом   не надано  доказів на підтвердження того  , що ресторан «Світанок», на правових підставах належав  акціонерному комерційному промисловому  - інвестиційному  банку, знаходився у нього на балансі  і відчуження спірного  майна  відбулось з порушенням чинного законодавства.  

 Керуючись  ст. 303,  п.2 ч.1 ст. 307, п. 3, 4 ч.1 ст. 309,  ст.ст. 313, 314, 316,  319 ЦПК України , колегія суддів ,-

                                         В И Р І Ш И Л А :

             Апеляційну скаргу ПАТ  «Промінвестбанк»   -   задовольнити частково.

             Рішення Олександрійського міськрайонного суду   Кіровоградської області від 15 жовтня 2009 року     -  скасувати.

             Ухвалити  нове рішення, яким  в задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1  до відділення Українського  акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку про визнання   дійсним договору купівлі-продажу  від 14 серпня 2001 року,  ресторану «Світанок» - відмовити.

          В задоволені зустрічного позову  акціонерного комерційного промислово - інвестиційного банку до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу від 14 серпня 2001 року ресторану «Світанок»  недійсним, та визнання права власності на будівлю ресторану  «Світанок»- відмовити.

             Судові витрати - покласти на сторони відповідно до понесених витрат.

             Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції , протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішення  апеляційного суду.

Головуючий – суддя:

Судді :