Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-5945 -2010р.. Головуючий у 1-й інстанції – Попович С.М.
Категорія – 57 Доповідач – Черненко В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого судді Черненко В.В.,
Суддів – Потапенко В.І., Кодрула М.А.
при секретарі – Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою УМВС України в Кіровоградській області на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 травня 2010 року по справі за позовом УМВС України в Кіровоградській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
ВСТАНОВИЛА:
УМВС України в Кіровоградській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, мотивуючи свій позов тим, що 05 вересня 2002 року о 18 годині 35хвилин, ОСОБА_1, будучи працівником міліції, керуючи службовим автомобілем ВАЗ-2107, держаний номер НОМЕР_1, рухався в напрямку Кіровоградського шосе по вулиці Першотравневій, поблизу стадіону «Ніка» в м. Олександрія, допустив зіткнення з велосипедистами – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які рухались в попутному напрямку. В результаті зіткнення ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла, а громадянин ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2005 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на протязі двох років. На підставі ст. 1 п. б Закону України «Про амністію» від 11 липня 2003 року , ОСОБА_1, звільнено від призначеного покарання.
Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2005 року з УМВС України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_3 стягнуто 357,74 гривні матеріальної шкоди та 7000 гривень на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_4, яка є матір’ю потерпілої ОСОБА_2, було стягнуто 519, 91 гривень матеріальної шкоди та 4000 гривень на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_3 на утримання двох дітей стягнуто щомісячно по 59 гривень на кожну дитину з 05.09.2002 року до 01.04.2005 року , а потім по 111 гривень до повноліття дітей, а у випадку продовження навчання на весь період такого, але не довше ніж до досягнення 23 років.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13.09.2005 року вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2005року було змінено в частині стягнення з УМВС України на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 858,24 гривні та 1089,91 гривню, а також на утримання двох дітей по 59 гривень, на кожну дитину щомісячно з 05.09.2002 року до 01.07.2004 року, а потім по 86 гривень до 01.12.2004 року, а потім по 100 гривень до 1.05.2005 року, після чого по 123 гривні на кожну дитину до повноліття дітей, а випадку продовження навчання на весь період такого, але не довше ніж до досягнення 23 років. В іншій частині вирок Олександрійського міськрайонного суду залишено без змін.
Ухвалою Верховного суду України від 15.02.2006 року, вирок Олександрійського міськрайонного суду від 21.04.2005 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 13.09.2005 року в частині стягнення на користь ОСОБА_5 4000 гривень та на користь ОСОБА_3 7000 гривень на відшкодування моральної шкоди було скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.07.2006 року з УМВС України в Кіровоградській області було стягнуто на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 15000 гривень кожному, на відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначив , що відповідно до ст. 1191ч.1 ЦК України, особа яка відшкодувала шкоду , завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Позивач просив стягнути з відповідача по справі 44719,63 гривні на його користь на відшкодування понесених витрат в зв’язку діями відповідача по справі.
Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача на їхню користь 47779,95 гривень.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 травня 2010 року позов було задоволено частково.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст..213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами. які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст..215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути вказано на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення .
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції встановив, що 05 вересня 2002 року о 18 годині 35хвилин ОСОБА_1 керуючи службовим автомобілем ВАЗ-2107, держаний номер НОМЕР_1, рухався в напрямку Кіровоградського шосе по вулиці Першотравневій, поблизу стадіону «Ніка» в м. Олександрія, допустив зіткнення з велосипедистами – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які рухались в попутному напрямку. В результаті зіткнення ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла, а громадянин ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2005 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на протязі двох років. На підставі ст. 1 п. б Закону України «Про амністію» від 11 липня 2003 року , ОСОБА_1, звільнено від призначеного покарання. Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2005 року з УМВС України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_3 стягнуто 357,74 гривні матеріальної шкоди та 7000 гривень на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_5, яка є матір’ю потерпілої ОСОБА_2, було стягнуто 519, 91 гривень матеріальної шкоди та 4000 гривень на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_3 на утримання двох дітей стягнуто щомісячно по 59 гривень на кожну дитину з 05.09.2002 року до 01.04.2005 року , а потім по 111 гривень до повноліття дітей, а у випадку продовження навчання на весь період такого, але не довше ніж до досягнення 23 років.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13.09.2005 року вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2005року було змінено в частині стягнення з УМВС України на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 858,24 гривні та 1089,91 гривню, а також на утримання двох дітей по 59 гривень, на кожну дитину щомісячно з 05.09.2002 року до 01.07.2004 року, а потім по 86 гривень до 01.12.2004 року, а потім по 100 гривень до 1.05.2005 року, після чого по 123 гривні на кожну дитину до повноліття дітей, а випадку продовження навчання на весь період такого, але не довше ніж до досягнення 23 років. В іншій частині вирок Олександрійського міськрайонного суду залишено без змін.
Ухвалою Верховного суду України від 15.02.2006 року, вирок Олександрійського міськрайонного суду від 21.04.2005 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 13.09.2005 року в частині стягнення на користь ОСОБА_5 4000 гривень та на користь ОСОБА_3 7000 гривень на відшкодування моральної шкоди було скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.07.2006 року з УМВС України в Кіровоградській області було стягнуто на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по 15000 гривень кожному, на відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції також встановив ,що відповідач по справі на момент скоєння ДТП працював на посаді начальника відділу карного розшуку Олександрійського РВ УМВС України.
Суд першої інстанції зазначив , що відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду заподіяну його працівником під час виконання ним своїх службових обов’язків , а так як позивач по справі відшкодував всі виплати, які були визначені по рішенням суду в зв’язку з діями відповідача по справі , то відповідно до ст. 1191 ЦК України позивач по справі має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Суд першої інстанції встановив , що позивач, як власник транспортного засобу, яким керував відповідач по справі під час скоєння ДТП, відшкодував потерпілим за рішенням суду 47779,95 гривень то відповідно зазначена сума може бути стягнена з відповідача на користь позивача в повному розмірі в порядку регресу. Проте суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідач по справі, скоїв необережний злочин, який не мав корисливої мети та приймаючи до уваги , що він отримує незначну пенсію то суд вважає за можливе зменшити розмір відшкодування в порядку регресу до 20000 гривень.
Колегія суддів не погодились з висновками суду першої інстанції частині грошової суми яка підлягає стягненню і вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення з наступних підстав.
З рішення суду першої інстанції вбачається, що суд зменшуючи розмір відшкодування який підлягає стягненню в порядку регресу прийняв до уваги, ті обставини , що відповідач по справі, скоїв необережний злочин, який не мав корисливої мети та прийняв до уваги , що він отримує незначну пенсію то суд визнав за можливе зменшити розмір відшкодування в порядку регресу до 20000 гривень , при цьому суд керувався як нормами цивільного права так і нормами ст.ст. 135-3.137КЗпП України.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції є помилковими.
Висновки суду першої інстанції проте , що відповідач по справі, скоїв необережний злочин, який не мав корисливої мети могли б бути враховані при вирішені питання про призначенні покарання за скоєний злочин, однак зазначені обставини не можуть бути застосовані при вирішені питання про стягнення відшкодованих грошових сум в порядку регресу.
Крім того , відповідно до ст. 1193 ч.4 ЦК України , суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. З матеріалів справи вбачається , що шкода яка була завдана відповідачем по справі і яка була стягнена з позивача по справі в порядку ст. 1172 ЦК України, витікає із вироку суду яким відповідач був визнаний винним у скоєні злочину передбачено ст. ч.2 ст. 286 КК України.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи , надані по справі докази , заслухавши пояснення сторін , вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, відповідно до ст. 1191 ЦК України, оскільки позивачем по справі, на відшкодування шкоди заподіяної злочинними діями відповідача по справі, потерпілим було сплачено 47779,95 гривень, що підтверджується матеріалами справи і ніким зазначена сума не спростована.
Під час розгляду апеляційної скарги відповідач по справі заявив клопотання про застосування строків позовної давності в частині стягнення 30000 гривень моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що таке клопотання не може бути задоволено , оскільки відповідно до ст. 267 ч.3 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. З матеріалів справи вбачається , що відповідач по справі таку заяву до суду першої інстанції не подавав.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу УМВС України в Кіровоградській області - задовольнити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 травня 2010 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов УМВС України в Кіровоградській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь УМВС України в Кіровоградській області - 47779,95 гривень(сорок сім тисяч сімсот сімдесят дев’ять гривень79 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь УМВС України в Кіровоградській області судові витрати по справі : судовий збір в розмірі 448 гривень, 120 гривень за ІТЗ по справі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий – суддя:
Судді :